16:30 27 червня 2025 р.
Орієнтовно об 11:30 буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Про це повідомила пресслужба ЛМР, пише DailyLviv.com.
У суботу, 28 червня, Львів попрощається з військовослужбовцями Романом Шкутовим, Тарасом Гельжинським та Юрієм Сидором, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Мерія закликає мешканців та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Прощання з Романом Шкутовим розпочнеться о 09:30 у Храмі св. Кирила і Методія УГКЦ (вул. Угорська, 1).
Прощання з Юрієм Сидором розпочнеться о 09:30 у каплиці каплиці Різдва Івана Хрестителя УГКЦ (вул. Варшавська, 33).
Чин похорону Романа Шкутова, Юрія Сидора і Тараса Гельжинського відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Романа Шкутова і Тараса Гельжинського поховають на Личаківському кладовищі, на полі Почесних поховань новітніх Героїв.
Прощання з Юрієм Сидором продовжиться у Храмі Покрови Пресвятої Богородиці у селі Дубровиця на Яворівщині. Поховають воїна на місцевому кладовищі у Дубровиці.
Біографічні довідки захисників
Роман Шкутов (28.11.1991 – 11.02.2024). Уродженець міста Мостиська Львівської області.
Навчався у ліцеї «Інтелект» Львівської міської ради (колишня середня загальноосвітня школа № 69). Згодом здобув професію офіціанта, бармена та кухаря у Львівському професійному коледжі ресторанного бізнесу.
Проходив строкову військову службу у військових частинах А0665 та А2615.
Працював у сфері будівництва на одному з приватних підприємств.
Зі слів рідних, був доброю, світлою людиною, душею компанії. Мав багато друзів, які щиро цінували його за відкритість, щирість і комунікабельність. Завжди був готовий допомогти – коли це було потрібно, без зайвих слів чи вагань. Любив футбол, займався кікбоксингом, захоплювався риболовлею та мав особливу любов до квітів.
На початку повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у лавах 5-ї окремої штурмової Київської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
У Романа Шкутова залишилися дружина, син, донька, батьки брат та племінники.
Юрій Сидор (13.01.1968 – 26.06.2025). Уродженець міста Дрогобич Львівської області.
Навчався у ліцеї №15 Львівської міської ради. Згодом здобув спеціальність зв’язківця у Київському вищому військовому інженерному училищі зв’язку.
Працював у Львівському обласному військовому комісаріаті, а також у штабі Західного оперативного командування. Зі слів рідних, захоплювався моделюванням – власноруч створював мініатюрні моделі машин і фігурок солдатів на військову тематику. Це заняття вимагало терпіння, уваги до деталей і щирого інтересу до історії. Був людяним, справедливим і завжди готовим допомогти – незалежно від часу чи обставин. Мав багато друзів, був відданим сім’янином і користувався глибокою повагою серед оточення.
На початку повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Полтавському, Південно-Слобожанському та Північно-Слобожанському напрямках у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
У Юрія Сидора залишилися дружина, дві доньки, син, мати та брат.
Тарас Гельжинський (02.07.1973 – 22.06.2025). Уродженець села Ставичани Хмельницької області.
Навчався у закладі загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець. Згодом здобув професію економіста у Львівському торговельно-економічному університеті та інженера-енергетика у Національному університеті «Львівська політехніка».
Проходив строкову військову службу у військовій частині 65554.
Працював головним енергетиком на приватному підприємстві «Львів-Пласт».
Зі слів рідних, любив відпочинок на природі, із задоволенням проводив час у колі друзів. Був щирим, безкорисливим і справедливим, завжди готовим допомогти тим, хто цього потребував. Любив свою країну, був відважним і ніколи не залишався осторонь, коли потрібно було діяти.
Брав участь в Антитерористичній операції (АТО) у 2014-2016 роках.
На початку повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому, Запорізькому, Південно-Слобожанському та Сіверському напрямках у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Нагороджений двома медалями «За поранення» та нагрудним знаком «Знак пошани» Міністерства оборони України.
У Тараса Гельжинського залишилися дружина, син, донька, мати та сестра.