кий уряд не може просто терпіти озброєні групи людей і російське втручання. Водночас він має прагнути діалогу.
Хоча поки й ніхто не хоче цього визнавати, але виглядає, що женевські домовленості щодо стабілізації ситуації на сході України зазнали провалу. Всього лише тиждень тому під час чотиристоронньої зустрічі в Швейцарії Україна, Росія, США та ЄС домовилися про роззброєння сепаратистів та звільнення зайнятих ними адміністративних будівель. Але вже очевидно, що замасковані чоловіки, які з автоматами Калашникова та російськими прапорами в руках взяли в заручники цілий регіон, наміру здавати позиції не мають.
Та простору для маневрів, аби досягнути мирного врегулювання ситуації, в українського уряду лишається дедалі менше. Ширша автономія для сходу або федералізація країни, про які нещодавно говорив в.о. президента України Олександр Турчинов, могли би вказати на вихід з конфліктної ситуації. Та для цього має розпочатися діалог, до якого сепаратисти поки що не готові. На території між Донецьком і Луганськом вони й далі блокують вулиці та адмінбудівлі. Заявлена мета цих людей - приєднання контрольованих ними територій, які вони називають "народними республіками", до Росії.
Уряд України терпіти це не може. Тим паче, коли більшість населення регіону не хоче приєднання до Росії, що засвідчують дані соціологічних опитувань. Хоча багато хто на сході симпатизує сепаратистам, але там живуть мільйони людей, більшість з яких не виходить на вулиці. Вони вичікують і сподіваються на те, що ситуація знову заспокоїться.
За допомогою "антитерористичної операції", до якої залучена, в тому числі, й українська армія, Київ хоче взяти ситуацію під свій контроль. Але при цьому український уряд стоїть перед дилемою. Якщо він не протидіятиме сепаратистам, держава після російської анексії Криму може втратити контроль над іще однією частиною своєї території. Якщо ж уряд діятиме жорстко, від цього можуть постраждати і мирні люди. Це може налаштувати наслення проти влади. І Київ має рахуватися з тим, що Росія наважиться на пряме військове втручання в конфлікт.
Господар Кремля тим часом уже чітко заявив про те, що він готовий у будь-який момент застосувати російські війська в Україні. Схід України він називає "Новоросією", як нібито там зовсім немає суверенної держави. "Новоросією" за часів царату називали території навколо Донецька. Жорсткі висловлювання пролунали також і з вуст міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова. Якщо від дій київського уряду постраждають "російські громадяни" в Україні, це розглядатиметься як напад на Росію, сказав він.
Міністр оборони РФ Сєргєй Шойгу заявив про початок військових навчань з'єднаннями Південного та Західного військових округів. Це - реакція Росії на "загострення ситуації на південному сході України".
Це все майже неприховані погрози війни. Вони спрямовані проти країни, чию територіальну цілісність Росія гарантувала після розпаду Радянського Союзу. Офіційно Кремль і нині робить ставку на діалог і мирне розв’язання конфлікту. Та припинення насильства Москва вимагає, очевидно, лише від Києва. Жодним словом чи зверненням Росія не спробувала досі закликати сепаратистів скласти зброю чи виявити стриманість. Крім того, Росія вочевидь не має справжнього бажання відвести готові до дій танки від кордону з Україною. Водночас у Москві очікують, що Київ прибере свої війська зі східної України, тобто відступить у власній державі. Це одночасно і парадоксально, і підступно.
Керівництво у Москві не перестає повторювати, що не має жодного контролю над нелегальними угрупованнями на українській території. Проте вони добре організовані, треновані та споряджені. Було би просто наївно вірити в те, що вони могли сформуватися спонтанно. Після подій у Криму уряд у Києві мусить виходити з того, що у "грі" на сході України і цього разу замішані спецпідрозділи з Росії.
Говорять, що Київ, мовляв, занедбав регіони на сході країни і навіть притискав їхнє населення. Про це заявляють люди в масках на Донбасі, а також у Кремлі. І це при тому, що протягом останніх років, під час президентства Віктора Януковича, державою керували переважно політики зі сходу України. Жорсткі звинувачення на адресу нової влади в Києві, що вона буцімто несе відповідальність за складну ситуацію на сході України, виглядають нічим не підкріпленими.
Лише після повалення режиму Януковича у лютому цього року політична ситуація в країні змінилася. До нового уряду не залучений жодний політик зі сходу. Це треба виправити. Проте відповідальний за це не лише Київ. Український схід і сам мусить долучитися до пошуку шляхів залагодження конфлікту. Та багато старих політиків зі східної України натомість мовчать. Вони вичікують, спостерігаючи за розвитком ситуації, чим завдають шкоди власній країні. Вони мусять продемонструвати чітку позицію і взяти на себе відповідальність. Це стало б дієвим захистом від сепаратизму і від російського проникнення - якщо для цього ще не запізно.
