Чи потрібно хлопчикам гратися з ляльками?

Хлопчик у синьому або блакитному костюмчику грає з машинками, а дівчинка у рожевому платтячку укладає спати пупса. Саме так більшість батьків уявляють своїх дітей. І тут несподівано ідеальна картина порушується – син проявляє інтерес до ляльок або інших іграшок, які зазвичай подобаються дівчаткам. У цій статті ми проаналізуємо, чим викликана така поведінка та в якому випадку ситуацію слід вважати критичною.

Підбираємо варіанти відповідно до віку Почнемо з того, що хлопчикам цілком можна й навіть потрібно купувати ляльки, але є і певні особливості:

• До року. Це м'яка, текстильна модель без гендерних ознак та з нейтральним, добродушним виразом обличчя.
• Від 1,5 до 2 років. Пропозиції стають реалістичнішими. На зміну текстильним варіантам приходять вироби з дерева, гуми, пластика.
• Від 4-х років. Тепер гендерні відмінності цілком припустимі. Але лялька Барбі та інші моделі, що виконані у подібному стилі, не повинні привертати увагу хлопчиків та ставати головними персонажами сюжетно-рольових ігор. Пропонуються фігурки супергероїв і моделі з вираженою професійною приналежністю (наприклад, спортсмени, будівельники, поліціянти). Такі іграшки широко представлені на сайті інтернет-магазину panama.ua.

Позитивні та негативні аспекти Основними причинами короткочасного інтересу до ляльок у хлопчиків часто бувають допитливість, турбота про слабких, потреба у затишку, проживання певних життєвих ситуацій. Але є і негативні моменти, про які варто замислитись батькам:

• Тато не бере участі у вихованні. У такому випадку вважається, що мова йде про неповні сім'ї. Але буває так що тато ставиться до виховання дитини формально, тому у хлопчика відсутнє уявлення про існування чоловічих занять. Як би ви не були зайняті на роботі, обов'язково знайдіть час для спільного активного відпочинку, подорожей, поїздок на природу чи просто прогулянок.
• Авторитарна жінка у сім'ї. Це може бути не тільки мама, але і бабуся. Представники старшого покоління інколи не тільки нав'язують свою думку дітям і онукам, а й можуть наполягати на тих заняттях і розвагах, які їм здаються корисними. У подібній ситуації бабуся сприймається як найголовніша, а авторитет батьків (особливо тата) знижується до критичного рівня.
• Агресивна поведінка дорослих. Якщо батько проявляє грубість і фізичне насильство щодо матері, то дитина не тільки відчуває до неї співчуття, а й підсвідомо, стаючи на її бік, переймає манеру поведінки, характерну для жінок. 
• Брак любові. Він проявляється по-різному, але відсутність теплих відносин між сином і мамою можуть компенсуватися захопленням іграшками, які зазвичай приваблюють дівчаток.

Основні ознаки нетипової поведінки Отже, взаємодія хлопчиків з ляльками не є патологією. Вона характерна для малюків і досить швидко минає. Підозра на патологічний світогляд можлива у таких випадках:

• Відсутність чоловічій компанії. У дитини немає друзів своєї статі, вона відчуває себе невпевнено в оточенні хлопчиків і охоче спілкується тільки з дівчатками.
• Інші пріоритети. Активні ігри з однолітками менш привабливі ніж взаємодія з ляльками. Цей показник є важливим аспектом для дітей старше 4-х років.
• Сприйняття себе. Син із задоволенням приміряє вбрання сестри, а на малюнках зображує себе дівчинкою.
• Труднощі спілкування. Хлопчику складно спілкуватися з батьком, він не знаходить спільних тем з дідусем, а чоловічі професії та історії про супергероїв його абсолютно не приваблюють.

Якщо більша частина пунктів стала реальністю (особливо у віці 5-6 років) батькам потрібно не піддаватися паніці, а взяти ситуацію під контроль. Почніть з консультації ендокринолога й психоневролога. Також буде корисним спілкування з психологом, який допоможе дорослим виробити правильну стратегію поведінки.