15:06 3 листопада 2025 р.
Чин похорону чотирьох воїнів відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Про це інформує пресслужба ЛМР, пише DailyLviv.com.
У вівторок, 4 листопада, Львів попрощається з військовослужбовцями Миколою Осідачем, Тарасом Кіндієм, Сергієм Сударіковим та Миколою Хоменком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Мерія закликає мешканців долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Прощання з Миколою Осідачем розпочнеться о 09:00 у храмі Володимира і Ольги УГКЦ (вул. Симоненка, 5).
Чин похорону усіх чотирьох воїнів відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Миколу Осідача, Тараса Кіндія та Сергія Сударікова поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань новітніх Героїв, а Миколу Хоменка – на Голосківському кладовищі, на полі ветеранів.
Голосківському кладовищі, на полі ветеранів.
Біографічні довідки захисників
Микола Осідач (09.12.1974 - 13.09.2024). Уродженець села Вишенька Львівської області.
Навчався у Зав'язанцівському закладі загальної середньої освіти І‑ІІІ ступенів Мостиської міської ради Львівської області. Згодом здобув професію слюсаря у Міжрегіональному вищому професійному училищі автомобільного транспорту та будівництва м. Львова.
Проходив строкову військову службу.
Працював у системі Міністерства внутрішніх справ України, пізніше - сантехніком на приватному підприємстві.
Зі слів рідних, Микола був життєрадісним, дружелюбним і компанійським, мав добре почуття гумору, любив футбол і активно ним займався.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 5‑ї окремої важкої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Миколи Осідача залишилися дружина, донька, син та сестри.
Тарас Кіндій (07.04.1984 - 26.10.2025). Уродженець міста Стрий Львівської області.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 98 м. Львова. Згодом здобув вищу освіту за спеціальністю «Апаратура радіозв'язку» в Національному університеті «Львівська політехніка».
Працював інженером-проєктувальником у Приватному підприємстві «Центр Безпеки Бізнесу», електромонтером охоронно-пожежної сигналізації у Львівській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Венбест» та у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Охоронна фірма "Танет"».
Зі слів рідних, Тарас був працьовитою й відповідальною людиною, турботливим сім'янином. У вільний час із задоволенням вишивав, читав історичні книги та любив велопрогулянки з сином.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 82‑ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Тараса Кіндія залишилися батьки, дружина, син, брат та хрещені батьки.
Сергій Сударіков (24.02.1989 - 27.10.2025) Львів'янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 67 м. Львова. Згодом здобув середню спеціальну освіту за фахом автослюсаря у Львівському вищому професійному училищі інформаційно-комп'ютерних технологій.
Працював у сфері монтажу систем кондиціонування та вентиляцій.
Зі слів рідних, Сергій був веселим, добрим і життєрадісним. Захоплювався автомобілями та із задоволенням проводив час за кермом.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському, Курському та Донецькому напрямках у складі 95‑ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Сергія Сударікова залишилися мати, брат, сестра, похресниця та племінник.
Микола Хоменко (08.06.1979 - 29.10.2025) Уродженець села Зимівник Херсонської області.
Навчався у Херсонській гімназії № 3 Херсонської міської ради. Згодом здобув середню спеціальну освіту за фахом тракторист у Херсонському училищі.
Проходив строкову військову службу.
Працював підсобним робітником у Товаристві з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет».
Зі слів рідних, Микола був добрим, щирим та вихованим. Вирізнявся працьовитістю, відповідальністю та людяністю. З ним було легко знайти спільну мову - він завжди залишався відкритим і доброзичливим. Цікавився риболовлею та футболом.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 154‑ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений медаллю «Ветеран війни».
У Миколи Хоменка залишилися двоє синів та сестра.