12:38 3 листопада 2023 р.
Чимало людей дивляться у дзеркало, коли щось забувають, сидять перед дорогою і оминають кути стола.
Все це – наслідок народних вірувань або забобонів, які передавалися від покоління до покоління, пише DailyLviv.com.
Більшість з цих правил уже давно втратили своє першочергове значення, але досі використовуються в побуті. Що насправді означають популярні вірування розповідають фольклористика та антропологиня Дар'я Анцибор та дослідниця народних вірувань та етнологиня Анна Ніколаєва.
Як виникли вірування?
Народні вірування або забобони, як їх ще називають, зародилися на території України ще в дохристиянські часи.
Це були правила, які сформувалися на основі спостережень, і регулювали відносини людей між собою та з навколишнім світом.
"До того часу, як християнство прийшло на наші землі, у людей були свої вірування, які формувалися на основі спостережень багатьох поколінь.
Наші предки спостерігали за явищами природи, повсякденним побутом та розроблювали правила, які регулювали їхнє щоденне життя", – розповідає етнологиня Анна Ніколаєва.
Первинно людина не могла зрозуміти багато явищ так, як ми робимо це зараз, маючи наукові обґрунтування.
Тому наші предки часто пояснювали різноманітні ситуації втручанням духів та потойбічних сил.
"Люди жили в тісній громаді, їх цікавило досить обмежене коло речей.
Вони турбувалися про те, як пройде наступний рік і як взаємодіяти з природними об'єктами, що знаходяться поруч. Тому люди їх обожнювали.
Суть в тому, що все сприймалося як щось живе і могло комунікувати.
Комунікація відбувалась символічною мовою, коли людям передавали якісь знаки, а вони їх зчитували", – пояснює антропологиня Дар'я Анцибор.
Якщо якесь з правил порушувалося, то використовувалися так звані антидоти – їх потрібно було виконати, щоб погана прикмета не здійснилась.
З приходом християнства вірування не зникли – вони трансформувалися. Так виникла народна релігія.
Тобто давні традиції переплелися з християнськими постулатами.
"Народна релігія означає, що на всі вірування, які сформувалися протягом століть, занеслася християнська етика. Тоді склався мікс – народне православ'я.
Це сталося зокрема тому, що священник, який приїздив до села, часто сам був не дасть освіченим, щоб конкретно та зрозуміло пояснити всі християнські постулати", – розповідає Анна Ніколаєва.
У цей час спостереження часто були практичними, проте деякі могли доповнюватися різноманітними уявленнями.
"Вони обростали іншими світоглядними уявленнями, заснованими на дуалістичності християнського світу.
Зокрема в християнстві є два антиподи: Бог – щось хороше, та нечистий – щось погане", – пояснює дослідниця.
За словами етнологині, назва "забобон" поширилась саме від християнської церкви, коли народним віруванням хотіли додати негативного забарвлення.
Багато тогочасних вірувань збереглися донині та активно використовуються в побуті.
Часто такі речі робляться неусвідомлено, без дотримання першочергового значення, тільки тому, що так робили батьки та діди.
19 популярних вірувань та їхні значення
Чорна кішка перебігла дорогу – трапиться нещастя
Таке вірування не є унікально українським явищем.
Зародилося воно ще в часи Середньовіччя, а до наших предків прийшло приблизно у 20 столітті.
За цим віруванням закріплений образ відьми, яку за переказами часто супроводжували чорні коти.
"Люди вірили, що відьма може перекинутися на кішку.
І якщо дорогу перебігла чорна кішка, то ймовірно, що це була відьма в подобі тварини", – пояснює етнологиня Анна Ніколаєва.
Символічним було також чорне забарвлення чотирилапих, оскільки цей колір здавна асоціювався з темними силами та нечистю.
Крім того, коти відрізнялися від інших тварин, оскільки мали особливий доступ до людської оселі.
"Ця тварина у фольклорі завжди порівняно відрізняється від інших свійських тварин.
Наприклад, вона могла безперешкодно потрапляти всередину дому, навіть лежати в колисці разом з дитиною.
Інколи її клали в колиску перш ніж дитину, щоб вона забрала на себе всякі зурочення" – розповідає антрополигиня Дар'я Анцибор.