Можна зробити припущення, що якщо асоціація з Європейським союзом не буде підписана через вперте небажання діючої влади «поступатися принципами», і «ув’язнена номер один в Україні» й надалі залишатиметься у неволі, то це означатиме не тільки міжнародну ізоляцію, але й не що інше, як політичний дефолт. З усіма можливими наслідками, котрі у подальшому будуть із цього випливати.

У такому разі, не можна виключати того, що без економічної підтримки Заходу, цей політичний дефолт не переросте в економічний дефолт з його бурхливими потрясіннями. Цей дефолт, звісно, здатен розворушити українців і вивести їх зі стану затяжного політичного заціпеніння. Але чи потрібно доводити ситуацію в Україні до стану крайнього кипіння політичних пристрастей?

Адже хто-хто, а на Банковій краще за інших проінформовані, що більше ніж за три роки правління «команди реформаторів», вона успішно довела країну до банкрутства. І сьогодні банкрутом є не лише уряд, по суті банкрутом є і сам президент Віктор Янукович.

Україна опинилася в заручниках

Правління «донецьких» довело Україну до ймовірної економічної катастрофи, але Януковичу потрібно від Заходу лише одне – тверді гарантії особистої недоторканності. І в заручниках цієї ситуації опинилася ціла країна, а не тільки одна Юлія Тимошенко.

При цьому самим українцям відводиться лише роль мовчазних глядачів на дешевій гальорці театру абсурду. А життя за режиму «донецьких» настільки «покращилося», що нині для більшості народу він став просто ненависним.

Великою мірою, за усе те, що нині відбувається в Україні відповідальний і Захід. Оскільки усі 22 роки незалежності, українці, як і за совітів, продовжували перебувати за «залізною завісою», але тепер уже візовою.

Який відсоток українців побував за кордоном і бачив ту саму Європу? На жаль, для більшості вона є насправді абстрактним поняттям. Про яке можна собі помріяти і поговорити, але не боротися за неї.

Та й ті, хто прагне пояснити українському народу переваги європейського вибору, не занадто дохідливо намагаються переконати широкий загал у необхідності асоціації з Євросоюзом. Ніби бояться взяти на себе відповідальність за такий крок та перестраховуються у разі провалу.

Тимошенко стала символом об’єднання українських демократичних еліт

Аналізуючи ситуацію, яка нині виникла навколо європейського вибору України і «харківської ув’язненої», можна сказати, що одним із вагомих пунктів таких довгих вагань і сумнівів Віктора Януковича є те, що він дуже побоюється, що випустивши Юлію Тимошенко на волю, вона (а не він) може стати головним євроінтегратором. Тобто, ніби виглядатиме так, що завдяки «великомучениці Юлії» Україна йде до Європи.

Та режим «януковичів», своїми недолугими діями, лише сприяє міфологізації образу Юлії Тимошенко. І вона для багатьох українців перетворилася на алегоричний образ, напівказковий персонаж, таку собі українську Жанну Д’Арк із народної притчі.

Чому так сталося? Бо ця, безумовно, талановита і обдарована політична діячка, ставши на герць з олігархічною системою, котра цілеспрямовано і методично вибудовує в Україні антигромадянське суспільство, по суті стала символом об’єднання українських демократичних еліт, і загальнонаціонального спротиву безмежів’ю «донецької» влади.

Таким чином, політичні реалії полягають в наступному: від самого початку захоплення влади, «януковичі» визначили саме Тимошенко головним ворогом донецької навали на Україну. І саме тому європейські лідери та представницькі організації Європи вважають Юлію Тимошенко символом демократії в Україні.

Після того, як «донецькі» взяли у «полон» лідера проукраїнського і проєвропейського вибору України, а самих українців намагаються позбавити їхньої національної основи й ідентичності та асимілювати у безсловесних жителів периферійних регіонів, під цим шаленим тиском український етнос поступово починає формуватися в сучасну європейську націю.

Якщо бути точним, то ми сьогодні маємо справу зовсім не з проблемою Тимошенко, а з проблемою для Януковича. Адже, якби у нього не виникло абсурдне бажання перемістити свого найвпливовішого політичного опонента за ґрати, то, можливо, Юлія Тимошенко й не мала б такої міжнародної підтримки і розкрутки, яку вона отримала завдяки цьому на даний момент.

Своїми недолугими і непродуманими наперед діями, режим «януковичів» сам усі ці роки фактично працював на утвердження і поширення позитивного іміджу Юлії Тимошенко не лише в Україні, але й у США і Європі.

Очевидно, що залишається катастрофічно мало часу до того критичного моменту, коли Янукович ще матиме шанс випустити Тимошенко на вимогу Європи. Але якщо його гіпертрофовані власні амбіції і далі продовжуватимуть домінувати над здоровим глуздом, то він повністю зажене себе і Українську державу в геополітичний тупик.

І від цього український народ програє на багатьох напрямках. Якщо питання звільнення Тимошенко не буде вирішене, то українцям годі й сподіватися на реформування судової та пеніцитарної системи, на проведення чесних виборів і введення до політики в Україні чесних правил гри.

Для нинішньої влади в Україні справа Тимошенко – це тест

Власне, навіщо Януковичу взагалі щось вигадувати. Адже Європейський союз для підписання угоди про асоціацію поставив чітке і однозначне завдання – необхідно звільнити лідера української опозиції Юлію Тимошенко. Оскільки звільнення Тимошенко засвідчить відсутність в Україні вибіркового правосуддя (принаймні у її випадку). І це проблема для президента Віктора Януковича, бо він мусить ухвалити вольове рішення і звільнити в’язня сумління.

І не потрібно створювати нові додаткові проблеми. А вже, як вільна людина, Тимошенко зможе отримати візу для виїзду за кордон і лікуватися вже там, де вона вважатиме за потрібне.

Але продовжуючи і далі гратися в цю абсурдну гру – «звільню-не звільню», Янукович ризикує позбавити Україну реального шансу наблизитися до Європейського союзу. Асоціація з ЄС дуже потрібна Україні, проте не можна так заграватися і так легковажити історичною долею держави, як це роблять тепер «донецькі».

У демократичній Європі розуміють, що «справа» Юлії Тимошенко сфабрикована і політично вмотивована. І тому вона ще більше піднімає питання щодо вибіркового правосуддя в Україні. Проте, позитивне рішення у цій «справі» могло б продемонструвати Європейському союзу, що політичні переслідування в Україні більше не будуть повторюватися.

Тимошенко визнана в Європі політичним в’язнем. І тепер режим «януковичів» поставлений перед дилемою вибору: або диктатура «донецьких», або цивілізована Європа. Бо з такими «хвостами», як ігри зі звільненням Юлії Тимошенко, до Європи нікого не приймають.

Крім того, без звільнення заручника демократичного вибору України, і безперешкодного надання їй можливості вести політичну діяльність, тобто повної чи часткової її реабілітації, як політика – майбутнє України в Євросоюзі виглядає дуже сумнівним.

Тому, якщо у ЄС поведуться на пропозиції кримінально-олігархічних кланів про «звільнення» Юлії Тимошенко на їхніх умовах, то Брюссель лише продемонструє українцям подвійні стандарти і свою готовність співпрацювати з диктатором, який має сумнівне минуле.

Якщо ж опозиція підіграє владі «донецьких» і піде на її вимоги щодо лікування екс-прем’єра в статусі ув’язненої, то це буде ніщо інше, як поразка і зрада опозиції.

Тоді виходить, що опозиціонери не здатні чи не хочуть відстоювати свого лідера. Адже чи потрібна українцям така євроінтеграція на умовах Януковича? Це ж просто блеф, бо подібна влада не спроможна ані реформувати себе, ані вести країну по цивілізаційному європейському шляху.

Тому поступитися в питанні свободи для головного політв’язня України – означає для опозиції заздалегідь змиритися з програшем диктаторському режиму «януковичів».

Для нинішньої влади справа Тимошенко – це тест на те, чи готова вона просунутися хоча б на сентиметр на багатокілометровому шляху України до Європи. І, по суті, звільнення Юлії Тимошенко – це питання уникнення міжнародної ізоляції України і політичного дефолту режимом «януковичів».

Віктор Каспрук, незалежний політолог.