20:34 30 травня 2025 р.
У кількох країнах Європи евтаназію забороняють, але дозволяють асистований суїцид.
Про це повідомляє DW, пише DailyLviv.com. Право на смерть, асистоване самогубство, евтаназія - безліч термінів, що використовуються в Європі для опису добровільного відходу з життя безнадійних пацієнтів, свідчить про складність законодавчого закріплення цього феномену.
Питання про право на смерть для пацієнтів, що страждають, - асистоване самогубство, евтаназію, суїцид - ділить країни ЄС на три табори - тих, хто згоден і дає людям таку можливість, тих, хто забороняє, і тих, хто сумнівається.
Є три способи реалізації права на смерть:
- активна евтаназія: лікар вводить речовину, яка припиняє життя пацієнта
- пасивна евтаназія: догляд за пацієнтом не продовжується; наприклад, медики можуть відключити респіраторну допомогу;
- асистоване самогубство: пацієнт сам вводить собі смертельний препарат, наданий медичною бригадою чи третьою стороною.
У ЄС чотири країни офіційно дозволяють активну евтаназію, за якої пацієнту вводять смертельну дозу ліків. Першими були Нідерланди - майже чверть століття тому, потім до них приєдналися Бельгія, Люксембург та Іспанія. Таке дозволяють вчинити людям, які через хворобу або нещасний випадок перебувають у безнадійному стані, зазнають неминучих страждань, фізичних чи психічних.
2023 року в Нідерландах зареєстрували майже 10 тисяч випадків евтаназії, у Бельгії - близько 3,5 тисячі, в Іспанії - 334.
Інші країни, наприклад, Німеччина та Австрія, евтаназію забороняють, але дозволяють асистований суїцид, у якому пацієнт сам приймає виданий йому препарат. Це виводить з ланцюжка учасників суїциду медпрацівників.
В Італії, де евтаназія законодавчо заборонена, Конституційний суд вирішив передати до рук влади справу про добровільний відхід з життя у виняткових випадках. Але парламент законодавчо це право досі не закріпив.
Евтаназію заборонено в кількох країнах ЄС, включаючи Польщу, Болгарію, Кіпр та Мальту. Деякі держави, наприклад, Франція, Португалія та Ірландія, ведуть дебати про те, чи можливо зробити нормою закону добровільний відхід з життя для невиліковних пацієнтів.