10:22 20 червня 2015 р.
Фото: Леся Межва / «Gazeta.ua»
У «Дзизі» експонують у межах форуму «Донкульт» роботи відомого українського фотографа Віктора Марущенка.
До Львова привезли в межах культурного форуму «Донкульт», який розпочався 16 червня йтриватиме він до кінця місяця, проект відомого українського фотографа Віктора Марущенка «Донбас – країна мрій». Фотографії, які Марущенко робив у 2002-2003 роках, експонують у «Дзизі».
Це лише частина виставки, усього в ній близько 200 фото, однак разом вони не виставлялися. Репродукції прибили цвяхами просто до стін.
На фото – чорні обдерті домівки шахтарів із мотлохом, зношений одяг, шахти із ручною працею. На них працюють чоловіки, жінки, пенсіонери і підлітки. У них – передчасно постарілі обличчя. Вони зрідка продають вугілля за гроші, здебільшого вимінюють на продукти. Вугілля із нелегальної шахти – єдиний засіб вижити.
Марущенко тоді поїхав у цей регіон із австрійською знімальною групою, що робила серію фільмів «Смерть робітника» про шахтарів та мільярдерів. Зйомки велися переважно на нелегальних шахтах.
Не всі люди ішли на зустріч. Адже працюють вони там нелегально та платять комусь за «дахування». Фотосесія тривала майже рік.
У роботах Марущенка люди не відчувають усієї трагедії свого існування, вони посміхаються. Бо не знають іншого життя. Радіють маленьким дрібницям.
Він фотографує спрацьовану жінку на фоні дешевих фото-шпалер у її обдертій квартирі – і вона позує, бо відчуває, що це її краща фотосесія і вона тут буде вродливою. Саме тому автор дав серії назву «Донбас – країна мрій». Фотограф пригадує через більш ніж 10 років цю поїздку:
«Страшні злидні. Знищені люди. Ми живемо у Києві і навіть не можемо уявити те, який масштаб цієї катастрофи. Люди не мають роботи, не мають доходу, не мають майбутнього, вони лишилися поза державою.
Відпрацювали, купили горілку, мішок вугілля обміняли на картоплю. Живуть у бараках. І як вийти з цієї жахливої ситуації?
Вони всі ці бараки завішують фото-шпалерами. Уявляють, що є десь якесь красиве, цікаве життя, якісь пальми. А їх оточує груба, стіл.
Вип'ють горілки і дивляться на оці шпалери. Це їх всесвіт. Життя – одне, а мрії – зовсім інші.
Але вони трималися. Було власне «достоїнство», була робітнича гордість. Однак це істоти. Це не люди. І не їх в цьому вина. Їх такими зробили».
Виставка експонувалася у Києві, Донецьку, Сан-Паулу, в межах каталогів мандрувала світом, виставлялася у у Берліні та Гамбурзі. «Найнапруженіше було у Донецьку в 2005 році, – пригадує автор робіт. – До нас підійшли агресивні люди. Почали звинувачувати, що ми показуємо Донбас таким. Он, мовляв, у нас троянди в Донецьку цвітуть».
Відвідувачка «Дзиги», львів'янка Анна Неголуб поділилася враженнями: «Мені 30 років – і я вжахнулася. Завжди знала, що шахтарі тяжко працюють. Але ж в моєму уявленні це так: тяжко працюю, а потім приходжу додому, приймаю душ і відпочиваю на новому дивані у затишній квартирі з пухнастим котом, іду в супермаркет і купляю смачної їжі. Ніхто – ні у школі, ні по телебаченню – нам ніколи не розказував, що там немає людського життя. Ми – у різних світах. То що дивуватися нинішнім подіям? Їх кинули напризволяще, нам не розповідали – нас розірвали».
Віктор Марущенко – киянин, вільний фотограф, що працює для іноземних та вітчизняних видань та має власну фотошколу. Учасник світових виставок.
Про це повідомили в київському інтернет-виданні «Gazeta.ua».