Польовий вихід курсантів львівської військової академії триває вже понад тиждень

Уже понад тиждень триває польовий вихід курсантів факультету ракетних військ і артилерії львівської Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Під керівництвом досвідчених науково-педагогічних працівників вони удосконалюють свої навички у стрільбі з різноманітних артилерійських систем, управління вогнем та бойової роботи.

Для того, щоби здійснити свій перший постріл прямим наведенням із протитанкової гармати МТ-12 «Рапіра», курсантам необхідно наполегливо вчитися цілий рік. А зараз тривають останні приготування та напружена бойова робота у складі розрахунків.

Під керівництвом викладачів вони до автоматизму відпрацьовують свої дії. Ще кілька днів – і першокурсників посвячуватимуть в артилеристи.

Курсант-першокурсник Віталій Вальчук розповів: «На початку навчання в Академії було трохи тяжко. Але зараз даються взнаки набуті теоретичні знання та певний досвід, тому я переконаний, що під час стрільби отримаю позитивну оцінку».

Незважаючи на те, що стрільба прямим наведенням для артилеристів є найлегшою, втім і вона є досить складною. Віталій Вальчук пояснив: «Є шість посад, на яких ми маємо відпрацювати. На мою думку, найвідповідальнішою є посада навідника, адже йому потрібно навести гармату на ціль та вразити її. А у разі невлучання незадовільну оцінку отримує командир».

Поруч зі своїми колегами-першачками працюють і курсанти, які зовсім нещодавно проходили службу і у зоні проведення антитерористичної операції. Молодший сержант Володимир Сірків за мужність і героїзм був нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня» з рук Президента України – Верховного головнокомандувача Збройних Сил України Петра Порошенка.

А нині він відшліфовує майстерність артилерійського розвідника і стверджує, що рік, проведений у виші, для нього даремно не промайнув.  Володимир Сірків поділився враженнями: «Мене навчили практично миттєво орієнтуватися як у просторі, так і у часі. Попри всі складнощі, а можливо і певну рутинність, моя мета – стати офіцером – своєї цінності не втрачає. З нетерпінням очікую того часу, коли сам зможу стрільнути із гармати МТ-12, хоча під час служби в зоні АТО довелося стріляти із гаубиці Д-30».

Безмежна широта Тартака анітрохи не бентежить настрою хлопців. Робота тут просто-таки кипить. Спостерігачі на контрольно-спостережному пункті напружено вдивляються у далечінь. А неподалік, озброївшись калькуляторами, олівцями й лінійками, курсанти проводять непрості розрахунки.

Що ж вони там вираховували? Це стало зрозуміло лише тоді, коли нам пояснили, що артилерія – це колективна зброя, один тут нічого не вдіє. А найскладнішим є те, що юнаки, які тут розраховують стрільбу, знаходяться за декілька кілометрів від безпосереднього місця її проведення. Саме вони мають гарантувати влучний постріл своїм товаришам і отримати відповідну оцінку.

«Для необізнаної людини здається, що оцінюють ту людину, яка безпосередньо здійснює постріл. Але це далеко не так: оцінку отримує саме та людина, яка робить розрахунки та визначає установки для стрільби, – каже молодший сержант Дмитро Мельничук. – Робота на вогневій позиції – це рівень молодшого командира, а ми виконуємо обов’язки офіцерів, саме цьому нас і вчать в Академії».

За словами начальника факультету, полковника Ярослава Весельського, який безпосередньо брав участь в бойових діях у зоні проведення АТО, юнаки отримують переважно добрі та відмінні оцінки. Все це – завдяки абсолютній зосередженості щодо поставленого завдання та усвідомленню неабиякої відповідальності за точність і швидкість у розрахунках.

Полковник Ярослав Весельський розповів: «Ми намагаємося проводити заняття, максимально використовуючи досвід АТО. Це і природньо, адже чимало наших офіцерів вже отримали там бойовий досвід. Ми відійшли від багатьох нині непотрібних питань, зокрема, не накриваємо командно-спостережний пункт маскувальною сіткою, зовсім не використовуємо дротяний зв’язок, а також постійно змінюємо вогневі позиції».

На вогневих позиціях виконували бойове стрільби курсанти-другокурсники. І хоча вони вже мають певний досвід, але до своєї роботи ставляться відповідально. Адже зовсім нелегко вперше влучити у ціль із закритої вогневої позиції. І хоча зі сторони може здаватися, що ця зброя не є такою грізною, як, наприклад, гармата чи танк, але за підрахунками іноземних спеціалістів під час другої світової війни втрати сухопутних військ від дії мінометів складали до половини від загальних втрат.

Курсант Микола Хмель поділився деякими секретами артилерійської майстерності: «Ми можемо стріляти із міномету як прямим наведенням, коли безпосередньо бачимо ціль, так і з закритих вогневих позицій. Тоді нам з КСП дають дальність до цілі та решту установок для стрільби. Міномет ми вивчаємо на другому курсі саме тому, що це є основою стрільби саме із закритих вогневих позицій».

У кількох кілометрах за командно-спостережним пунктом знаходяться ще одні вогневі позиції. Тут причаїлася батарея 122-міліметрових гаубиць Д-30. Саме звідси, після отримання вказівок та розрахунків, ведуть стрільбу третьокурсники факультету ракетних військ і артилерії.

Завдяки навісній траекторії гаубиця здатна вражати цілі, які не під силу знищити іншим видам артилерійського озброєння. Унікальна конструкція лафету дозволяє вести вогонь на 360 градусів, не змінюючи вогневої позиції. А курсанти впевнено діють у якості всіх номерів розрахунку.

«Зараз курсанти проявляють високу результативність, – каже начальник курсу капітан Петро Колєнніков. – Теоретична та практична підготовка у них висока, і я бачу, що вони повністю готові до етапу бойової стрільби».

Польовий вихід курсантів факультету ракетних військ і артилерії триватиме ще тиждень. За цей час вони виконуватимуть вправи стрільб не лише вдень, але й вночі як прямим наведенням, так і з закритих вогневих позицій із гармати МТ-12 «Рапіра», міномету 2Б11 «Сани», гаубиці Д-30, а також із самохідної артилерійської установки 2С3 «Акація».

Про це повідомили сьогодні, 11 червня, на сайті львівської Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.