14:38 12 березня 2024 р.
У середу, 13 березня, Львів попрощається з трьома військовослужбовцями, які загинули від рук російських окупантів, захищаючи Україну.
Про це інформує пресслужба ЛМР, пише DailyLviv.com.
Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.
Зранку о 09:30 у храмі Вознесіння Господнього (вул. Широка, 81а) відбудеться молитва і прощання з Олександром Костенком.
Чин похорону воїнів Олександра Костенка, Ореста Костецького та Андрія Бучковського розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають захисників на Личаківському кладовищі.
Біографічні довідки захисників
Олександр Костенко (14.08.1970-05.03.2024) Львів'янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №65 міста Львова. З 1993 працював у 1-му загоні воєнізованої охорони в управлінні Львівської залізниці, а у 2013 обійняв посаду слюсаря-ремонтника 6-го розряду у ТМ «Лімо», де налагоджував виробниче обладнання.
Був надійною і спокійною людиною, майстром із «золотими руками». Любив риболовлю, чудово малював, був дуже освіченою людиною, багато читав і вивчав щось нове. Все життя займався спортом, досягаючи особистих рекордів. У 2008 році разом із батьком відтворювали корону короля Данила Галицького, яка виставляється у музеях.
Упродовж 2015-2017 років добровольцем у складі 24-ї окремої механізованої бригади захищав Україну у зоні проведення антитерористичної операції, у 2019-2020 виконував завдання у лавах 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
З початком повномасштабного вторгнення рф став на захист держави до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Неодноразово отримував особисті нагороди за бойові заслуги.
В Олександра Костенка залишилась син, невістка, онук та дружина, з якою у шлюбі був понад 35 років.
Орест Костецький (25.08.1993-06.03.2024) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №9. Здобував освіту у Приватному закладі вищої освіти «IT Степ Університет».
Впродовж свого життя працював у різних сферах, протягом останнього періоду займався дизайном у компанії “SolipsLab”. Захоплювався IT-технологіями, мріяв створювати БПЛА для військових за допомогою 3D-друку.
Учасник подій під час Революції Гідності. У 2017 році добровольцем підписав контракт із 36-ою окремою бригадою морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Військово-морських сил ЗСУ та виконував бойові завдання у зоні проведення АТО/ООС.
З першого дня повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від російських окупантів до лав 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Боронив суверенітет та територіальну цілісність держави на південному та східному напрямках.
Указами Президента України був відзначений орденом «За мужність» III-го ступеня та відзнакою «За оборону України».
У Ореста Костецького залишилися бабуся, мама, брат, племінниця, племінник, тітка та двоюрідний брат.
Андрій Бучковський (13.12.1974-20.08.2023) Уродженець села Лозино Львівської області. Згодом його родина переїхала до Львова.
Навчався у львівській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 44 імені Тараса Григоровича Шевченка. Здобув освіту у колишньому Львівському технікумі промислової автоматики. Після завершення навчання проходив військову службу.
Працював у сфері надання послуг з охорони власності у Львові. Був надзвичайно доброю людиною та обожнював присвячувати час родині.
Упродовж 2015-2016 років виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від загарбників. Виконував бойові завдання спершу на Сумщині, а згодом – на південному напрямку у лавах 116-ї окремої механізованої бригади 10-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Андрія Бучковського залишилися дідусь, мама, вітчим, дружина та 18-річна донька.