Львів’янка Оксана Романів вже два місяці командує групою мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова

Львів’янка Оксана Романів – лікар Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова. Командир групи. На фронті – майже рік. Прикметно, що спершу намагалась потрапити в Збройні Сили, але її не взяли, аргументуючи, що вона жінка і має сидіти вдома. Після року служби у добровольців, їй почали надзвонювати з військкомату – вочевидь, переглянувши своє ставлення до жінок на фронті.

Романів розповіла: «Я думаю, що жінка на фронті – це великі привілеї! Насправді, гендерна політика по-різному працює. З одного боку, ти жінка, до тебе ставляться як до жінки, а з іншого боку, це тобі допомагає, і можна багато хорошого зробити. Психологічно жінки часто виявляються витривалішими».

У ролі командира підрозділу Романів пропрацювала уже два місяці. Оксана розповіла також: «Звісно, я цікава їм в першу чергу як жінка, а в другу – як командир підрозділу (сміється). Але комунікація відбувається просто прекрасно – з усіма підрозділами, з усіма службами, які працюють в секторі. Виключно через те, що я жінка. Це справді великі привілеї!».

Хоч, звісно, у кожної медалі є два боки. Оксана зіналася:

«Дуже важко було командувати. По-перше, тому що велика відповідальність, великий об'єм роботи – реально, не було часу навіть спати. По-друге, мені прийшлося командувати чоловіками, більш досвідченими в медицині, набагато старшими від мене, чоловіками теж самовпевненими, амбітними.

Постійно треба було доводити, що ти сильніша, що ти можеш, щоб тебе поважали. Командир повинен володіти такими якостями, яких немає в інших, виховувати їх в собі. Це психологічно важко: прокидаєшся зранку – і ти командир; якщо щось стається, то ти винен, бо ти командир; якщо щось треба вирішити – ти вирішуй, бо ти командир. Але я не шкодую, це були прекрасні моменти!».

Ці зізнання Оксани Романів цитують в київському інтернет-виданні «Українська правда. Життя», де також опублікували її фотографію.