Захід вижене Росію з Криму

Це явна військова агресія, котра суперечить всім нормам міжнародного права і яка засуджується всією світовою спільнотою. Немає жодної країни у світі, яка б схвалила дії Росії та особисто Владіміра Путіна. Одностайність світової спільноти в тому, що недопустиме порушення територіальної цілісності та суверенітету України – це надзвичайно важливий фактор, який, на мою думку, посилює позиції України у цьому конфлікті, війні, яку розв’язала проти України Росія.

Я думаю, що німецький канцлер Анґела Меркель правильно сказала, що Путін сприймає дійсність неадекватно, що він перебуває в іншому вимірі, і це викликає страх, побоювання, бо людина, котра неадекватно сприймає дійсність, може здійснювати кроки, які суперечать здоровому глузду, не кажучи вже про відповідальність державного діяча такого рівня, як президент Російської Федерації.

З другого боку, я думаю, ввесь світ зрозумів, що Путіним володіє страх, і, насамперед, страх перед українським Євромайданом, перед свободою українців, яку вони відстояли упродовж вже більш, як трьох місяців боротьби проти його ставленика. Путін просто побоюється, що Україна, яка йде самостійним шляхом, яка вибирає інтеграцію в європейські структури, це той камінь спотикання, об котрий розіб’ється його імперська ідеологія, яку він, особливо, в останні дні, продемонстрував усьому світові. Він показав, що для нього імперська ідея, відновлення якоїсь там імперії, це фішка, яка ним керує і цим створює величезну небезпеку для світового порядку.

Євромайдан не є загрозою для Росії, звичайно, бо коли може бути свобода іншої людини загрожувати кожному з нас. Це лише тоді, коли проявляється некерованість, безвідповідальність. А безвідповідальність, некерованість та агресію проявляє путінський режим, котрий керує Російською Федерацією сьогодні. А українці сьогодні проявляють надзвичайно велику стриманість. І впродовж цих трьох місяців це проявилося, і сьогодні це сприймається у світі як щось унікальне, коли українські вояки стоять на своїх місцях, а їх атакують озброєні до зубів війська Путіна. Так що тут якраз недоречна теза російських експертів, що український Євромайдан загрожує Росії.

Так, російському режимові, котрий агресивно налаштований проти інших країн, він загрожує, а для Росії, яка хоче демократично розвиватися і бути нормальним учасником міжнародної співпраці, Євромайдан і Україна нічим не загрожують. Навпаки, вона показує демократичний шлях, яким може розвиватися будь-яке суспільство.

Коли брати до уваги поведінку українців, не лише тих, котрі стояли на Євромайданах в різних містах, але й так само враховуючи ці процеси, які ми бачимо у ці дні на Сході і Півдні України, то засуджують війну і агресію Путіна навіть тут. Тобто, українці проявили себе у прихильності до свободи та незалежності України по всій території держави. Також викликає велике занепокоєння підтримка дій Путіна самими росіянами, бо як же може не викликати занепокоєння маса, котра схвалює війну і агресію проти сусідньої держави. Це порівняльно з 1938 роком, абсолютно адекватно з загарбницькими діями Адольфа Гітлера.

Я думаю, що природно, у цей час Захід України зрозумів, що не можна нав’язувати свої якісь там стереотипи Сходові і всі там сьогодні вже більш почувають себе українцями, громадянами демократичної, вільної України, суверенної держави. Це є базис. І це підтверджують останні опитування, коли українці у більшості заявляють, що вони не бажають ділити свою країну, ідея єдності підтримана у всіх регіонах, включно з автономією Криму.

Звичайно, владі в Києві не варто проявляти гарячкуватість, як з оцим законом про мови, бо такі дії можуть призводити до нагнітання напруженості. Добре, що тут українська влада сьогодні поставила все на свої місця. Треба бути в політиці толерантними, враховувати, насамперед, ті чинники, які об’єднують, а не які роз’єднують. Сьогодні Україна має своїх нових героїв, нову сторінку у визвольній боротьбі, відстоюванні незалежності України. Так що на цьому можна вибудовувати українську тотожність, вона прекрасно зрозуміла для всіх куточків країни.

Я думаю, що сьогодні акцент варто здійснювати не на плани Путіна, неадекватні плани цього лідера, коли він намагається відновити якусь імперію, коли сьогодні мішенню його стає Україна, завтра країни Балтики, потім Словаччина чи ще якась країна. У Путіна проявилося неадекватне сприйняття дійсності, він буде поводитися так далі, якщо дати йому проміжок, тріщину для таких подальших дій. Якщо йому поступитися на крок, то він це прийме як ознаку слабкості. Так само було з Гітлером, так що тут аналогії з історії абсолютно чітко нам про це кажуть. Перш за все, важливо, яку стратегію вибирає Захід.

Я думаю, що адміністрація Обами в США і Європа розуміють, що лише одна поступка Путіну в Україні, мовчазна згода на захоплення ним якогось шматка території України, ставить увесь світовий порядок під загрозу. Бо навіть те, що Україна, позбувшись ядерної зброї у 1994 році, отримала гарантії безпеки і територіальної цілісності з боку трьох великих держав, ядерних держав, є красномовним. І сьогодні одна з цих ядерних держав здійснила агресію проти України. Тоді які аргументи можуть бути дієвими щодо Ірану і його планів створити свою ядерну бомбу, якими можуть бути після цього дієвими гарантії безпеки для держав, котрим кажуть, США, Європа, що не треба вам ядерної зброї, ми вас захистимо.

Бо якби Україна мала тепер ядерну зброю, то ніхто б на Україну не нападав. Тобто сьогодні йдеться про удар по основах світового порядку. І коли Захід поступиться сьогодні, то ми постаємо вже у зовсім іншій реальності, надзвичайно небезпечній. І всі розмови тоді про виникнення якогось регіонального конфлікту, який переростає у глобальний конфлікт, стають реальністю. Я думаю, що Захід для себе це зрозумів сьогодні. Та й не лише Захід, а позиція Китаю, Японії чітка і зрозуміла. Що сьогодні треба вирішити питання Криму тільки у рамках цілісності України і заспокоїти тим самим агресора, який бажає повалити ввесь світовий порядок та створити глобальну небезпеку для всього світу.

Є певне занепокоєння, що конфлікт відбувається неподалік від кордонів Польщі, бо Україна – це сусідня держава. Тут є розуміння того, що це може мати дуже великі наслідки, що ескалація агресії з боку Росії матиме місце і так само є розуміння того, що ризик війни на теренах України так само породжує дуже велику небезпеку щодо Польщі. Ми знаємо, що на території України є 17 атомних реакторів і необхідно їх охороняти на випадок небезпеки їхнього руйнування у разі військової агресії Росії. Так що ця перспектива прямо зачіпає інтереси Польщі, її безпеку.

Я думаю, що з урахуванням величезного занепокоєння з боку США, Німеччини, які відіграють перші ролі у виробленні позиції всього Заходу, всієї євроатлантичної спільноти, є надії на позитивний варіант. Тобто, що російські війська відійдуть на свої бази, відновиться статус-кво, тобто – суверенітет України щодо Криму. Адже прем’єр-міністр Арсеній Яценюк вже заявив, що немає проблеми у тому, що Крим бажає ширшої автономії, хай отримує її. Крим є регіоном на дотаціях з Києва, вже сьогодні він потребує більшої допомоги у зв’язку із проблемою цього літнього сезону. Київ готовий до того, щоб надати більшу допомогу кримчанам. Я думаю, що буде так, як президент Обама сказав, що за кілька днів чи тижнів вся ситуація повернеться на свої місця.