17:45 23 лютого 2026 р.
У траурний день четвертої річниці повномасштабного нападу росії на Україну Львів проведе в останню дорогу трьох Захисників.
Про це повідомила пресслужба ЛМР, пише DailyLviv.com. Завтра, 24 лютого, Львів попрощається з військовослужбовцями Андрієм Кіцерою, Павлом Антоновим та Романом Зінкевичем, які віддали своє життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитися до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Прощання з Андрієм Кіцерою розпочнеться о 9:30 у Храмі Володимира і Ольги (вул. Симоненка, 5).
Чин похорону трьох воїнів відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають полеглих захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань № 87 (вул. Пасічна).
Біографічні довідки захисників
Андрій Кіцера (11.06.1972 — 28.01.2026). Львів’янин.
Навчався у ліцеї № 46 імені В'ячеслава Чорновола Львівської міської ради. Згодом здобув професію маляра з художньої обробки у Закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж прикладного мистецтва та дизайну». Також навчався у Катехитично-педагогічному інституті Українського католицького університету.
Проходив строкову військову службу.
Працював майстром з інтер’єру на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Андрій був людиною з великим серцем — вихованим, відповідальним, щирим і турботливим. Завжди допомагав іншим, був надійною опорою для своєї родини та вірним другом. Вирізнявся чуйністю, добротою, внутрішньою силою й незламністю, завжди залишався усміхненим, життєрадісним та оптимістичним. Вів здоровий спосіб життя, займався дзюдо, гімнастикою та бойовими мистецтвами. Любив подорожувати, особливо в гори, цікавився історією, розумівся на музиці. Працював із любов’ю, був талановитим і старанним. Займався пасікою та садівництвом, любив готувати. Його словами було: «Земля — це моє життя». Опираючись на Святе Письмо, яке знав досконало, давав мудрі поради. Часто повторював: «Якщо мене Ісус покличе, я візьму рюкзак — і піду додому». Для багатьох він був прикладом світлої та сильної людини.
Був учасником АТО.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Миколаївському, Херсонському, Південно-Слобожанському, Донецькому, Курському та Північно-Слобожанському напрямках у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Нагороджений відзнакою Міністерства оборони України «За зразкову службу», відзнакою «За знищеного ворога» та медаллю «Учасник АТО».
У Андрія Кіцери залишилися дружина, донька, брат та родина.
Павло Антонов (22.07.1976 — 31.01.2026). Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі м. Львова. Згодом здобув професію електромеханіка у Львівському професійно-технічному училищі.
Проходив строкову військову службу.
Працював у сфері будівництва за кордоном та водієм на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Павло любив музику, риболовлю та відпочинок на природі. Був спокійним і неконфліктним, турботливим, щирим та комунікабельним. Любив тварин і мав добре серце.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Павла Антонова залишилися дружина, син та брат.
Роман Зінкевич (17.08.1983 — 17.02.2026). Львів’янин.
Навчався у ліцеї №18 Львівської міської ради. Згодом здобув професію автомеханіка у Львівському професійно-технічному училищі.
Працював у сфері торгівлі на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Роман любив готувати й завжди дбав про затишок у домі. Він був надійною опорою для своєї сім’ї, справжнім господарем — відповідальним, людяним і порядним. Добрий та щирий за характером, він умів підтримати, вислухати й допомогти у потрібну мить.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Романа Зінкевича залишилися дружина, син, мати, сестра, родина та друзі.