Керована режимом вручну прокурорсько-суддівська система сьогодні тримає за горло і парламентську більшість, і олігархів, і все більше намагається тиснути на демократичну активність, створюючи головну загрозу існуванню українського суспільства.
За останні три місяці – тисячі побито та скалічено, сотні пройшли через катування, остаточну кількість вбитих досі не встановлено. Таким є результат роботи нинішньої влади. При цьому, жодного чиновника не притягнено до відповідальності.
Рішенням Печерського суду, що спирався на акт парламенту, влада закрила кримінальні провадження щодо низки офіційних осіб, яким раніше було оголошено про підозру, і тим самим юридично визнала свою безвідповідальність за звіряче побиття та катування студентів-протестувальників на майдані Незалежності у ніч із 29 на 30 листопада 2013 року та інші випадки насилля над цивільним населенням. Саме офіційне визнання повної безвідповідальності офіційних осіб за очевидні злочини і перетворює владу у злочинний режим.
Режим погрожує суспільству начебто своєю «силою», а стоїть він лише на одному єдиному стовпі прокурорсько-суддівського свавілля. «Відпущу – не відпущу» – ось основний важіль нинішньої диктатури, яка нахабно та безсоромно «перетворила» законні політичні протести на кримінальні діяння.
Саме керована режимом вручну прокурорсько-суддівська система сьогодні тримає за горло і парламентську більшість, і олігархів, і все більше намагається тиснути на демократичну активність, створюючи головну загрозу існуванню українського суспільства.
Таким чином, стрижнева проблема не в уряді і не в парламенті, а саме в судах та прокуратурі, які, в першу чергу, під тиском суспільства і слід терміново демонтувати.
Хіба на сході та півдні України чесні прокурори та непідкупні судді? Та такі ж самі, що і в центрі та на заході.
Більш ніж очевидно, що люди на Майданах, насамперед, вимагають справедливості у праві, справедливості для усієї України. Вимагають швидкого демонтажу диктатури в судах та прокуратурі.
Довіра у суспільстві до основних інституцій юридичної системи стрімко наближається до абсолютного нуля. Єдиний вихід із такої кричущої ситуації – їх повне перезавантаження.
Зокрема, йдеться про негайну відставку та повну зміну всього складу Конституційного суду, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Колегії Генеральної прокуратури разом із її очільником. Ці особи остаточно себе дискредитували.
Протягом місяця за прискореними офіційними процедурами склад зазначених інституцій повинен бути укомплектований правниками, що мають довіру в українському суспільстві. В той же час, Верховному Суду України має бути повернуто його конституційний статус повноцінного найвищого судового органу країни.
Якщо швидко зробити цей демонтаж, то можна вийти на паритет у політичному протистоянні, а там відкривається прямий шлях до політичних рішень та суспільного порозуміння.
