Фраза «боротьба українського підпілля проти нацистської окупації» асоціюється насамперед зі збройною боротьбою УПА проти нацистів, але їй передувало майже два роки протистояння  підпілля ОУН (б). За участь у підпіллі загрожувало ув'язнення у концтаборі — так до Аушвіцу потрапили також українці-учасники ОУН (б).

Серед в'язнів Аушвіцу були брати Степана Бандери — Василь та Олександр, Микола Климишин, Омелян Коваль, Юліан Савицький  - диктор, який повідомив по радіо про проголошення Акту відновлення української держави, Петро Мірчук — після війни відомий історик, автор фундаментальної праці з історії ОУН, Данило Чайковський — автор перших в українській (можливо, і світовій) мемуаристиці спогадів про Аушвіц. Було кілька священиків. Були і жінки — Марія Стахів, Галина Платків. Більшість з тих, хто пережив концтабір, після війни стали відомими активними культурними та політичними діячами, науковцями, митцями.

Більшість з них вижила, чим поставила своєрідний рекорд — середній термін життя в'язня в Аушвіці складав 4 місяці, тоді як «бандерівці» перебували у Аушвіці від літа 1942 до січня 1945 року, загально майже три роки. Вони зуміли сформувати внутрішню мережу взаємодопомоги, включитися у діяльність міжнародного табірного підпілля, навіть поширили діяльність «своєї» мережі на в'язнів — уродженців Центральної та Східної України: військовополонених червоноармійців та остарбайтерів, які потрапили сюди за втечу з робіт.

«Більшість подробиць перебування “бандерівців” у Аушвіці досі невідомі широкому загалу, а вони є прекрасним прикладом того, яким чином внутрішня солідарність і організованість допомагають долати несприятливі обставини. Що важливо у пострадянському контексті — не заради ідеології, а заради порятунку себе і своїх товаришів по нещастю. У результаті “бандерівці з Аушвіцу” отримали моральну перемогу над нацистам», — розповідає лекторка Олеся Ісаюк.

Прес-центр Центру досліджень визвольного руху: history@cdvr.org.ua тел./факс: +380 32 247-45- 22, +380 63 628-68- 69