12-13 квітня очікується активізація дій екстремістів на південному сході, – експерт

Керівник Центру військово-політичних досліджень і координатор «Інформаційного опору» Дмитро Тимчук розпочав коментувати підсумки 11 квітня на своїй сторінці в інтернет-мережі «Facebook» уже традиційно для нього – «з поганого:

1. Перший віце-прем'єр Ярема заявив, що екстремісти південного сходу України хочуть спровокувати силовий сценарій.

У тому, що саме м'ясорубка і потрібна Росії, ніхто не сумнівався. У той же час, ми не бачимо особливих успіхів переговорів силовиків.

Я думаю, найгірше в цій ситуації – невизначеність з боку влади. Два дні вона лякала силовим сценарієм, а зрештою стала пояснювати, чому його не можна допустити.

Я зовсім не виступаю за кровопролиття. Але вибирайте вже одну позицію, і на ній стійте до кінця. Бо мінливість і невизначеність до обличчя юної панночці, але не уряду. У боротьбі з терористами потрібна залізна воля, а не загадковість.

До слова, на вихідних, 12-13 квітня, виходячи з останніх даних групи «Інформаційний опір», ми очікуємо активізації дій екстремістів на південному сході. Сподіваюся, силовики до цього готові.

2. Міноборони сьогодні підтвердило те, про що ми повідомляли декілька днів тому: техніку, яку повертають із Криму, росіяни виводять з ладу, як можуть.

Добре, що хоч чотири десятки танків повернули в справному стані. Видно, так і не змогли танкові катки ножем попсувати, як це зробили зі шинами автомобільної техніки. Обдаровані хлопці, що й казати.

Також починається повернення захоплених кораблів ВМС України. Це вже позитив.

3. «Кремлівський дог» Лавров сьогодні розчулив до сліз. Каже, що в Росії немає планів приєднати південно-східні області України, – мовляв, це суперечить інтересам РФ. І добив фразою «Ми хочемо, щоб Україна була цілісною в її нинішніх кордонах».

Мені цікаво: коли кремлівські клоуни пишуть подібні заяви – вони самі не сміються? Це ж треба – «скомуніздили» цілу автономну республіку зі складу України, а тепер віщають про своє бажання бачити Україну «цілісною». Воістину, лицемірство й цинізм Кремля безмежний.

4. Кандидат у президенти України Олег Царьов запевнив сепаратистів у Донецьку, що зробить все для зриву президентських виборів 25 травня.

Я не знаю про те, який з Царьова кандидат у президенти. Але для кандидата на затишне місце біля тюремної параші важко знайти більш відповідну особистість.

З хорошого:

1. Україні необхідні два роки для стабілізації ситуації в економіці. Це прогнозує прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк.

Як і багато з вас, я не особливо вірю Яценюку. Але таким заявам хочеться вірити. Тим більш, знаючи, що виконання таких прогнозів багато в чому залежить від нас з вами – кожного на своєму місці.

2. Представники єврейської громади Одеси та активісти УНСО прибрали антисемітські графіті з вулиць міста.

До УНСО у мене також особливих симпатій немає. Але я не можу не визнати символічність і політичну значимість такого кроку.

Пам'ятаєте про те, як всі ми під час Майдану були вражені випадком, коли ультраправих націоналістів на штурм Українського дому в Києві вів командир-єврей? Вже тоді було ясно, що Україна – унікальна країна. І що ніяка мерзота не розіграє в цій країні національну карту. Навіть якщо ця мерзота сидить в будиночку під рубіновими зірками.

Іншим країнам – і в передусім прогнилій у своїй ксенофобії Росії – тут є чому повчитися.

3. Групи волонтерів починають масовий збір коштів для армії своїми силами – для допомоги конкретним військовим частинам. Наприклад, йде збір коштів для закупівлі екіпіровки для десантників у Миколаєві.

Це просто чудова ініціатива, враховуючи, що армія у нас постійно в ролі Попелюшки – роззута й роздягнена.

Але є тут і ложка дьогтю. Поки всі ці зразки екіпіровки «десантника майбутнього» не затверджені військовими чиновниками й не прийняті «на озброєння», сенсу в таких закупівлях не багато.

По-перше, через декілька місяців доведеться закуповувати нові партії екіпіровки. Адже стара зношується, та й нові люди на службу приходять – їх теж треба одягати в точно таке ж. Чи стане Міноборони зв'язуватися з цією проблемою (адже закуповувати диво- екіпіровку далі доведеться йому)? Сумніваюся.

По-друге, цікава складеться картина: миколаївські десантники у нас в одне вбрані, житомирські – в щось інше, а дніпропетровські зовсім в третє. Погодимося, це буде не армія, а театралізоване шоу. Тоді як старе радянське армійська прислів'я каже: в армії хоч і потворно, але одноманітно.

Загалом, допомога армії – це прекрасно, але не треба забувати про головний шлях. 

Перше: стежити за нормальним фінансуванням армії державою (до слова, бюджет – це ж також наші, платників податків, гроші). У рамках нормального громадянського суспільства це можливо.

Друге: викорінити корупцію в Збройних Силах. Завдання теж непросте, але здійсненне. Було б бажання.

Тільки тоді у нас буде армія, на яку не соромно і самим поглянути, і іншим показати. Наприклад, росіянам».

Як повідомляв «Щоденний Львів», керівник Центру військово-політичних досліджень і координатор «Інформаційного опору» Дмитро Тимчук попереджав також: «Якщо успіхи колабораціоністів будуть відчутними – Кремль може спробувати ввести війська», однак стверджує: «Кримський сценарій» на Сході України не пройде – критичний момент для вторгнення Путін упустив ще в березні»; а в Донецьку заколотники вже нібито готові зректися федералізації України на користь її децентралізації; терористи отримали сигнал Путіна про його допомогу їм після проголошення «Луганської республіки» – про це заявив на мітингу один із лідерів так званої «Об’єднаної армії південного-сходу» Олексій Рільке; тим часом Росія розгортає на кордоні з Україною польові госпіталі й пункти зв'язку.