18:20 29 серпня 2024 р.
Поховають чотирьох воїнів на Личаківському кладовищі.
Про це інформує пресслужба ЛМР, пише DailyLviv.com.
Завтра, 30 серпня, львів’ян та гостей міста закликають долучитись до міських церемоній прощання із загиблими захисниками. Андрій Главацький, Андрій Лозинський, Олексій Ольшанський та Михайло Драган загинули в бою, захищаючи Україну. Мерія просить утриматися від проведення розважальних заходів та святкувань у часі прощання з воїнами.
Прощання та чин похорону захисників Андрія Главацького, Андрія Лозинського та Олексія Ольшанського розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у Львові, а об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.
Чин похорону Михайла Драгана розпочнеться о 15:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, о 15:30 - міська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають усіх чотирьох воїнів на Личаківському кладовищі.
Біографічні довідки захисників
Андрій Главацький (04.01.1993 – 20.08.2024). Уродженець села Веснянка Волинської області.
Навчався у Ківерцівській гімназії №2 Луцького району Волинської області. Закінчив географічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Навчався на військовій кафедрі в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Працював у товаристві з додатковою відповідальністю «Львівагромашпроект». Цікавився історією України і футболом, любив гори та подорожувати.
З перших днів повномасштабного російського вторгнення добровільно вступив на захист держави до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Донеччині. За час військової служби пройшов шлях від молодшого лейтенанта до капітана.
Нагороджений відзнакою командира 125-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
В Андрія Главацького залишились дружина, донька, мати, сестра, дідусь та дві бабусі.
Андрій Лозинський (28.06.1987 – 25.08.2024). Львів’янин.
Закінчив Львівську академічну гімназію при Національному університеті «Львівська політехніка». Навчався на хімічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка.
Працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Діловий мобільний сервіс», а згодом – у товаристві з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Кітва». Цікавився електронікою та хімією. За словами близьких, був турботливим, розумним, лагідним, вмів вислухати і, за можливості, допомагав людям, багато читав та володів англійською мовою.
Як військовий навчався у Великій Британії. Під час повномасштабного російського вторгнення захищав Україну у складі 13-го окремого десантно-штурмового батальйону імені Героя України полковника Тараса Сенюка 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Донеччині.
В Андрія Лозинського залишились батько і мати.
Олексій Ольшанський (21.08.1976 – 19.08.2024). Уродженець міста Луганськ.
Навчався у середній загальносвітній школі №34 міста Луганська. Професійну освіту здобув у Луганському професійному аграрному ліцеї (раніше – Професійно-технічне училище №111).
Після завершення навчання проходив військову службу у 169-му навчальному центрі «Десна» імені князя Ярослава Мудрого. За словами близьких, був творчою людиною, мав талант до образотворчого мистецтва, любив подорожувати Україною та був щирим патріотом.
У 2014-у році з родиною переїхав з окупованого Луганська, хотів жити у вільній Україні. Під час повномасштабного російського вторгнення боронив Україну у лавах 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України.
В Олексія Ольшанського залишились сестра та племінник.
Михайло Драган (31.03.1966 – 25.08.2024). Львів'янин.
Навчався у ліцеї №74 імені Марійки Підгірянки Львівської міської ради. Після завершення навчання проходив строкову військову службу.
Працював у сфері автомобільних перевезень. Був серед співзасновників громадської організації «Львівське обласне історико-просвітницьке товариство «Маківка-Броди» і активним учасником Громадської організації «Всеукраїнська правозахисна організація „Меморіал“ імені Василя Стуса», Народного Руху України та багатьох інших організацій. За словами близьких, був національно-свідомою людиною та активним громадським діячем, займався пошуком та ексгумацією учасників Національно-визвольних змагань.
Активний учасник Революції Гідності та Антитерористичної операції. У 2014-у році вступив на захист України до лав 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха Сухопутних військ Збройних Сил України. Згодом воював у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України та 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Указом Президента України нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
З початком повномасштабного російського вторгнення добровольцем став обороняти державу в складі 63-ї окремої механізованої бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України. Згодом продовжив виконувати бойові завдання у складі 115-ї окремої механізованої бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання по всій лінії фронту. Після отримання декількох поранень продовжив військову службу інструктором у 356-у навчальному артилерійському полку 184-го навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
У Михайла Драгана залишились дружина, донька та син.