18:45 18 серпня 2024 р.
Після офіційного проголошення держави одразу ж почали створення регулярної армії Королівства обох Галіцій, яка отримала назву "військо галицько-французьке".
Про це розповів львівський історик Микола Бандрівський, пише DailyLviv.com.
За словами історика, існувала ця держава коротко — лише п'ять місяців, але мала всі атрибути самостійності і з правового боку була цілком легітимним утворенням, визнаним тогочасною Європою.
"Отже, події розгорталися так: 27 травня 1809 року війська герцогства Варшавського вдерлися у Галичину, забрали в австріяків, Львів і проголосили вихід галицького краю з-під Австрійської монархії (Габсбурги, пів століття перед тим анексували польські землі і тому Польща в той час, як держава не існувала).
Через кілька днів після тих подій, а саме - 2 червня 1809 року у Львові було проголошено створення "Королівства Обох Галіцій під протекцією Його Величності Імператора і Короля Наполеона Великого". Причому, військову адміністрацію у Львові і на теренах Галицької України очолив 35-літній бригадний генерал Александр Антоній Ян Рожнецький — український шляхтич родом з Поділля. Тоді ж у Львові був створений Військовий тимчасовий уряд.
Наполеон Бонапарт на той час перебував у Відні і, саме з того вікопомного дня - 2 червня 1809 року він став спадкоємцем королівських династій Рюриковичів і Романовичів на наших землях. У ставку до Наполеона прибув зі Львова посол від королівства Обох Галіцій, граф Ігнацій Роман Потоцький (там же, у Відні, через два місяці його й отруїли - 30 серпня 1809 року). Опубліковано документи, з яких видно, що Наполеон намагався зберегти суверенітет королівства Обох Галіцій і пропонував на королівський трон у Львові посадити Фердинанда фон Лотаринг-Габсбурга, герцога Вюрцбургського.
Після офіційного проголошення держави одразу ж почали створення регулярної армії Королівства обох Галіцій, яка отримала назву "військо галицько-французьке". Причому, формування цієї армії відбувалося одночасно у двох центрах: західне угрупування — на Холмській Русі і на Підляшші і східне угрупування — на західному Поділлі та прилеглих територіях (циркулі: Тернопільський, Золочівський, Заліщицький, Бережанський, Жовківський, Стрийський і Сандомирський).
Вже через два місяці після проголошення згаданого галицького Королівства, в середині серпня 1809 року, було сформовано 6 кавалерійських полків (kawaleria galicyjsko-francuska), з яких п'ять уланських, один гусарський, а також три піхотних полки. Під Тернополем був сформований кінний загін (близько 200 шабель) під командою полковника К.Розвадовського, а також єгерський батальйон (300 штиків) під командою відставного лейтенанта австрійської служби Ю.Мархоцького, до якого приєдналися невеликі загони єгерів полковника Я.Чосновського і барона Єжи фон Гогендорфа. Натомість у Стрийському і Сандомирському циркулях були утворені піші і кінні загони під загальним командуванням поручика Петра Терлецького. Тоді ж, в Бережанах, сформований кавалерійський ескадрон під командою Алоїза Циковського, а у Бродах — розгорнуто регулярний піхотний полк.
Починаючи з 9 червня 1809 року центром мобілізації галицько-французьких військових формувань став військовий табір у містечку Дзвиняч на півдні Тернопільщини, куди стікалися також добровольці. Отож, ідея самостійної держави (непольської, і неавстрійської) настільки опанувала місцевим населенням, що на кінець липня 1809 року загальна чисельність організованих і екіпірованих військ королівства Обох Галіцій на сході налічувала 5000 солдат і офіцерів. І командирами цих військових новостворених галицьких формувань були українці, німці, австріяки, поляки.
Наприкінці липня — на початку серпня 1809 року Наполеон Бонапарт, намагаючись зберегти суверенітет Королівства обох Галіцій, все-таки вибрав кандидатом на його престол, Великого герцога Вюрцбургського, Фердинанда ІІІ. Однак, непродумана тактика військ герцогства Варшавського призвела до того, що Львів довелося залишити і відступити під Замостя. Внаслідок цього оголення фронту, два плацдарми формування галицько-французьких військ (східний і західний), виявилися розділеними смугою завширшки 200-230 кілометрів, яку контролював ворог — австрійські дивізії.
Королівство обох Галіцій проіснувало всього п'ять місяців: від 2 червня 1809 року до 14 жовтня 1809 року, коли був підписаний Шенбруннський мирний договір (Traite de Schonbrunn), а сам Військовий тимчасовий уряд цього державного утворення працював до 31 грудня 1809 року.
Про тогочасний розмах галицької мілітарії свідчить хоча б той факт, що, за списками на грудень 1809 року, в рядах галицького королівського війська налічувалося 8400 штиків в піхоті і 5500 шабель в кавалерії. Усі ці галицькі військові з'єднання брали активну участь у бойових діях аж до падіння Імперії Наполеона у 1814 році",- розповів історик.