У Львові триває виставка евакуйованих зі сходу України вишиванок

У Львові презентують колекцію українських вишиваних речей Донеччини й Луганщини, яку вдалося врятувати. Боєць «Айдару» Микола Павлюченко після поранення демобілізований і нині свій час присвячує тому, щоб познайомити людей у різних регіонах зі слобожанською вишивкою.

Боєць «Айдару» Микола Павлюченко випадково познайомився у Старобільську на Луганщині з народною майстринею Єлизаветою Главатською. У її колекції побачив сорочки і народні строї, яким по 150-200 років.

Цей український одяг мисткиня виставила на продаж, бо боялась, що сепаратисти його знищать. Єлизавета Главатська відома майстриня ляльок-мотанок. Микола Павлюченко розповів: «Дванадцять сорочок я викупив, маю розписку про це, а верхній одяг вона мені подарувала, щоб був вигляд цих костюмів. Я викуповував ці речі частинами. Смисл в тому, що це прифронтована територія, що ми боремось за цю територію, це речовий доказ того, що там живуть українці». 

Микола Павлюченко – з Дніпропетровщини, любов до вишиванки має ще з дитинства, бо бачив ставлення до вишиванок своєї бабусі. Він не міг собі навіть уявити, щоб ворог цими сорочками ворог чистив зброю чи черевики. 

Доброволець наголосив: «У цих сорочках наша ідентичність, це пам’ять. Важливо зрозуміти, що це не просто речі, це наше коріння. Я просто допоміг Єлизаветі і купив ці речі, коли їздив по Україні, то люди ще додали експонати. Ця виставка живе сама по собі, без мене». 

Старовинний український одяг Слобожанщини ілюструє, звідки прибували на цю територію люди у ХІХ столітті. Вишивка біла по білому з вирізуванням притаманна для Чернігівщини, яскрава вишивка з Полтавщини, є елементи традиційної київської вишивки. Сорочки на конопляному полотні вирізняються орнаментом, переважно візерунки рослин, але є й елементи архаїчного орнаменту.

Ці вишиті речі не були товаром, вони творились для себе, тому є символічними і цінними. Притаманні народним строям Слобожаншини корсетки, пояси, а ще юпки, але це слово не означає спідницю. Юпками називається на Донеччині та Луганщині верхній теплий одяг для жінок, здебільшого оздоблений оксамитом.

Наталія Каплун працювала у Луганському обласному краєзнавчому музеї. Кілька місяців під обстрілами вона добиралась на роботу у музей. Колектив, зокрема і Наталя, переїхав у Старобільськ, частина людей роз’їхались усією Україною. Однак жодного експонату з музею не вдалось евакуювати, розповіла Наталія, а фонд становив понад 200 тисяч одиниць. Все це залишилось в окупованому Луганську. Наталія Каплун розповіла:

«Коли почали мости зривати, ми все найцінніше спустили у підземне фондосховище: це срібні дукачі, стародруки, все сховали у сейфи. Початок червня це був, я вже не їздила на роботу, бо жила в передмісті, тривали бої.

У липні 2014 року головний спостерігач фондів загинула, у її помешкання потрапила міна. Коли територія була окупована, наш музей був пограбований. Як мені розповіли працівники музею, які там залишились, ополченці прийшли у підземні фонди, вони знали куди йти, тоді не було світла, у темноті вони знайшли місце, мали все необхідне, щоб відкрити замки і спиляти решітки.

Кажуть, що стародруки і дукачі склали у великі сумки. На наступний день прийшла міліція і все так досі там зачинено. Ніхто це не відкривав і не провів облік, що залишилось.Ми, інтелігенція Луганщини, жили, досліджували, виросла нова молодь, включена в український культурний простір, який формувався у нас у Луганську також. І коли ці молоді, розумні люди вже були, то ось…така подія…війна, всі виїхали.

Нам сумно, тяжко, нервово там перебувати. Ми хочемо щось робити, хочемо співпрацювати з іншими регіонами».

«Айдарівець» Микола Павлюченко презентуватиме свою колекцію вишиванок містами Західної України, а потім поверне її у Старобільськ, щоб молодь Луганщини пам’ятала свою традицію. Про це повідомили сьогодні, 21 грудня, на «Радіо Свобода».

Як інформував «ЩЛ», у Львові виставили евакуйовані з Луганщини вишиванки.