Лобіювання від корупції найлегше відрізнити за законністю винагороди

Про це повідомляє НАЗК, пише DailyLviv.com. 1 вересня в Україні введений в дію закон про лобіювання №3606-IX. Також 1 вересня набув сили закон №3620-IX про відповідальність за порушення законодавства у сфері лобіювання. Багато хто вважає, що лобіювання це прихована корупція.

Водночас не буде вважатися лобіюванням діяльність громадських активістів, медіа, політичних партій, «адвокація», участь у публічних консультаціях тощо.

Наразі в Реєстрі прозорості, тобто, реєстрі лобістів зареєстровано 56 осіб, однак НАЗК на своєму на сайті не вказує їх найменування.

До теми: В Україні визначили сферу з найнижчим рівнем корупції

Лобіювання — діяльність, яка здійснюється з метою впливу на об’єкт лобіювання, яким зокрема може бути посадова особа органу державної влади чи місцевого самоврядування, особами, зареєстрованими у Реєстрі прозорості за винагороду чи компенсацію витрат і стосується ухвалення нормативно-правових актів (НПА) в комерційних інтересах замовника або самого лобіста.

Лобіювання – це діяльність:

правомірна  та суспільно корисна;

яка є законним інструментом представлення інтересів приватного сектору перед державою;

прозора та підзвітна;

яка здійснюється за правилами, визначеними законодавством;

яка унеможливлює отримання неправомірної вигоди об’єктами лобіювання;

яка передбачає підготовку та надання суб’єктами лобіювання аналітичних матеріалів, результатів соціологічних та інших досліджень, проведення комунікаційних кампаній, що сприяє ухваленню якісних та ефективних державних рішень в інтересах суспільства. 

До теми: В Україні стрімко зросла кількість викривачів корупції

Що ж до поняття корупції, то Закон України “Про запобігання корупції” визначає її, як використання посадовцем службових повноважень чи можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або коли їй пропонують чи надають таку вигоду, щоб схилити до незаконних дій. 

Корупція має такі ознаки:

незаконність діяння;

це явище суворо карається в Україні та більшості країн світу; 

особа у корупційній угоді отримує пряму незаконну вигоду для себе чи для інших осіб;

корупція не має наперед встановлених правил поведінки;

дії посадовця не враховують інтереси суспільства; 

рішення ухвалюються в інтересах вузького кола осіб, тоді як для суспільства вони можуть бути шкідливими та неефективними;

Таким чином, лобіювання – це не «легалізована корупція», а інструмент прозорого діалогу між бізнесом і владою, який є невід’ємною складовою демократичного суспільства, де різні групи впливають на прийняття державних рішень. Воно спрямоване на підготовку якісних рішень, корисних для широкого кола громадян. 

Корупція ж навпаки є прихованою та підміняє суспільний інтерес приватною вигодою, завдаючи шкоди державі та її громадянам. Корупціонер має понести адміністративну або кримінальну відповідальність.