16:20 18 квітня 2016 р.
Фото: Ярослав Тимчишин / «Gazeta.ua»
Рідкісні фільми передадуть обласному комунальному телебаченню, все інше – під загрозою прямого знищення.
У Львові ліквідовують комунальне підприємство облради – обласну контору прокату кінофільмів. Фонди із 800 рідкісних художніх і документальних фільмів, три тисячі афіш, обладнання для реставрації, зберігання кіноплівок будуть списані Фільми передадуть обласному комунальному телебаченню «Львів-ТБ», все інше – під загрозою прямого знищення.
Кіностудія існує у Львові з 1944 року, з 1953-го знаходиться на Замарстинівській неподалік центру містп. З роками обласна рада відібрала у контори кілька приміщень і передала іншим власникам. Зараз цей район активно забудовується. Директор контори кінопрокату Андрій Бабінський розповів:
«Ми підозрюємо, що комусь просто дуже потрібна ця земля. Тут може вирости гарна багатоповерхівка. На Львівщині практично не залишилося комунальних кінотеатрів, тепер знищують і нас.
Найбільше шкода фондів – це фільми найвищої якості, на плівках. Тільки плівками користуються провідні режисери світу. Такий фільм не зрівняється з цифровим кіно.
У нас є стрічки, яких не знайдеш в інтернеті. А працівники працюють тут по 30 років, вони знають як зберегти ці картини, їх мистецьку цінність. А що із ними буде там на телебаченні – невідомо. Кіно – це не телебачення, це – культура. Тут потрібні фахівці, особливі умови зберігання, обліку, просування.
За останні роки через поступову ліквідацію контори фонд стрічок з 12 тисяч списали до 800. Тут є фільми з усіх краї світу. Не кожен український фільм – шедевр. Але це не означає, що їх не потрібно дивитися.
Кінопалаци мають дотримуватися законодавства, що 30 відсотків сеансів відводиться українським фільмам. Однак цього ніхто не виконує. Показали прем'єру «Поводиря» для галочки і все. Тому конче потрібні фонди старого доброго кіно і комунальні кінотеатри, які системно будуть показувати українські і рідкісні, забуті фільми, і сучасні. Та за невисоку ціну.
Таким донині ще лишився «Сокіл», що транслює наші фільми. І жевріє кінотеатр «Львів». Але ми розуміємо, що там ставлять спеціальних людей для керівництва таким закладом, які свідомо доводять його до занепаду. Щоби потім була можливість і привід його ліквідувати - приватизувати чи продати. Так уже було не з одним комунальним закладом обласної ради. Спродують все, замість того, щоби вести активну політику пропаганди української культури».
Сьогодні на Львівщині апаратуру для трансляції кіно у плівці мають ще кілька кінотеатрів. Це комерційні «Коперник» і кінопалац «Кіно» імені Олександра Довженка та комунальні «Сокіл», «Львів», кінотеатри у Немирові, Жовкві, Кам'янці-Буській, Бориславі, Старому Самборі. З радянських часів ціна прокату фільму практично не змінилася – контора бере 20-35 відсотків від виручених коштів за квитки.
Працівники контори показують своє занедбане приміщення. Меблі і стіни – радянські. У фондосховищі старі стелажі, підлога, почорніла стеля. Однак усі фільми акуратно поскладані на стелажах. Кожна бабіна з плівкою підписана свіжою білою карткою. У лабораторії контори – чисто. Розпаковані плівки, які зараз будуть реставрувати. Вага одного фільму на плівці – від 1,6 кілограма до 13 кілограмів.
Спеціаліст закладу Роман Давид, який працює тут із 1983 року, показує устаткування: «Ось цей метрометр – 1959 року. Ця лупа – з 1948-го. А машина для промивання і реставрації плівки вагою 700 кілограм буде списана. Ми розуміємо, що якийсь іноземний мистецтвознавець і колекціонер віддав би мільйони за це добро. Однак ми не маємо права навіть продати в добрі руки, бо це все – державне, нема процедури. Не можемо музею зробити. Така ж ситуація із раритетними афішами».
Роман Давид показав сувій афіш до фільмів «Олеся», «Наймичка», «Тіні забутих предків», «Циган» і пояснив: «Це все – роботи художників. Це ж можна виставляти у власному музеї і мати постійний дохід на утримання контори. Однак цього спеціально не робиться. Бо нас треба знищити, щоб заволодіти приміщенням чи землею».
У конторі є фільми на плівках усіх форматів – від восьми до 70 міліметрів. На рідкісній нітрооснові, які випускалися до 50-х років минулого століття, і на целюлозній. Тільки тут є можливість їх реставрувати і зберігати.
Про це повідомили сьогодні, 18 квітня, в київському інтернет-виданні «Gazeta.ua».