09:42 23 квітня 2016 р.
Фото: скріншот зі сторінки на сайті «Радіо Свобода»
Словацький україніст Микола Мушинка передає свою колекцію до Національного музею імені митрополита Андрея Шептицького.
«Картини імпресіоніста Новаківського повертаються до Львова. Словацький фольклорист, україніст та мистецтвознавець Микола Мушинка передає свою колекцію робіт імпресіоніста Олекси Новаківського до Національного музею імені митрополита Андрея Шептицького у Львові. Цю найбільшу збірку картин родина Мушинки свого часу врятувала, викупивши майже за безцінь», – повідомили 22 квітня на «Радіо Свобода», де невдовзі розповіли також:
«І після численних виставок у Словаччині, США та Канаді твори Новаківського тепер можна буде побачити у Національному музеї імені Шептицького у Львові. Повернення великої колекції творів Олекси Новаківського до Львова – важлива подія для українського мистецтва.
Цей художник є одним з найвиразніших представників постімпресіонізму в Україні початку ХХ сторіччя. Він народився у 1872 році на Вінниччині, вчився в Одесі та Краківській Академії красних мистецтв.
Згодом за підтримки митрополита Андрея Шептицького переїхав до Львова, де заснував власну мистецьку школу, в школі навчалось багато митців, які пізніше здобули визнання і світову славу. Помер Новаківський також у Львові, у 1935 році, залишивши по собі прекрасний імпресіоністичний «Автопортрет» краківського періоду, портрет коханої дружини «Моя муза», низку триптихів та пейзажів.
«Він був новатором: імпресіонізм як такий на початку ХХ сторіччя в українському мистецтві й не існував. А він течію започаткував і, фактично, був вірним до кінця життя цій ідеї», – розповів дослідник Микола Мушинка.
Після Другої світової війни роботи Новаківського опинились у Празі, ними опікувався близький друг митця Іван Голубовський. Згодом він передав понад 50 творів живопису і графіки своїй дочці Галині. І вже після її смерті твори Новаківського опинились у словацького україніста Миколи Мушинки.
«Галина померла у 1973 році трагічно у Празі. І ці картини потрапили на аукціон, тому що вона не мала дітей і спадкоємців, – розповів Микола Мушинка. – Так сталось, що на аукціоні я був єдиним покупцем, тому купив оптом усі картини».
Вартість картин для аукціону 1974 року визначав судовий експерт Національної галереї і постановив, що це «твори невідомого самодіяльного маляра». Тож ажіотажу навколо цих творів не було. Утім, Мушинка на той час не був у пошані в Чехословаччині через протест проти введення військ Варшавського договору: його звільнили з університету, відлучили від літературного і наукового життя.
Тож аби врятувати картини Новаківського, його дружина віддала свою місячну вчительську зарплату. За неї подружжя отримало п’ять великих олійних картин, шістнадцять трохи менших, три графічних твори, сім інкрустованих предметів гуцульської різьби, три гіпсові фігурки. Серед творів – портрети членів сім’ї Голубовських, автопортрет Новаківського, портрети його дочки Галини, сестри та дружини Ядвіги, багато пейзажів.
«Потім доповнював іншими творами з Америки, з Канади. Тому сьогодні це дійсно найбільша колекція картин поза межами України. Як відомо, у Львові є окремий музей Олекси Новаківського, де зосереджена найбільша кількість його картин», – додав Мушинка.
Роботи зберігались у подружжя понад 40 років, час від часу виставлялись у музеях Канади, Сполучених Штатів та Словаччини. До кінця квітня виставка буде експонуватись в одній із центральних галерей Праги, а потім переїде на постійне зберігання до меморіального музею Олекси Новаківського, що є частиною Національного музею імені Шептицького у Львові.
«Колекція повертається туди, де її творили, – зауважив генеральний директор музею у Львові Ігор Кожан. – Колекція мала складну долю, подорожуючи в різні країни, проте вціліла. Вона повинна мати подальше життя для всіх, щоб її бачили».
За його словами, картини увійдуть до постійної експозиції, тож усі охочі вже з травня можуть їх побачити у Львові.