DW: Пане Бжезинський, чи варто Україні очікувати якихось несподіванок перед листопадовим самітом "Східного партнерства" у Вільнюсі, наприклад на кшталт того, що сталось, у Вірменії після візиту російського президента Путіна?

Збігнев Бжезинський: Україна, звичайно, набагато більша країна. В якомусь сенсі вона має більш взаємозалежні відносини з Росією, ніж Вірменія, яка географічно є, так би мовити, відрізаною. Тому цілком мислимим є те, що Україна може бути більш вразливою, якщо росіяни поставлять цю тему руба.

- Якщо ж Київ у перспективі успішно пройде шлях євроінтеграції, як це може бути сприйнято російським населенням та елітами і відбитися на кремлівській доктрині "російського світу", до якого в Москві зараховують і Україну?

- Гадаю, що Кремль намагається оживити в’янучу доктрину. Натомість у далекій перспективі ближчі українсько-європейські відносини прокладають шлях для ближчих російсько-європейських взаємин, оскільки зрозуміло, що Україна і Росія філософськи та культурно є частиною Європи. Україна тісніше співпрацює з Росією, маючи від цього вигоду, але опосередковано вигоду від цього має і Росія. Зрештою, це набагато перспективніше майбутнє для Росії, ніж варіант, коли Росія є ізольованою і намагається підкупом домогтися інтеграції України до своєї нової імперії, одночасно будучи затиснутою між об'єднаною Європою та Китаєм, який нарощує міць.

- У Москві підкреслюють, що Митний союз це, насамперед, економіка. Скільки ж політики, на Вашу думку, ховається за цим проектом?

- Насправді там навіть нічого не приховано. Цілком очевидно, що його сутність полягає в спробі підкорити одну за другою незалежні сьогодні пострадянські країни. Україна в цьому контексті є найбільшим "трофеєм", і думаю, що росіяни сповнені рішучості підпорядкувати її. Насправді ж питання в тому, чи готові українці відстояти свою незалежність? Тому самі українці мають визначити те, чи їм бути знову провінцією у складі більшої Росії.

- Як гадаєте, наскільки Ваші погляди у цьому контексті поділяє чинна адміністрація у Білому Домі?

- Думаю, що мудрі люди в США, які виступають за, так би мовити, більшу Європу, яка включала б у себе і демократичну Росію та Україну, усвідомлюють, що сьогоднішнє зближення України з Європою створює умови, які сприятимуть і зближенню Росії з Європою. Якщо не завтра, то післязавтра. Тому це в інтересах насамперед самої України, але також Росії, а загалом і Європи, щоб цей процес приєднання України до Європи не саботувався, не переривався і не перетворювався на спроби підпорядкувати Україну більшій імперській Росії.

- Два роки тому Ви вказували на те, що в Україні, "можливо, розгортаються політичні репресії". Серед іншого Ви тоді згадували початок справи Тимошенко. Чи не стане підписання угоди про асоціацію, парадоксально, винагородою владі, що за Вашим же висловом, можливо, вдавалась до політичних репресій?

- Не думаю, що йдеться про винагороду. Українське керівництво та, звичайно, народ мають зробити свій власний вибір щодо свого майбутнього. Адже ми не можемо ратувати за незалежну та демократичну Україну більше, ніж самі українці. Гадаю, що в далекій перспективі це в інтересах як України, так і Росії, щоби цей процес зближення Сходу Європи з рештою Європи тривав.

- У російських медіа Вас змальовують лютим ненависником Росії і "архітектором розпаду СРСР". Як Ви самі ставитеся до цього іміджу?

- Я ніколи не був антиросійськи налаштованим. Ті росіяни, які зі мною знайомі, знають про це. Я завжди був антисовєтчиком, антиленіністом та антисталіністом. Думаю, що розсудливі росіяни дедалі більше поділяють схожі погляди. Вони не ненавидять Росію, але є свідомими того факту, що Росія пережила жахливу трагедію у добу сталінізму.

Довідка: Збігнев Бжезинський народився 1928-го року у Варшаві. З 1977 по 1981-й - радник президента США Джиммі Картера з питань національної безпеки. Бжезинського вважають одним з найвидатніших геостратегів сучасності та політичних мислителів США. Сьогодні він є професором міжнародних відносин в Університеті Джона Гопкінса та радником Вашингтонського Центру стратегічних та міжнародних досліджень.