|
||
Хто останній за відпущенням гріхів? Практичні поради
В усіх церквах міста до Пасхи вишиковуються довжелезні черги вірних… Наскільки важлива великодня сповідь та з яких гріхів потрібно сповідатися, кореспондент розпитувала митрофорного протоєрея Миколу Біляка (УПЦ КП) та отця Ігоря Левицького (УГКЦ). Сповідаємось перед Богом, а не перед священиком Як розповів отець Ігор Левицький, адміністратор храму Святого Йосафата Коциловського у Стрию, Церква зобов’язує вірних сповідатися хоча б раз на рік – перед Великоднем. Але очищувати душу від грішних думок і вчинків варто значно частіше. Кожна людина сама визначає, коли їй потрібно це робити. “Інколи запитую дітей, готуючи їх до сповіді: “Що ви їли у вівторок два тижні тому?”. Вони не пам’ятають. Так само забуваємо і щоденні гріхи. Тому, чим частіше сповідаємося, тим чистіше стає наше сумління. Маємо відповідати перед Богом за свої дії, слова і думки”, - каже отець Ігор. Отець Ігор, розповідаючи про великодню сповідь, згадав давню жартівливу легенду. Коли вірні стояли в довжелезній черзі до сповіді, в церкву прийшов диявол. Він підходив до кожного, а потім знову вертався в чергу. Його запитали: “Чого вертаєшся?”. Нечистий відповів: “Після сповіді я не боюся спокушати, а до – встидаюся”. “Великодня сповідь особлива, вона готує нас до зустрічі з воскреслим Христом, - пояснює отець Микола, прес-секретар Дрогобицько-Самбірської єпархії. – Великий піст – це час для роздумів і для іспиту совісті. В останню неділю перед ним є традиція просити у рідних та близьких пробачення за образи та непорозуміння. У такий спосіб починаємо готуватися до великоднього покаяння. Це – свідомий суд над собою. Люди повинні усвідомлювати, що, сповідаючись, спілкуються з Богом. Священик – лише посередник”. Трудоголіки грішать у неділю... Уперше за півтори тисячі років Католицька Церква оновила список смертних гріхів. (Смертні – гріхи, за які людина буде тяжко покутувати після смерті. - Авт). На думку церковної влади, вони відображають реалії сучасного життя, хвороби суспільства. Архієпископ Джанфранко Джиротті озвучив цей список: забруднення навколишнього середовища, маніпуляції на генному рівні, багатство непристойних розмірів, спонукання до бідності, вживання і розповсюдження наркотиків, морально сумнівні експерименти і порушення фундаментальних законів людської природи. Сюди відносяться такі гріхи, як аборти і педофілія. Їх архієпископ назвав найбільшими. Як пояснив отець Ігор Левицький, з “нових гріхів” повинні сповідатися не лише римо- і греко-католики, а й усі християни. У багатьох виникає питання щодо “пристойного” і “непристойного” багатства. “З цього гріха потрібно сповідатися тим, хто нажив майно нечесно, – через афери, махінації, корупцію, - говорить священик. – Багатством потрібно правильно розпоряджатися, треба ділитися з бідними. Яскравим прикладом для нас є Володимир Великий: десяту частину своїх доходів його люди віддавали на церкву”. На думку митрофорного протоєрея отця Миколи Біляка, найпоширенішими сучасними гріхами є аборти, наркоманія, надмірне вживання алкоголю, залежність від комп’ютерних ігор, праця в неділю. “У святий день люди повинні відпочивати і спілкуватися з Богом, - пояснює священик. – Трудоголіки на це не зважають. Такий негативний досвід поширений у країнах Європи. Прикро, але ми починаємо його переймати”. Щодо “економічних гріхів”, як-от – уникнення сплати податків, “чорної” зарплати та інших моментів, пов’язаних із тіньовим бізнесом, то отець Микола звертає увагу і на той аспект, що держава не дуже лояльна до підприємців. “Видаючи “чорну” зарплату, роботодавець хоче зробити краще підлеглому, але він порушує закон України. Для бізнесменів держава створила такі умови, що, дотримуючись букви закону, вони не можуть нормально розвиватися. Враховуючи це, “економічні гріхи” можна пробачити. Однозначним є гріх невиплати заробітної платні. Порушувати правила дорожнього руху – гріх Ще один важливий гріх сучасності, який чомусь не потрапив до нового ватиканського списку, - порушення правил дорожнього руху. Він в Україні актуальніший, ніж будь-де, бо у нас триває справжня кривава війна на дорогах. Повідомлення про дорожньо-транспортні пригоди нагадують фронтові зведення. На цьому особливо наголосив Глава УГКЦ Блаженнійший Любомир кардинал Гузар, видавши спеціальне звернення. Провідна думка цього звернення – нерозважне використання транспортних засобів, перевищення швидкості, порушення інших правил дорожнього руху - це гріх, який потрібно не лише усвідомлювати, але й визнавати на сповіді. Це ж призводить до свідомого вбивства. Звернуто увагу на так званий чужий гріх: це коли хтось хвалиться або позитивно приймає хвальбу інших про різні витівки на дорогах: як вдалося оминути припис дорожнього руху, втекти від ока міліціонера або викрутитися від належної кари. “Найпоширеніші гріхи, які були, є і будуть завжди, - це осудження, нарікання та наклепи, - говорить отець Ігор. – Бог дав людині “двоє воріт”, щоб вона стримувала свій язик. Ще одна наша біда – недотримання посту. Йдеться не так про обмеження в їжі, як про духовний сенс. За буденними клопотами люди забувають про Бога”. Як треба сповідатися Перед сповіддю необхідно примиритися як з тими, хто нас образив, так і з тими, кого ми образили - смиренно попросити у всіх прощення. Треба говорити: “Прости мене, грішника (-цю), що згрішив (-ла) перед тобою”. На цю фразу відповідають так: “Бог тобі простить, прости і ти мене грішного (-у)”. Під час сповіді краще не чекати запитань священика, а самому розповідати все, що гнітить душу, ні в чому себе не виправдовуючи і не перекладаючи провини на інших. Для того, щоб позбутися фальшивої соромливості при сповіді своїх гріхів, їх можна написати на папері і, у крайньому разі, подати священику під час сповіді. Правильніше сповідатися ввечері, щоб весь ранок присвятити молитовній підготовці до Св. Причастя. Можна сповідатися і зранку, але приходити на сповідь, коли Божественна літургія вже почалася, - це крайня неповага до великого таїнства Причастя. Той, хто не сповідався, не допускається до Св. Причастя, крім випадків смертельної небезпеки. Посповідавшись, необхідно прийняти тверде рішення - не повторювати знову своїх гріхів. Є добрий звичай - після сповіді, звечора і до Св. Причастя не їсти і не пити. «Перейдіть на праве вухо, бо на те вже не чую» Попри те, що сповідь – серйозна справа, аналіз власних дій і вчинків, який нагадує суд над собою, іноді трапляються і курйозні моменти. Знайомий священик розповідав, як одного разу сповідав дітей, які готувалися до Першого Причастя. Восьмирічний хлопчик так сумлінно сповідався, що назвав отцеві всі погані слова, які вживав з хлопцями на вулиці. Отець зізнався, що дуже “збагатився”, бо деякі слівця почув уперше. Іноді до курйозних і навіть неприємних моментів призводить те, що в багатьох церквах нема належних умов для сповіді. Під час масових передвеликодніх сповідей, реколекцій священики-сповідники сидять на стільцях, а вірні, чекаючи, тут же ж, поруч, вишиковуються в черги і дихають в спину тому, хто сповідається. А є серед отців старенькі, які погано чують... На одній із прощ в монастирі я зайняла чергу до сповіді. Отець-сповідник сидів на стільці під аркою. Одна людина сповідалася, аж тут раптом: “Га? Що? Перейдіть на праве вухо, бо на те я вже не чую”. У черзі – сміх. Кілька людей з неї вийшли… Ще один курйозний випадок розповідала знайома журналістка. Пішла до сповіді на літургії, яка відбувалася під час ґрандіозного з’їзду “Українська молодь – Христові”. Кількатисячна молитва відбувалася на великому стадіоні. Отці-сповідники сиділи на біговій доріжці. Моя колега висповідалася ґрунтовно, “з цілого життя”, як вона казала, але зауважила, що отець вів себе якось не так: весь час відвертав від неї голову вбік. Одне слово, відпустив гріхи, дав покуту. Колега полегшено відійшла вбік. Цілий день під час цього з’їзду працювала – робила репортаж, і на лацкані куртки в неї красувався акредитаційний бейджик, де великими буквами було написано прізвище, ім’я, яку газету представляє. З цим бейджиком і пішла до сповіді... Тепер десятому заповідає більше ось так поспіхом, роблячи іншу справу, до сповіді не йти. Порахунки із власним сумлінням заслуговують на те, аби їм приділити належний час. Практичні поради: Підійти до священика, клякнути, привітатися “Слава Ісусу Христу!”. Сказати: „Це моя перша сповідь”, або “Останній раз я сповідався тоді-то. Покуту виконав. Гріха ніякого не затаїв (якщо затаїв, то назвати). Хочу перепросити Бога за мої гріхи (сказати, які саме). Вкінці: “Від цілого серця жалкую, що своїми гріхами зневажив (-ла) Господа і з Божою поміччю постановляю поправитися”. Далі треба уважно слухати, що каже священик. Вкінці промовити молитву “Боже милостивий, будь мені, грішному (грішній). Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене. Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені”. Головні гріхи і протилежні їм чесноти: 1. Гордість – покора. 2. Захланність – щедрість. 3. Нечистота – чистота. 4. Заздрість – зичливість. 5. Неуміркованість – уміркованість. 6. Гнів - лагідність. 7. Лінивство – пильність. Гріхи, що кличуть про помсту до неба: 1. Умисне людиновбивство. 2. Гріх содомський. 3. Скривдження вбогих, вдів і сиріт. 4. Задержання заробітньої плати. Гріхи проти Святого Духа: 1. Надмірна надія на Боже милосердя. 2. Безнадійність на Боже милосердя. 3. Спротив пізнаній правді християнської віри. 4. Завидування ближньому Божої ласки. 5. Закаменілість на спасенні упімнення. 6. Нерозкаяність аж до смерті. |
|
| ||||