Відомий історик і публіцист Юрій Фельштинський на початку червня цього року дав інтерв'ю французькому журналу Le Journal du Dimanche, яке DailyLviv.com публікує за варіантом сайту Kasparov.ru, додавши для зручності прочитання свої підзаголовки, що випливають з тексту автора. В оригіналі це інтерв'ю Юрія Фельштинського мало назву "Пам'ятати та не прощати. Цей лотерейний білет ми не купимо".

З 2000 року Росією керує ФСБ, яка розпоряджається всіма ресурсами РФ

- Ви є одним з найкращих фахівців про російські спецслужби. Як ГРУ та ФСБ вдавалося контролювати "глибинну державу країни? Чи це зберігається в наші дні?

- У роки існування СРСР комуністична партія Радянського Союзу (КПРС) керувала державою, виділяючи всім структурам із державного бюджету гроші на існування та роботу. КГБ-КДБ був однією з численних структур, дуже великою, потужною та страшною, але, як і всі, КГБ отримував бюджет на свою діяльність і, формально кажучи, не мав до управління державою жодного стосунку.

У 1991 році обвалився Радянський Союз, зникла монополія КПРС на управління державою, КГБ став називатися ФСБ, і теж, як і в радянські роки, отримував бюджет на свою діяльність. 2000 року, з приходом до влади Путіна, ця система змінилася. Тепер ФСБ, без колишнього директора ФСБ Путіна, почала керувати державою, а замість бюджету отримала у своє розпорядження на своє існування та діяльність усі ресурси Російської Федерації.

Сьогодні ФСБ не просто контролює життя держави. ФСБ є цією державою. Росія є єдиним прикладом держави, в якій при владі стоїть державна безпека, як відомство. Росія єдина у світі держава, де політичні партії не виборюють посаду президента країни.

Ви згадали ГРУ. Але ГРУ хоч і є спецслужбою, підпорядковане Міністерству оборони і на законодавчому рівні діяльність ГРУ в Росії обмежена, тоді як діяльність ФСБ на законодавчому рівні безмежна. ГРУ виконує доручення уряду, частиною якого є Міністерство оборони, тоді як ФСБ й складає цей уряд.

КГБ-ФСБ своїх агентів ніколи не засвічує

- Ваша нова книга - "Багатоходівка століття: Дональд Трамп і Дмітрій Риболовлєв на повідку у Кремля" - цікавий погляд на вплив Росії в США. Як саме російські спецслужби намагалися завербувати Дональда Трампа у вісімдесяті роки? Чи є у вас докази?

- Останнім часом з'явилася інформація про те, що Дональд Трамп був завербований КГБ у 1980-х роках, коли на запрошення радянських керівників відвідав СРСР. Формально-юридичних доказів цьому немає і бути не може, оскільки КГБ своїх агентів ніколи не засвічує.

У судовому порядку довести, що та чи інша людина була завербована іноземною розвідкою і є агентом цієї розвідки, практично неможливо. Тому ставати на цей шлях і намагатися визначати, агент Дональд Трамп чи ні - неправильно.

Я говорив на цю тему дуже довго і докладно з генералом КГБ Олєгом Калугіним - найвищим перебіжчиком, який давно проживає у Вашингтоні. Він розповідав мені, що тримав у руках (і читав) оперативну справу КГБ на Трампа, з якої випливало, що Трампа, коли він був у СРСР, "вели" і, очевидно, намагалися завербувати.

Але чи Трамп у результаті завербований чи ні, Калугін не знав. Принаймні так він мені розповідав, наголошуючи при цьому, що розголошення секретної інформації для колишніх розвідників смертельно небезпечне, і наводячи, наприклад, випадок Олександра Литвиненка, вбитого в Лондоні 2006 року. Тому краще зосередитись на тому, що нам достовірно відомо.

Кожен бізнесмен чи політик, який бере російські гроші,є для Путіна агентом Москви

Нам відомо, що вже у 2000 році Трамп заявив про те, що планує висуватися на посаду президента США і що принаймні з 2007 року він став отримувати різними шляхами до своєї системи сотні мільйонів російських грошей. Фінансування Трампа російськими грошима є абсолютно доведеним, оскільки Трамп отримував їх практично відкрито, не роблячи з цього таємниці і пишаючись своїми фінансовими досягненнями на цій ниві.

Але тут дуже важливо розуміти таке: для Путіна - офіцера КГБ та колишнього директора ФСБ - бізнесмен чи політик, який претендує на посаду президента і бере російські гроші, є російським агентом.

Це стосується і Трампа, і колишнього президента Чехії Мілоша Земана, і колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера, і прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, і прем'єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо, і багатьох інших. Не випадково Дмітрій Мєдведєв у своєму телеграм-каналі у березні 2024 року назвав Трампа російським ім'ям та присвоїв йому звання полковника, написавши "полковник Даніїл Фьодоровіч Трамп".

Наголошую, з погляду Путіна, американський політик, який бере російські гроші, є агентом. Можливо, Трамп при цьому вважав себе не агентом Путіна, а гарним бізнесменом, який отримав доступ до великих російських грошей, і хитрим політиком, який заручився допомогою Росії на виборах 2016 року, що закінчилися перемогою Трампа.

"Мирний план" Трампа повністю збігався з "мирним планом" Путіна

- Тим не менш, здається, що Трамп виходить з себе через незацікавленість Путіна у справі закінчення війни...

- "Мирний план" Трампа не передбачав укладання мирної угоди між Росією та Україною. "Мирний план" Трампа, а точніше "мирний план" Трампа-Путіна, передбачав здавання України агресору (Росії) та підписання Україною капітуляції.

Для реалізації цього плану Трамп чинив безпрецедентний тиск на Україну. Вже на третій день його президентства було зупинено всю американську військову та економічну допомогу Україні. Потім було зупинено передачу Україні американської розвідінформації. Трамп пригрозив анулювати біженський статус 240 тисяч українців, які перебувають у США. Він відмовив Україні у продажу за гроші систем ППО "Патріот".

Вимоги Трампа щодо України практично повністю збігалися з вимогами самого Путіна. І не випадково: "мирний план" Трампа повністю збігався з "мирним планом самого Путіна", оприлюдненим у червні 2024 року. Складалося враження, що всі умови, що висуваються Трампом, складаються для нього в Кремлі і Трамп є лише рупором для передачі Зеленському вимог Путіна.

Зрозуміло було, що ні до яких мирних угод діяльність Трампа, що проводиться ним на користь Путіна, привести не могла і створювала лише видимість дипломатичної роботи, приреченої на провал. Завданням Зеленського було збереження суверенітету України.

Кульмінацією цього протистояння стала відома зустріч Зеленського з Трампом і віце-президентом США Венсом, що закінчилася відмовою Зеленського підписати капітуляцію і скандальною перепалкою в Білому домі 28 лютого 2025 року, що виникла через це. Однак у той день Зеленський виграв найважливішу дипломатичну битву: усім стало зрозуміло, що Україна продовжуватиме бій за свою незалежність, з американською допомогою або без неї.

Америка знову стане великою в уяві Трампа після російсько-європейської війни

Одним з головних пропагандистських гасел Трампа був і залишається лозунг "Зробити Америку знову великою". Великою Америка ставала двічі: під час Першої та Другої світових воєн, коли вступала у війну та забезпечувала перемогу країнам-союзникам. Союз Трампа та Путіна в перші місяці правління Трампа ґрунтувався на спільних завданнях та інтересах.

Путін планував використовувати Трампа як важіль тиску на Україну та Європу, що забезпечує Путіну капітуляцію України, захоплення України, проведення мобілізації українських громадян, у тому числі й чоловіків з бойовим досвідом, у російську армію, і подальше вторгнення до Європи: Молдови, Литви, Латвії, Естонії, Польщі та, можливо, навіть у Фінляндію.

Ставши на бік Путіна, відмовляючись допомагати Україні, декларуючи наміри не брати участь у наданні допомоги Європі по лінії НАТО під приводом того, що європейці витрачають на свою оборону недостатню кількість грошей, Трамп провокував Путіна не тільки на продовження агресії щодо України, але й на вторгнення до Європи, щоб на тлі російсько-європейської війни Америка знову стала великою.

Для Путіна Трамп був криголамом, що забезпечує йому захоплення України та подальший прорив до Європи. Для Трампа Путін став криголамом, що дозволяє йому послабити загальносвітовий демократичний фронт (у США, Канаді та Європі) і через це реалізувати гасло "Зробити Америку знову великою".

Потенційна війна в Європі становила інтерес для Трампа ще й тому, що створювала передумови для третього президентського терміну Трампа. Прецедент, створений під час Другої світової війни Рузвельтом, у цьому сенсі для Трампа був дуже важливим: під час війни ні Рузвельт не проводив вибори, ні Черчілль, ні... Зеленський.

Захопити Україну військовим шляхом Путін не може, але він не зацікавлений у мирі та переговорах

Україна Трампа не цікавить. Він взагалі не бачить сенсу розмовляти з лідерами європейських держав, бо вони "дрібні". Трамп вважає, що світом мають керувати США, Росія та Китай. Але, не захопивши попередньо Україну, Путін не міг розпочати воєнних дій проти Європи. А без російсько-європейської війни Америка не могла знову стати великою (за версією Трампа).

Тому Трамп з Путіним витратили стільки сил, щоб змусити Україну капітулювати. Але все було безуспішно ще й тому, що беззастережну підтримку Україні зобов'язалася надавати Європа, яка прийняла під тиском обставин програму переозброєнь і взялася компенсувати Україні істотну частку втраченої американської допомоги.

Захопити Україну військовим шляхом Путін не може. Усі надії Путін покладав на Трампа, його відмову у допомозі Україні, його фактичний вихід з НАТО та курс на ізоляціонізм. Сьогодні вже очевидно, що план Путіна-Трампа провалився. Трамп змушений був щойно з похмурою головою приїхати на саміт НАТО, щоб зарахувати себе до групи європейських переможців. Трампу завжди дуже важливо бути на боці переможців. Наразі ініціатива на боці України та Європи, і Трамп перекинувся до них.

- Путін сказав, що буде готовий зустрітися зі Зеленським "на останньому етапі переговорів". Якими є російські умови початку переговорів? Чи думаєте ви, що вони колись відбудуться?

- Путін воюють в Україні з 2014 року і з 2014 року він не може Україну захопити. З України він планував вирушити до Молдови, де в Придністров'ї стоять російські війська та проживають етнічні росіяни, яким Росія вже видала 220 тисяч російських паспортів.

Білорусь давно вже була захоплена Росією, і після Молдови Путін планував розпочати протистояння з Європою за повернення того впливу, який мав у Східній Європі Радянський Союз. Ці плани порушила Україна, яка відмовилася капітулювати (на що у лютому 2022 року розраховував Путін) і вступила в бій з агресором.

Путіну потрібна вся територія України для інтервенції в Європу

Думка російських громадян, будьмо відвертими, Путіна не хвилює. У Росії немає вільних виборів, Путін не залежить від думки та бажань виборців. Інформаційне поле повністю контролюється урядом. Кордон відкритий, і всі охочі можуть покинути Росію (що багато хто зробив).

Росія - країна одного міста - Москви. А в Москві жителі, якщо й знають, що в Україні (не в Росії, а в Україні) йде війна, вони цієї війни взагалі не відчувають. У їхньому житті після війни змінилося лише те, що літаки з Москви безпосередньо не літають до Європи. Тому літати до Парижа чи Лондона доводиться через Грузію чи Туреччину. Це незручно, звичайно, але це єдина зміна, що викликана війною.

Після того, як до захоплення України не привів навіть лютневий наступ 2022 року, Путін почав вести війну позиційну (з військової точки зору) та перманентну (з погляду філософської). У такому форматі Путін може вести війну досить довго. Людські ресурси має (Росія велика країна).

Життя людське в Росії традиційно нічого не варте. Путіну абсолютно байдуже, скільки російська армія втрачає солдатів. Зброї Росія виготовляє багато. Коли не вистачає, допомагають союзники: Іран, Північна Корея, Китай. Гроші є, тому що нафта та газ (за всіх санкцій і складнощів) Росія успішно продає на світовому ринку. А сама війна триває майже повністю на території України.

За такого стану справ на фронті Путін не зацікавлений у мирі та переговорах. Йому це не потрібне. Йому потрібна Україна, до того ж не частково, а повністю. А Україні зламати ситуацію на фронті складно. Для цього потрібно завдавати відчутних ударів західною зброєю по Москві, щоб Росія відчула війну, і щоб у Путіна з'явився стимул припинити війну.

Поки що Путін пропонує Україні нездійсненні ультимативні вимоги: відхід Зеленського у відставку та проведення виборів, згода на передання Росії цілої низки територій, демобілізація армії, відмова від вступу до НАТО тощо. На такі умови може погодитись лише країна, яка підписує акт беззастережної капітуляції. Україна капітулювати не планує.

Вересневі військові навчання у Білорусі можуть стати другим нападом

- Чи має Росія військові, економічні та промислові можливості для нападу на якогось іншого члена НАТО (наприклад, на країни Балтії) найближчими роками?

- Відповідь на це запитання ми отримаємо у вересні цього року. Путін і Лукашенко вже оголосили про "навчання", яке у вересні цього року проводитиметься в Білорусі. Такі ж "навчання" проводилися на початку 2022 року в Білорусі і закінчилися вторгненням в Україну.

Подивимося, чи проводитимуться "навчання" 2025 року і куди Росія вторгатиметься: знову в Україну, розраховуючи цього разу захопити Київ, чи в Європу. З боку України найправильнішим було б завдати в цей момент превентивного удару по зосередженим у Білорусі військам супротивника, а не чекати нового вторгнення. Подивимося, як поведеться цього разу Україна.

Путін, якшо його не зупинити, воюватиме до 2036 року

- Що буде після Путіна? Яким ви бачите майбутнє Росії? Чи є тут місце для оптимізму?

- Щоб приступити до обговорення майбутнього Росії, потрібно спочатку зрозуміти, як саме буде зупинено війну, яка триває вже 11 років (з 2014 року) або 4-й рік (з 2022 року), яка вже забрала, за найскромнішими підрахунками, мільйон життів.

- Які обставини можуть змусити Росію припинити війну?

- Є надії, що озвучуються дуже багатьма, що ця війна припиниться разом з відходом чи смертю Путіна. Але розраховувати на смерть Путіна, на мою думку, дуже легковажно. Цей лотерейний квиток ми не купимо. Путін стоїть при владі вже 25 років. Він порівняно молодий та здоровий. Всі чутки про його хвороби - дезінформація, якою нас навмисне годують, щоб послабити нашу пильність та волю до опору. Нам слід виходити з того, що він правитиме до 2036 року, як він і обіцяв. А це нових 11 років війни.

Але навіть якщо Путін піде з політичної арени, до влади прийде новий лідер з ФСБ і правитиме Росією наступні 25 років. Припустити, що ФСБ як відомство віддасть контроль над Росією, якою керує вже 25 років з великою для себе вигодою, в чиїсь інші руки, означає втратити відчуття реальності. Я закликаю цього не робити.

- Але, може, є якісь інші обставини, які можуть змусити Росію припинити війну?

- Безперечно, є. І вони були і у березні 2014-го, і у лютому 2022-го. Вони існують і сьогодні: закриття неба над Україною силами НАТО (за участю США або без участі США); передання Україні сучасних видів озброєнь, включаючи ракети далекого радіусу дії; дозвіл союзників завдавати цією зброєю ударів по території противника, включаючи Москву або навіть починаючи з Москви.

Тому що Росія - це країна одного міста, в якому все зосереджено, а місто це досі не знає, що проти України ведеться війна, яку розв'язала Росія. Жителі цього міста ходять у кіно та театри, на виставки та концерти, у ресторани та кафе, їздять відпочивати за кордон. І коли їх запитуєш про війну в Україні, вони щиро дивуються і пояснюють, що жодної війни немає, бо на їхньому житті те, що відбувається в Україні, не відбивається абсолютно.

Іншого сценарію закінчення цієї війни немає.

Росія покається за свої теперішні злочини через 80 років, якщо відмовиться від трьох речей

Тут саме час поставити питання про терміни. Новий канцлер Німеччини Фрідріх Мерц нещодавно промовив фразу, на яку ми всі давно чекали, і яку міг і повинен був у якийсь момент вимовити новий лідер Німеччини: "Німеччина повернулася". Але щоб ця фраза в Європі звучала рятівною, а не загрозливою, мало минути 80 років з моменту поразки Німеччини у Другій світовій війні. 80 років, під час яких Німеччина каялася і покаялася в скоєних нею злочинах щодо людства.

Я впевнений, що в Росії може бути майбутнє, якщо вона відмовиться на віки віків від агресії та імперських амбіцій, і визнає, що вона лише велика країна, багата на корисні копалини, а її народ - звичайний народ, не винятковий і не великий.

Але це майбутнє настане у Росії через 80 років після закінчення російсько-української (або російсько-європейської) війни. Після того, як Росія покається у скоєних нею злочинах проти своїх сусідів. Після того, як залишать життя останні учасники та очевидці останньої війни. Так улаштована людська пам'ять. Не заважатимемо їй пам'ятати і не прощатимемо.