11:20 24 червня 2015 р.
Фото: unn.com.ua
За словами митця Віктора Сидоренка, «Метанойя» – це натяк на те, що за межами «ratio» суб’єкт перестає бути самодостатнім зі своїми уявленнями про себе самого і про навколишній світ.
У вівторок, 23 червня, у Львівському Палаці Мистецтв відбулося відкриття виставки Віктора Сидоренка «Метанойя». За словами автора, «Метанойя» – це натяк на те, що за межами «ratio» суб’єкт перестає бути самодостатнім зі своїми уявленнями про себе самого і про навколишній світ. Коли домагання його розуму обмежує щось, що виходить за межі його пізнання. І стає аж до тактильності відчутно, що пізнання – не єдиний спосіб взаємодії з дійсністю.
Історія про персонажа, який із самого початку шукає свою вразливість, і, знаходячи її, поступово набуває власного обличчя. Його шлях – це рух до себе, до своєї ідентичності. До правди у стосунках з довкіллям, до правди, яка виходить за межі патернів суб’єктивності і минулих соціальних настанов. У культурному контексті проект-метанаратив «Метанойя» окреслює контури тієї новизни, яка долає заскорузлі громадські та культурні схематизми, шаблони.
Віктор Сидоренко – один із лідерів сучасного українського мистецтва. У 2003 році автор представив Україну на ювілейній 50-й Венеціанській бієнале, виступивши потім спів-куратором і комісаром ряду наступних українських проектів у Венеції.
Віктор Сидоренко – народний художник України, дійсний член і віце-президент Академії мистецтв України. У 2001 заснував і очолив Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України. Педагог, автор об’єктів і фотокомпозицій, також наукових і публіцистичних праць.
Шлях Віктора від реалізму до неоавангардизму – це в першу чергу данина повній свободі творчості останнього покоління, що виросло і працювало при тоталітарному режимі. Час, пам’ять та історія – центральні ідеї його проектів, екстраполюючих свою поліваріантність і різні прочитання в мову візуальних образів і конструкцій.
Про це повідомили сьогодні, 24 червня, в інформаційній агенції «УНН», де також пояснили: «Метанойя (грец. Μετάνοια) – термін, що позначає зміну в сприйнятті фактів чи явищ, зазвичай супроводжувану жалем; каяттям. У релігійній (особливо ранньохристиянської) традиції має значення покаяння».