21:16 12 червня 2024 р.
Прихисток Християнської Євангельської церкви «Гефсиманія» у Львові сьогодні приймає нову хвилю біженців зі сходу. А перші мешканці оселилися тут, коли розпочалася війна.
Про це DailyLviv.com розповів настоятель, старший пастор Християнської Євангельської церкви “Гефсиманія”, яка цьогоріч відзначила 30-річчя, Валерій Марченко (на світлині внизу - зліва).
“Уже понад два роки працює церковний прихисток. Залишаючи його двері відчиненими, "Гефсиманія" покликається до слів Ісуса Христа, який казав: “Якщо ви комусь одному з найменших дасте склянку води, голодному — хліба, перехожому — нічліг, хворого відвідаєте в лікарні, засудженого у в'язниці, то це ви робите для мене”. Наша церква дає нужденним хліб, воду, ночівлю. Це і є соціальне служіння, яке заповідав Всевишній", - розповідає настоятель, старший пастор церкви “Гефсиманія” Валерій Марченко.
Він згадує, як все починалося, коли на другий день війни пролунав перший дзвоник зі залізничного вокзалу з проханням прийняти біженців зі сходу.
“На другий день приїхали перші переселенці. Ми звільнили кімнати дитячої недільної школи. Почали розквартировувати людей, які втікали від війни, просто на матрацах і палетах. На початку було до 50 осіб. Так тривало до пів року.
Одні від'їжджали, інші приїжджали. Допомагали комусь дістатися кордону, когось відвозили аж в Польщу. Упродовж 2022 року на другому поверсі церковного приміщення зробили дві душові, додатковий туалет, місце для пральної машини і сушарки.
Тобто облаштували більш-менш пристосований поверх для життя. Потім ще прибудували 4 кімнати. Зараз у прихистку мешкає до 30 людей”, - повідомив старший пастор Валерій Марченко.
Сім’я зі Слов’янська Донецької області оселилася тут, коли мама Вікторія з татом Артуром і півторарічною донечкою першим евакуаційним потягом приїхали до Львова.
“Старшій донечці було півтора року. Другою дитиною була вагітна, на сьомому місяці. Друга донечка тут народилася. Вона вже корінна львів’янка. Приїхали першим поїздом, який був, рятувалися від страшних вибухів. Спочатку нас розмістили в ліцеї. Потім винаймали житло, але це дуже дорого. Пізніше жили в одному прихистку і, нарешті, потрапили сюди. В “Гефсиманії” нам дуже допомогли: отримуємо і памперси, і дитяче харчування, і продукти, маємо дах над головою. Допомога від держави як для ВПО складає загалом 6 тисяч гривень: по 2 тисячі — на кожну дитину і одну дорослу. До трьох років дітям також виплачуватимуть по 860 гривень. Хотіли б знайти ще якусь роботу, постійне житло і жити у мирній Україні,” - зазначила Вікторія.
Найбільша проблема сьогодні для евакуйованої родини — це здоров’я чоловіка, який приїхав до Львова на милицях, з хворою ногою. Як розповіло подружжя, головного годувальника сім’ї прооперували, але через остеомієліт, який прогресує, стан його здоров’я погіршився, і чоловік потребує подальшого серйозного лікування.
Мама і син Скринські також приїхали до Львова зі Слов’янська. Але живуть надією повернутися на схід, де залишилися родичі, 81-річний брат мами, домівки.
До церкви “Гефсиманія” Тетяну й Олександра Скринських привела подруга пані Тетяни. Спочатку вони ходили на богослужіння, а потім залишились тут жити.
“Отримуємо постіль, продукти, є де помитися, попрати. Все, що потрібно, видають — взуття, одяг. Продукти отримуємо щомісяця”, - перелічує Тетяна Скринська.
І водночас скрушно додає: “Є проблема — не можемо повернутися додому. Ніякого закордону не хочемо. Чекаємо, надіємося, що буде Україна”.
“Та буде, - переконує син Олександр. - Будемо вдома”.
З фронтової зони Харківщини, яка нині окупована росіянами, у Львів також приїхав багатодітний батько з чотирма дітьми — Патрік Узохо, громадянин Нігерії. 20 років він прожив у селі Липці. Дві старші доньки під час війни евакуювалися за кордон. А він з молодшими дітьми, рятуючись від росіян, виїхав до Львова.
“У “Гефсиманії” ми — вже шість місяців. Волонтери нас скерували у прихисток церкви. Тут ми отримуємо продукти, житло. Допомогли зробити паспорт для найстаршого сина, якому виповнилося 18 років. Він уже знайшов у Львові роботу”, - розповідає переселенець.
Але, за словами Патріка Узохо, є проблема з оформленням дітей як ВПО.
“Ніхто не оформляє. Скільки ходили - без пуття. Ми живемо без копійки, попри те, що — багатодітні. Неповнолітнім синам і донечці - 13, 11 і 8 років”, - наголосив Патрік Узохо (на світлині - DL).
Церква забезпечує усіх мешканців прихистку необхідними санітарно-гігієнічними засобами й базовими продуктами харчування.
“Зубні пасти, мило, шампуні, пральний порошок,- перелічує Валерій Марченко. - Раз на тиждень сестричка пере їхню постіль. Свій одяг перуть самі. Продукти даємо — олію, борошно, цукор, макарони, крупи. Є невеличка кухня. Купили ще один холодильник. Тобто є два холодильники, морозильник”.
За словами Валерія Марченка, волонтерство “Гефсиманії” не обмежується утриманням прихистку, невелика церква з початку війни уже відправила на схід понад 1800 тонн продуктів і гуманітарної допомоги у Харківську, Херсонську, Донецькі області.