До Києва вже перекинули більше 80% львівських «беркутівців»?

Про що думають хлопці, які стоять у перших лавах проти народу на Майдані? Що спонукає їх до кривавої жорстокості? Журналіст Української служби «Deutsche Welle» шукала відповіді на запитання у відвертих розмовах зі службовцями.

«У Києві ми вже більше місяця, – розповідає у анонімному телефонному інтерв’ю один із представників львівського спецпідрозділу «Беркут». – Нас перекинули ще коли було затишшя». За словами співрозмовника, до столиці стягнули більше 80 відсотків особового складу спецпідрозділу. Утім, львів’яни й решта хлопців зі західних регіонів не стоять на «передовій»: «Ми забезпечуємо тил, це й добре, бо не знаю, як би мої хлопці повелися. Нас вважають неблагонадійними, психологічно нестабільними. На «передову» виставили Одесу, Запоріжжя, Дніпропетровськ».

«Сили такі, що, повірте, можемо знести Майдан за годину, якщо буде команда, не задумуючись», – додав службовець. Він поскаржився, що умови перебування жахливі, рядові спецпризначенці сплять уже місяць на підлозі в спортзалах. Харчування дають, а от з вмиванням – проблема.

Фінансові винагороди

«Про що ми можемо думати? Думаємо про те, аби швидше приїхати додому та про обіцяні фінансові винагороди. Думаю, мої хлопці не били б бездумно людей, тут таких і без нас вистачає», – каже співрозмовник.

У бесіді з досвідченими міліціянтами у відставці «DW» довідалась, що «беркутівці» є справді «натхненні» неабияким матеріальним заохоченням. До їх щомісячної зарплати в 5 тисяч гривень нараховують щогодинну грошову винагороду в кілька сот гривень, то ж мотивація дуже сильна.

«А ще в День міліції багатьом працівникам «Беркуту» роздали дострокові звання, нагороди та вогнепальну зброю», – каже міліціонер у відставці, що також попросив анонімності.

Зомбовані та обмежені в інформації

Він переконаний, що у перших лавах спецпризначенців на Майдані стоять люди з «промитими мізками», зомбовані, яким перед відправленням постійно демонстрували змонтовану стрічку про активістів Євромайдану, які нападають на «Беркут».

«Це семихвилинна стрічка, яка постійно подавалася з акцентом: мовляв, бачите, що вони роблять проти нашого брата», – додав співрозмовник. – У хлопців обмаль інформації. Але звідки її взяти, коли телефонів і телевізорів немає, а перед тобою розлючений натовп, каже відставний міліціонер.

Безкарність породила вбивства

Однак визначальним, на його думку, є те, що хлопці відчувають «плечі» перших осіб держави, свого керівництва, яке їх завірило, що не зрадить, захистить у разі відповідальності за надмірну жорстокість. «Звідси й така агресія. Фактично безкарність породила ці вбивства 22 січня. Вони впевнені, що їх не кинуть», – зазначає чоловік у розмові.

У порівнянні з 2004 роком, коли міліція окремими підрозділами поступово заявляла про перехід на бік опозиції, ситуація нині кардинально інша, каже він. І додає, що тоді вони боялися відповідальності, а тепер знають, що «вмиють руки».

Матері можуть зупинити насильство

За сьогоднішніх обставин може спрацювати лише особистий прояв совісті, вважає співрозмовник. А ще материнський вплив, родинні вмовляння залишити службу, відмовитись від так званих «зачисток» Майдану.

Треба працювати з матерями, які б переконували своїх синів повертатися, каже екс-міліціонер. За його словами, особливий і безпосередній вплив на службовців спецпідрозділів мають їхні командири, керівники середньої ланки, майори, підполковники.

Саме з ними слід більше розмовляти, вести перемовини про перехід на бік народу, радить колишній правоохоронець. На його думку, це значно ефективніше, ніж розмови з будь-якими генералами, які надто заполітизовані.

Про це журналіст Української служби «Deutsche Welle» Галина Стадник інформує в публікації «Беркут»: стоять, бо добре заробляють і вірять командирам».

Як інформував «ЩЛ», у Львові дружина «беркутівця» благала силовиків скласти зброю й закликала їх повертатись додому до матерів та жінок.