Євросоюз битву за Україну виграє

Я вважаю, що те, що відбувається в Україні, по-перше, є вражаючим піднесенням громадянського суспільства. А також думаю, що нині така собі у цілому байдужа та політично пасивна Західна Європа може з певними заздрощами дивитися, яким чином громадянське суспільство в Україні послідовно воює за свої права і за демократію. Так що ці події для України є важливими і позитивними зрушеннями. З іншого боку, зрозуміло, що це є реакція на відступ влади до авторитаризму.
 
​​Не сумніваюся, що те, що відбувається в Україні, не є, як дехто хоча охарактеризувати, протистоянням між Заходом і Сходом України, чи між проросійською частиною спільноти та прозахідними силами в державі. Це скоріше боротьба громадянського суспільства з олігархічною верхівкою українського політикуму.

Якщо ЄС цю битву за Україну програє, дипломатично чи реально, то це буде мати серйозний вплив на життєздатність ЄС, його реальну привабливість. З іншого боку, до певної міри так все ж таки виглядає, що Євросоюз цю битву за Україну виграє, тому, що навіть з позиції Чехії є вражаючим, як великі маси людей, українців, протестують, щоб лише бути ближче до Євросоюзу. Бо навіть спостерігати за цим з Праги, де серед чехів переважає нині такий собі цинізм, скептицизм щодо життя спільноти в ЄС, є вражаючим, що великі маси українців виступають за зближення з ЄС і бажають бути частиною європейської спільноти навіть ціною свого власного життя. Це вражає. Але зрозуміло, що все буде залежати від наслідків цієї битви, допоки Україна веде боротьбу та намагається уникнути поглинання Росією. Бо входження її до Євразійського союзу, як цього прагне Владімір Путін, буде великою поразкою для Євросоюзу.
 
У цій боротьбі за Україну йдеться про далекосяжні наслідки протистояння між ЄС і Росією. Якщо вдасться досягнути демократизації влади в Україні, приходу демократичного, проєвропейського, режиму, це надасть зовсім нової динаміки взаєминам між ЄС та Росією. Цьому заважають намагання Росії тримати Україну під своїм контролем.
 
Вважаю ці протести явним новим кроком у розвитку громадянського суспільства в Україні. Бо, наприклад, події Помаранчевої революції також були розвитком, прогресом громадянського суспільства. Але нині в Україні йдеться про ширший контекст розвитку руху, чіткі прагнення до європейського напрямку просування цієї спільноти. Та й думаю, що нинішні події є важливіші за змістом за Помаранчеву революцію, бо вони вже відбуваються після тієї поразки, відступу від демократії та за своїм змістом мають іншу якість, глибші за висновками. Та я, звичайно, думаю, що правдою є й те, як казав колись Вацлав Гавел, котрий вважав, що всі посткомуністичні країни для того, щоб стати реальними демократіями, повинні пройти через дві революції, першу – проти комунізму, а далі мусить бути перемога над посткомунізмом. А те, що бачимо нині в Україні – це є та друга революція, направлена саме проти посткомунізму. А це є добра ознака, котра матиме довготривалі наслідки. Перемога українців нині стане позитивним знаком для їхнього майбутнього.
 
У протистоянні між ЄС і Росією Москва спромоглася на більш рішучі кроки в економічному плані щодо України і змогла переконати частину українських громадян, що вигідніше співпрацювати з Росією. Цим користується й президент Янукович. Але, з іншого боку, Євросоюз не є бідним родичем, Європа має набагато більший потенціал і тому повинна просто показати, що здатна легко ті російські пропозиції переважити щодо України. Запропонувати набагато більше, і не лише грошей, але й краще майбутнє для українського народу. І коли Євросоюз щось важливе Україні запропонує і буде здатний те чітко продемонструвати українській спільноті, то такий крок буде відігравати величезну роль у нинішньому виборі України.
 
Путін у разі неможливості поглинути та контролювати всю Україну намагатиметься закріпитися хоча б у частині її територій, Донбасі, Криму. Тут велику роль відіграють так звані важелі впливу, противаги, які можуть вжити у такій ситуації США і НАТО і дати зрозуміти Росії, що такий сценарій є недопустимий. Або ж будуть давати зрозуміти їй, що при певних обставинах готові на такий поділ України погодитися.
 
​​Мій прогноз, що ці події в Україні підуть у демократичному напрямку, включно з досягненням найважливішої вимоги опозиції про дострокові президентські вибори. Але не наважувався б зі стовідсотковою гарантією це стверджувати, бо багато буде залежати у найближчі дні від позиції США та Європейського союзу. Також відчуваю, що Росія буде очікувати до завершення зимової Олімпіади в Сочі і раніше до жодних радикальних кроків в Україні не вдасться. Але якщо за цей час, до завершення Олімпіади в Сочі, ситуація в Києві не буде якимось чином вирішена, то боюся, що може дійти до якихось радикальніших дій з боку Росії, коли Путін не буде вже боятися якогось бойкоту Олімпіади. Тобто, йдеться про фактор часу. Думаю, що ця ситуація в Україні буде розв’язана упродовж найближчих місяців і визначить розвиток у регіоні на багато років вперед у майбутньому.

Записав Василь Зілгалов.