17:54 1 жовтня 2025 р.
Олега Волошинського поховають на Рясненському кладовищі, а Андрія Ярмоленка — на Голосківському кладовищі, на Полі ветеранів.
Про це інформує пресслужба ЛМР, пише DailyLviv.com.
У четвер, 2 жовтня, Львів попрощається із військовослужбовцями Олегом Волошинським та Андрієм Ярмоленком, які захищали Україну від російських окупантів. Мерія закликає мешканців та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Чин похорону розпочнеться об 11:00 в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла (вул. Театральна, 11). Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Олега Волошинського поховають на Рясненському кладовищі, а Андрія Ярмоленка — на Голосківському кладовищі, на Полі ветеранів.
Олег Волошинський (12.02.1967 – 25.09.2025). Львів’янин.
Навчався у ліцеї № 52 Львівської міської ради. Згодом здобув вищу освіту у Київському Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут за спеціальністю «Автоматизовані системи управління».
Присвятив 27 років військовій службі.
Зі слів рідних, Олег любив читати, був добрим, турботливим, чесним і справедливим, мужнім та відважним.
Був учасником АТО. З початку повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на східному напрямку у складі військової частини А3321. Нагороджений медаллю «Ветеран війни», хрестом «Військова честь» Головнокомандувача Збройних Сил України та відзнакою Міністерства оборони України «Ветеран служби».
У Олега Волошинського залишилися мати, дружина, син та невістка.
Андрій Ярмоленко (27.05.1985 – 22.09.2025). Уродженець міста Кам’янка Запорізької області.
Навчався у Кам’янській загальноосвітній спеціалізованій школі І‑ІІІ ступенів № 2 Запорізької області. Згодом здобув вищу освіту в Приазовському державному технічному університеті за спеціальністю «машинобудування».
Під час навчання проходив підготовку на військовій кафедрі. Працював інженером на приватному акціонерному товаристві «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
Зі слів рідних, Андрій займався бігом та їздив на велосипеді, був прихильником активного й здорового способу життя. Любив тварин, був турботливим батьком та люблячим чоловіком, добрим, справедливим та щирим, мав почуття гумору.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському і Донецькому напрямках у складі 3‑ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Андрія Ярмоленка залишилися батьки, дружина, донька та сестра з родиною.