11:44 21 лютого 2015 р.
Цю красиву, тендітну Львів’янку звати Анна-Марія Носаль. Зараз вона там, де майже цілодобово чути обстріли з ворожих мінометів та «Градів». Там, де важка робота військового медика не припиняється ні в день, ні вночі.
Фото: зі сторінки прес-центру АТО в інтернет-мережі «Facebook»
Начальник 66-го мобільного госпіталю зі Львова Петро Гринько запевнив, що на передовій військові лікарі роблять все можливе, щоб наслідки поранень їхніх рідних були якнайлегші, а реабілітація і повернення до нормального життя всіх наших поранених найшвидшою.
У прес-центрі АТО розповіли сьогодні, 21 лютого, на його сторінці в інтернет-мережі «Facebook»:
66-й мобільний госпіталь зі Львова знаходиться буквально в епіцентрі подій. Сюди тут поранені з Дебальцевого, з району Пісок, Донецького аеропорту тощо.
Першу медичну допомогу хлопці отримали ще там, на передовій. Далі, «крила янголів» (так в АТО називають швидкі медичні допомоги) привозять бійців сюди, у військовий польовий шпиталь, або як їх тепер називають мобільний госпіталь.
Часом сюди приїжджають швидкі, де в медичному відсіку авто до десятка бійців. Чергові санітари щоразу допомагаючи пораненим вийти.
«Важких» просто на руках заносять до намету, де знаходиться евакуаційне відділення. Тут хворих оглядають і відразу скеровують до відділень.
Не рідко трапляється так, що хлопців на ношах відразу несуть в операційну. Бо здається, що вони буквально фізично відчувають, як з кожною секундою життя витікає з тіла бійця. І з полегшенням зустрічають хірурга після вдалої операції.
За словами начальника 66-го мобільного госпіталя підполковника медичної служби Петра Михайловича Гринька, весь персонал установи має дуже високу кваліфікацію. Крім цього, перед виїздом вони провели низку тренувань з розгортання шпиталю в польових умовах. Тому, після здійснення маршу, вже приблизно через десять годин госпіталь зміг прийняти перших пацієнтів. Зрештою, тут навіть кухарі можуть бути задіяні в якості санітарів, допомагаючи лікарям.
– Я справді пишаюсь людьми, з якими доводиться служити, – зазначив підполковник медичної служби Петро Гринько. – От, наприклад, Віталій – водій, він нагороджений орденом «За мужність». А медичну сестру Оксану за її самовідданість та героїзм представили до нагороди орденом «Княгині Ольги». Крім цього тут служать два кандидати медичних наук. А також лікарі, які викладають на кафедрах в різноманітних медичних інститутах, голови відділень обласних і районних лікарень. А також, надзвичайно кваліфікований сестринський персонал. Всі вони, свого часу, були відмобілізовані. Дехто вже не раз виконував свою місію в АТО. І я радий, що життя і здоров’я наших пацієнтів бережуть такі чудові спеціалісти.
Наразі мобільний госпіталь забезпечений всіма необхідними медикаментами та устаткуванням. Однак лікарі дякують волонтерам та просто небайдужим людям, які продовжують приносити і передавати сюди чистий одяг. Адже справа полягає в тому, що хлопців з передової доставлять в одностроях, в яких вони отримали поранення. Одяг брудний і закривавлений. Іноді однострої просто розрізаються, адже по іншому зняти їх просто неможливо. Тому так важливо мати в резерві для кожного військового чисті штани, футболку, шкарпетки...
На завершення розмови начальник госпіталю попросив написати нас звернення до батьків і родичів поранених солдатів. І запевнити їх, що тут, на передовій, військові лікарі роблять все можливе, щоб наслідки поранень їхніх рідних були якнайлегші, а реабілітація і повернення до нормального життя всіх наших поранених найшвидшою».
На сторінці прес-центріуАТО в інтернет-мережі «Facebook» розмістили також фотографію, під якою написали:
«Цю красиву, тендітну Львів’янку звати Анна-Марія Носаль. Зараз вона там, де майже цілодобово чути обстріли з ворожих мінометів та «Градів». Там, де важка робота військового медика не припиняється ні в день ні вночі. Її так само, як і всіх нас хтось чекає дома, молиться і не спить ночами. Про те, вона вирішила, що коли держава у небезпеці – вона має бути на передовій.
– Ну як я можу ховатись десь в закутках, коли людям потрібна допомога, – розповіла Анна-Марія. – Прийшла повістка, значить мої знання та уміння потрібні зараз в зоні АТО. І я не шкодую, що зараз тут».