Із надією на краще, але все ж таки із запасним варіантом – закарпатці намагаються оформити документи, щоб у разі надзвичайної ситуації виїхати за кордон. Зазвичай це стосується можливості виготовити посвідки так званих «закордонних угорців, словаків, чехів». Експерти констатують – кількість відповідних звернень останнім часом зросла. Самі люди розказують, що не проти і коріння власне знайти, і водночас підготувати, так би мовити, «запасний аеродром».

Василь Куруц із Іршавського району Закарпаття десятий рік заробляє за кордоном. Останнім часом працював у Чехії, доки там не стали жорсткішими закони щодо трудових мігрантів. Чоловік довго шукав можливість легалізуватися, поки хтось не порадив цілком законний спосіб – так званий пошук власного коріння. Дізнавшись, що на основі архівних даних можна отримати відповідні документи і законно працювати в Європі, вирішив і собі спробувати щастя.

«Як мені пояснили – якщо я отримаю підтвердження, то зможу законно працювати і в Словаччині, і в Чехії, і в окремих інших державах. Мені би так і легше, не треба ховатися, спокійно би собі працював…», – розповідає Василь Куруц.

​​Жителька Ужгорода Марія Кирлик переконує, що, шукаючи власне коріння, користувалася винятково патріотичними почуттями. Хоча й зізнається у певній вигоді: «Тепер так модно знайти своє коріння, дослідити генеалогічне дерево і безперешкодно поїхати на батьківщину предків – з такою посвідкою можна легше отримати шенгенську візу».

Статус «закордонного» «словака» чи «чеха» дає багато прав

Особливості відповідних законів європейських країн пояснює голова ужгородського Товариства словаків Іван Латко. Він нагадує: з 1918 по 1939 роки Закарпаття територіально входило до Чехословаччини. У грудні 1930-го в цій країні відбувся перепис населення, дані якого зберігають в архівах Праги та Братислави. На запити громадян вони видають підтвердження, що й лягає в основу отримання статусу. Попри архівну довідку, ще один вагомий аргумент – словацьке коріння, яке визначають за записами в хресних листах, метриках дідів-прадідів аж до 3-4-го коліна. Що в результаті все це дає, розказує Іван Латко.

​​«На основі підтвердження можна отримати шенгенську візу терміном на 5 років. Посвідка дає право подавати документи на громадянство. При бажанні «закордонний словак» може купити в Словаччині житло. Крім того, з посвідкою можна офіційно працевлаштуватися в Словаччині чи Чеській Республіці», – каже він.

Слід створювати можливості для українців в Україні

Ужгородський політолог Михайло Вальо каже, що попри офіційні, існують і неофіційні причини пошуку закарпатцями власного коріння. Серед них найпоширеніший з огляду на складну економічну ситуацію – підготовка «запасного аеродрому». Інша причина – можливість ухилення від мобілізації. Політолог стверджує, що за законодавством претензій до українців з такими документами не може бути. І якщо держава думає зберегти людей, мусить щось змінювати на краще.

​​«Фактично таким та подібними способами держава втрачає активних людей працездатного віку. Щоб подібних процесів не відбувалося, Україна мусить стимулювати економіку, і Закарпаття в цьому сенсі – показовий регіон. Достатньо поліпшити й спростити роботу інвесторам, і в області утворяться тисячі робочих місць. У такому разі ніхто не буде думати, як виїхати», – констатує Михайло Вальо.

Закони, за якими Чехія та Словаччина надають громадянам інших держав статус «закордонних» «чехів» та «словаків», діють більше десятка років. І якщо донедавна активно шукали власне коріння десяток-два закарпатців упродовж року, то зараз стільки ж звертається щомісяця.

Надія Петрів