14:18 25 листопада 2014 р.
Фото: rivnepost.rv.ua
Як повідомили у вівторок в обласному військкоматі, всі небайдужі до долі захисника України можуть долучитись до його лікування, звернувшись до батьків офіцера.
4363 гривні назбирали добродії для лікування військовослужбовця Збройних Сил України старшого лейтенанта Володимира Гери. «Кошти збирали на концертах, вечорах пам’яті Юрія Антківа, мистецькому заході «Українські солоспіви», також допомогли офіцери Академії Сухопутних Військ і прості добродії, – розповів один з активістів підполковник Володимир Тимчук. – Ці гроші будуть перераховані бійцеві якнайшвидше».
Нагадаємо, що цей мужній 24-річний офіцер першого вересня зробив героїчний вчинок – він вивів з оточення близько 400 бійців. Та отримав поранення у праву руку. Куля роздробила кістку і збоку, попід бронежилет, проникла у тулуб, поламавши два ребра, а потім застрягла у хребті.
Вітчизняні лікарі зробили все що в їх силах, дістали уламки, але мужній офіцер і досі прикутий до ліжка. На жаль, повернути йому повноцінне життя наша медицина не в силі.
Рідні старшого лейтенанта звернулись по допомогу до німецьких лікарів. Однак лікування там потребує значних коштів, яких у захисника Батьківщини просто немає.
Родина цього мужнього офіцера завжди багато робила для того щоб російські окупанти не змогли завоювати нашу землю. Наприклад, батько воїна Ярослав Гера як волонтер відремонтував електросистеми кількох бойових розвідувальних машин. Отже всі небайдужі до долі боронителя Української землі можуть долучитись до його лікування звернувшись до батьків офіцера.
Про це повідомляється сьогодні, 25 листопада, на сайті Львівського обласного військового комісаріату. Натомість київська газета «Сегодня» розповідала про Володимира Геру таке:
«Ця війна Росії з Україною виявила серед нас сотні героїв, багато з яких жертвують собою, щоб врятувати товаришів. Один з таких героїв – 23-річний житель села Чернилява Яворівського району Львівської області Володимир Гера – лейтенант розвідроти 24-ї Залізної імені Данила Галицького окремої механізованої бригади. Неймовірною мужністю володіє і його бойовий товариш Роман Шевчук з Рівного, який не кинув Володю, хоча сам отримав важке поранення і стікав кров'ю.
«Володя хотів стати військовим зі школи. Інтерес до армійської справи у нього пробудив воєнрук школи – молодий викладач, який охоче возив їх на стрільбища, на полігон, знайомив з військовою історією краю, – розповіла «Сьогодні» мама лейтенанта, Марія Гера. – Володя спочатку поступив в політехнічний, але все ж у підсумку пішов вчитися у львівську Академію сухопутних військ Сагайдачного, яку закінчив з червоним дипломом. Під час навчання зробив п'ять наукових робіт з національної безпеки, проблемам у військових сферах, з якими займав призові місця на різних конкурсах. У Володі взагалі дуже багато грамот...».
Володимир нічого не сказав мамі, коли відправився в зону АТО. Від його товаришів по службі вона дізналася і про подвиг сина, і про те, якою ціною для здоров'я Володі коштувало йому порятунок близько 300 солдат 24-ї, 30-ї і 80-ї бригад, які потрапили в кільце російських військових під Лутугине в кінці серпня.
Про той котел ті, хто вижили, розповідали як про справжнє пекло: йти довелося під постійною канонадою «Градів», а коли артилерія противника не стріляла, над цим районом літали російські МІ-24, з борту яких вівся вогонь. Українці вийшли, втративши тут практично всю техніку і десятки людей. Саме Володимир Гера виводив хлопців з оточення, зайнявши позицію в 12-поверховому корпусі металургійного заводу на окраїні Лутугине.
«Це сталося 1 вересня, – продовжувала Марія. – Потім вже, зустрівшись з Володею в госпіталі, ми дізналися, що він виконував обов'язки коригувальника вогню. Хлопці розповіли, що засівши в будівлі разом з контрактником Романом, Володя вивів з оточення 300-400 осіб. Він вів їх два кілометри – зі своєї позиції він по рації повідомляв безпечний маршрут. Хлопці по рації постійно просили його: «Досить. Відходите самі». Але син продовжував коригувати, тим більше довідавшись, що в оточенні ще залишилася 80-я бригада зі Львова, а там було багато його друзів. Він не пішов, а Роман його не кинув навіть коли отримав поранення в руку. Зачепило і Володю. Осколок наскрізь пробив праву руку, повністю роздробивши кістку, і збоку під бронежилетом проник в тулуб, поламавши два ребра, зачепивши легеню, а потім застряг у хребті. Тоді син сказав Роману: «Іди, інакше ти не залишишся живий». Але хлопчик, за що йому величезне материнське спасибі, почав стягати Володю вниз. Рома набагато менший за мого сина і худіший, але він тягнув його за здорову руку, довго тягнув. У нього самого рука одна не працювала, а потім і в ногу потрапив осколок і звідти просто фонтаном пішла кров, але вінпродовжував тягти Володю. А коли поновлювалися обстріли, закривав Володю собою. Навіть коли ударною хвилею їх розкидало на 100 метрів, Рома його знайшов! Він більше півтора кілометрів тягнув мого сина, а потім їх знайшли бійці з 24-ї бригади».
Наслідки цього поранення стали ясні тільки після того, як Геру з польового госпіталю, звідки його не могли вивезти через постійні обстріли майже добу, доставили до Харкова. В першу чергу зайнялися порятунком руки, зробили дві операції, тому що ніхто навіть не міг припустити, що осколок залишився з тілі.
Потім, коли стали з'ясовувати причини затримки дихання і чому Володя не відчуває ніг (це списали на шок), то дізналися, що осколок роздробивп'ятий і шостий хребці грудного відділу хребта, а також пошкодив спинний мозок. Зараз Володя може рухати тільки головою і руками, на одній з яких стоїть апарат Ілізарова.
Осколок витягли. Але наші лікарі не беруться відновлювати відділи хребта, вважаючи, що вже допомогти не можна.
Рідні Володі не здаються. Вони відправили історію його хвороби в одну з клінік Німеччини, де зараз вивчають, як поставити українського героя на ноги.
Засоби для допомоги Володимиру можна перевести на карту Приватбанку номер 4149 4978 1616 6260, яка зареєстрована на його маму Марію Степанівну Геру».
Про це повідомляється на сайті газети «Сегодня».