Вадим Остапенко, Олексй Буханцов, Анатолій Таранов, Богдан Юськів. Львів оплакує захисників

Про це інформує пресслужба ЛМР, пише DailyLviv.com.

Завтра, 26 червня, Львів попрощається з військовослужбовцями Вадимом Остапенком, Олексієм Буханцовим, Анатолієм Тарановим та Богданом Юськівим, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Мерія закликає мешканців та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Чин похорону Вадима Остапенка, Олексія Буханцова та Анатолія Таранова розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають воїнів на Личаківському кладовищі, на полі Почесних поховань новітніх Героїв.

Чин похорону Богдана Юськіва розпочнеться о 14:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно о 14:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають воїна на Личаківському кладовищі, на полі Почесних поховань новітніх Героїв.

Біографічні довідки захисників 

Вадим Остапенко (25.10.1973 – 18.06.2025). Уродженець міста Харків.

Навчався у Харківській гімназії № 148 Харківської міської ради. Згодом здобув професію соціолога у Харківському національному університеті імені Василя Назаровича Каразіна та фахівця з економіки підприємства у Харківському гуманітарному університеті «Народна українська академія».

Проходив строкову військову службу у складі військової частини 2418.

Працював у ювелірній галузі, де набув фахових знань і практичного досвіду. Згодом започаткував власну справу, залишаючись у цій сфері.

Зі слів рідних, любив активне життя – ходив у гори, підкорював вершини, брав участь у марафонах, зокрема й гірських. Захоплювався історією, був наполегливим, цілеспрямованим і справедливим, завжди тримав слово та не боявся відповідальності. Мав багато друзів і завжди залишав по собі теплі спогади – щирий у спілкуванні, надійний у діях, відкритий до людей.

Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському, Луганському та Курському напрямках у лавах 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

За проявлену мужність та успішне виконання бойових завдань нагороджений відзнакою «Золотий Хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України.

У Вадима Остапенка залишилися дружина, син, мати, сестра та племінники. 

Олексій Буханцов (18.02.1971 – 24.06.2025). Львівʼянин.

Навчався у середній загальноосвітній школі №73 м. Львова. Згодом здобув освіту газоелектрозварювальника у Професійно-технічному училищі №53 м. Львова.

Проходив строкову військову службу в Західній групі військ.

Працював електромонтером у військовій частині А2122 та монтажником звʼязку в Приватному акціонерному товаристві «Фарлеп-Інвест».

Зі слів рідних, любив риболовлю, захоплювався електронікою та із задоволенням майстрував щось власноруч. Був вольовим, справедливим і безстрашним – людиною з твердим характером і чіткими принципами. Водночас мав добре почуття гумору, яке робило його спілкування теплим і щирим.

Брав участь в Антитерористичній операції (АТО) у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Сухопутних військ Збройних Сил України на Луганському напрямку.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Харківському напрямку у лавах 42-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Відзначений відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції».

У Олексія Буханцова залишилися дружина, сини та онуки. 

Анатолій Таранов (31.08.1991 – 22.06.2025). Уродженець міста Дрогобич Львівської області.

Навчався у ліцеї №4 м. Дрогобича. Згодом здобув освіту за спеціальністю «автослюсар» у Дрогобицькому політехнічному ліцеї.

Працював приватним підприємцем на території сільськогосподарського ринку Товариства з обмеженою відповідальністю «Шувар».

Зі слів рідних, був добрим, відкритим, комунікабельним, завжди готовим прийти на допомогу. Захоплювався акробатикою, баскетболом та скелелазанням.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у лавах 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України.

У Анатолія Таранова залишилися дружина, двоє дітей, мати, сестри та брат. 

Богдан Юськів (28.08.1974 – 20.06.2025). Львівʼянин.

Навчався у середній загальноосвітній школі №44 м. Львова. Згодом здобув освіту за спеціальністю «Слюсар по ремонту і обслуговуванню холодильного обладнання» у вищому професійному училищі №63 м.Львова.

Проходив строкову військову службу в прикордонних військах.

Працював у сфері ремонтів.

Зі слів рідних, був доброю, справедливою та щирою людиною. Завжди готовий допомогти, підтримати словом і вчинком. Любив подорожі, велоспорт і відпочинок на природі – це надихало його та дарувало спокій. Його цінували за людяність, відкритість і щире ставлення до людей.

Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському, Запорізькому та Північно-Слобожанському напрямках у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» медаллю «Захиснику України. За честь! За славу! За народ!» та медаллю «Захиснику Вітчизни».

У Богдана Юськіва залишилися дружина, дві доньки, син, мати, теща, бабуся та сестра з сімʼєю.