18:57 14 березня 2024 р.
У п’ятницю, 15 березня, Львів попрощається з воїнами Юрієм Лозинським та Віталієм Поповим, які захищали Україну від російських окупантів.
Про це інформує пресслужба ЛМР, пише DailyLviv.com.
Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.
Чин похорону захисників розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.
Юрія Лозинського поховають на Личаківському кладовищі у Львові, а Віталія Попова – у селі Відники Львівської області.
Біографічні довідки захисників
Юрій Лозинський (29.12.1982-03.03.2024). Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №90 міста Львова. Здобув професію столяра у колишньому Художньому професійно-технічному училищі №64 (сьогодні – Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище дизайну та будівництва»). У юному віці входив до спільноти «Вівтарна дружина» при Церкві Різдва Пресвятої Богородиці.
Протягом останніх років працював у будівельній сфері. Обожнював свою роботу. За словами рідних, був «добрим, щирим та любив життя».
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від загарбників. Виконував бойові завдання у складі 15-го окремого гірсько-штурмового Севастопольського батальйону 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Юрія Лозинського залишилися мама і двоє братів.
Віталій Попов (28.06.1976-13.03.2024). Уродженець селища Благодатне Волинської області.
Навчався у місцевій середній загальноосвітній школі I-III ступенів. Здобув освіту у Червоноградському гірничо-економічному фаховому коледжі, згодом вступив до Національного університету «Львівська політехніка».
Кадровий військовий, штаб-сержант. Проходив військову службу у складі 184-го навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на посаді техніка відділення автоматизацій інформаційно-телекомунікаційного вузла.
Був надзвичайно доброю людиною, обожнював рибалити. Мріяв після закінчення війни спокійно займатися ловлею риби. За словами побратимів, був «найкращим техніком вузла та хорошим другом».
У Віталія Попова залишилися дружина, донька та брат.