20:48 31 серпня 2014 р.
Фото: provse.te.ua
Відео: ТСН
Про це повідомили в неділю його сестра Ірина Голуб і керівник «Правого сектора» в Дніпропетровській області Андрій Денисенко.
Сестра командира 4-ї роти батальйону «Дніпро» – львів’янина Володимира Парасюка – Ірина Голуб повідомила сьогодні, 31 серпня,
«Володя живий! Разом із хлопцями проривалися з оточення, але Володя отримав осколкове поранення в голову і потрапив в полон до терористів. Пробув в полоні 2 дні.
Казав, що неодноразово прощався з життям, бо днрівці знали, що він був в Іловайську і шукали його. Це диво, що його просто не впізнали.
Сьогодні з хлопцями вирвались із полону і вже зараз перебувають в безпечному місці. Не знаю детально про те, що і як, головне, що Володя живий. Зараз ми в дорозі до Дніпропетровська.
P.S. Додам від себе. Українці, Ви чудові! Дякую усім, хто всі ці дні молився разом з нами, хто підтримував і вірив, що все буде добре і Володя повернеться живим. Дякую!».
Ірина Голуб повідомила це сьогодні, 31 серпня, на сторінці Володимира Парасюка в інтернет-мережі «Facebook». Натомість керівник «Правого сектора» в Дніпропетровській області Андрій Денисенко. повідомив у неділю: «Володя Парасюк живий. Поранений, але живий і вже в дорозі до Дніпра». Окрім того, Андрій Денисенко пише:
«Сьогодні вночі я ледь стримував сльози, а переді мною на східцях дніпропетровської ОДА плакав бойовий полковник, заступник комбата Дніпра Вячеслав Печененко. Він розповідав як російські інтервенти розстрілювали колону наших військ і добровольців у путінському «гуманітарному коридорі», через який паркетні генерали наказали виводити українські підрозділи з Іловайського котла.
Печененко каже – нас розстрілювали як у тирі, з усього – танків, гармат, мінометів, градів, птурів і кулеметів. Потім росіяни прочісували поля і посадки й дострілювали важко поранених.
Вбито декілька сотень людей, тільки в цьому одному епізоді. Вцілілі переважно потрапили у полон...
Сам Вячеслав зібрав довкола себе групу бійців і повів її на прорив з цієї кривавої м'ясорубки. Цей мужній воїн з боєм і зі зброєю вивів з ворожого оточення 64 бійця з різних підрозділів.
Він – справжній герой, такі люди, а не недороблені муженки-гелетеї, мають командувати нашою армією, як герої і ті безіменні поки що танкісти 93-ї дніпропетровської бригади, які, побачивши московську зраду, знищили вогнем своїх танків у зеленці край дороги на Многопілля й на блокпосту понад сотню кацапських десантників.
Після того, як неголений і пропахлий згарищем Славко вже поїхав додому, в Дніпро вертольотами з Розівки почали надходити поранені, яких не добили путінські «гуманітарії». Перша партія, 108 осіб...
Тому коли я після 24 серпня читаю про 9 або 12 вбитих за день наших військових, нестерпно хочеться плюнути в морду речникам і всьому падлючому штабу АТО – сука, кожному кабінетному гандону персонально.
Особливо раднику, точніше, зраднику Олександру Данилюку і всім гелетеївським жополизам, котрі хочуть засекретити злочинні безвідповідальність, бездушність і довбоїбізм керівництва МО та АТО, через які сталася трагедія оточених під Іловайськом, Амвросіївкою та Дяковим. А там були до 5 тисяч наших бійців, доля яких наразі невідома.
Ні, я не кличу зараз ходити на Київ і розхитувати владу і ситуацію – я кличу просто викинути з крісел нездар, м'ясників і кар'єристів, які призвели до Іловайської катастрофи і знищення на радість Путіну частини добровольчих батальйонів і дніпропетровських з'єднань, які найбільше дратують карлика і перешкоджають розповзанню метастазів Новоросії. Якби Муженко, Гелетей і Данилюк мали хоч краплю офіцерської честі, мусили б самі застрелитися після цих поразок і потоків крові.
А той, хто марить перемовинами і купленим територіальними поступками Х@йлу миром – хай згадає долю наших бійців, яких повели путінським «гуманітарним коридором».
Андрій Денисенко. написав це на своїй сторінці в інтернет-мережі «Facebook».