Російський опозиційний політик, друг і соратник Валерії Новодворської, колишній депутат Державної Думи РФ, голова партії "Західний вибір", підприємець Костянтин Боровой в інтерв'ю "Обозревателю" висловив свою думку про російсько-українському конфлікті та політичної ситуації в його країні. Незважаючи на те, що посилення оборони країн Євросоюзу деяким чином охолоджує мілітаристський запал Путіна, Костянтин Боровой все ж вважає, що російський лідер готується до великої війни. Україні він радить боротися за Крим і Донбас всіма можливими способами, включаючи військовий.

- Костянтин Натанович, кілька днів тому ви опублікували звернення до американської адміністрації, в якому звинувачуєте Білий дім у тому, що Штати не виконують свої гарантії за Будапештським меморандумом. Що вас спонукало зробити таку заяву?
- Будапештський меморандум передбачає зобов'язання і відповідальність 4-х сторін, там є відповідальність України не зберігати ядерну зброю та інші зобов'язання. Але є й відповідальність країн - Росії, США і Великобританії - що гарантують дотримання територіальної цілісності України. Росія порушила цю угоду. Але, за чисто формальними ознаками, цю угоду порушують зараз США і Великобританія, вони не надають необхідну допомогу в обороні від агресії, в результаті якої порушена територіальна цілісність України. Це міжнародна угода, і країни, які підписали її, несуть відповідальність за те, що відбувається. Одна з ознак порушення цієї угоди з боку США - це відмова від поставок Україні необхідної зброї. Ось я і звернув увагу президента Сполучених Штатів Барака Обами на те, що його країна є порушником Будапештського меморандуму так само, як і Росія, і закликав його дотримуватися угоди.

 - Від Вашингтона є якась реакція на ваше звернення?
- Справа в тому, що я - не міжнародний інститут, я - політик. Загалом, я й не очікував ніякої реакції. Скоріше, це звернення - пам'ятна записка. Я обговорював це звернення з офіційними особами в неофіційній обстановці. Воно прийняте до уваги.

- Раніше ви неодноразово говорили про те, що українці мало зусиль докладають, щоб перемогти у військовому протистоянні з Росією. Як, по-вашому, ми зараз повинні діяти?
- Мені здається, що в Україні зараз домінує позиція, пов'язана з тим, що криза розв'яжеться сама собою, дипломатичним шляхом. Україна всіма можливими способами уникає конфлікту. Це дуже зрозуміла позиція, вона пов'язана зі слабкістю української армії, з важким економічним становищем і з переважаючою силою агресора. Але реальність така, що до тих пір, доки Україна, її ВСУ, її громадяни самі не почнуть вирішувати цю проблему, за них ніхто її вирішувати не буде. Ніхто - ні США, ні Великобританія.
Розрахунки на те, що якісь події відбудуться в Росії, і вона сама собою покине цю територію, ні на чому не засновані, точніше, очікування початку внутрішніх процесів у РФ не засновані на реальності - опозиція в РФ сьогодні дуже слабка. А дипломатичні зусилля, які робить Україна, на жаль, поки що не дають жодних результатів. Мінські угоди, зокрема, Мінськ-2, швидше фіксують статус-кво і становище, коли частина України окупована. Дії Путіна з дестабілізації ситуації в Україні поки що успішніші, ніж дії України щодо звільнення своєї території.

- Коли ви говорите, що дії України менш успішні, ніж дії Путіна, маєте на увазі ви, що Україна повинна діяти більш інтенсивно в плані військовому?
- Так, я вважаю, що це мають бути військові дії, в тому числі оборонні - частина території України окупована і сьогодні відповідальність керівництва України перед її громадянами, зокрема, що живуть на окупованих територіях, полягає в тому, що воно має робити зусилля для звільнення цих територій. Але мене ще один момент хвилює: необхідно також підключати механізми для відшкодування матеріальних втрат України, необхідно в судах домагатися компенсації, тому що втрати ці очевидні, збиток матеріальний - дуже суттєвий. Однак зусилля в цьому напрямку керівництво України теж поки що не робить.
 
- Як би там не було, військові дії на території Донбасу ведуться, і кожен день там гинуть люди. Більш інтенсивні військові дії призведуть до більшої кількості жертв з боку української армії та мирного населення. Саме це і стримує керівництво України.
- Проблема в тому, що якщо ситуація, що склалася, затягнеться надовго, то і жертви будуть постійними. Множачи кількість загиблих, поранених, покалічених на кількість місяців, коли Донбас залишатиметься під окупацією, ми отримуємо дуже неоптимістичні результати. А завдання - це оптимізувати, я вже не кажу про те, що в деяких випадках безпека країни, безпека громадян не може вимірюватися кількістю втрат. Сьогодні бандити на сході України щодня займаються вбивствами і знущаннями над мирним населенням, ми постійно чуємо повідомлення про це. І якщо запитати тих, хто піддається насильству, що має зробити керівництво України, то відповідь буде дуже однозначна: негайно вжити всіх можливих зусиль для того, щоб знищити ці бандформування і припинити насильство над мирним населенням.

- Як вважаєте, чи є механізми, щоб повернути Крим назад в Україну? І чи потрібно це робити, на вашу думку?
- Це питання потрібно адресувати керівництву України: чи вважають вони можливим перебування частини своєї території під юрисдикцією іншої країни і чи вважають вони правильним, що чужі збройні сили, як раніше говорили, топчуть землю незалежної України. Якщо для української влади це допустимо, значить, не треба робити ніяких зусиль для звільнення України.
Так, дипломатичні зусилля Туреччини щодо захисту кримських татар, можливо, приведуть до якихось позитивних результатів. Але кожен громадянин України, бачачи, як його держава не захищає інших громадян, починає розуміти, що ця держава нежиттєздатна. Тобто звільнення Криму - це питання життєздатності України як незалежної держави.
Заперечення, яке ви, можливо, приведете, що це спричинить за собою загибель людей, це вже питання не до мене, а до громадян України і до Петра Порошенка - чи готові вони платити життями людей за незалежність держави, за захист його території від агресора. Якщо громадяни вважають, що не можна, значить, треба змиритися з виниклим становищем. Але в цьому випадку саме існування держави ставиться під велике питання. Держава, яка нездатна захищати своїх громадян, свою територію, нежиттєздатна, тому що наступним етапом військового конфлікту може стати Маріуполь та інші території.
 
- Ви вважаєте, що Путін зважиться на подальшу ескалацію? І, як думаєте, чи не використовує він випадки нестабільності в Мукачевому і у Львові для того, щоб посилити конфронтацію на Донбасі?
- Немає жодних сумнівів у тому, що Путін провокує випадки нестабільності в Україні, можливо, і ці події - Львів, Мукачеве - є наслідком роботи російських спецслужб зі дестабілізації політичної та соціальної ситуації в Україні. Головний результат, якого домігся Путін в Україні, це нестабільність, і не тільки на сході, а й на заході країни.
На мою думку, до тієї пори, доки не буде звільнений Крим, напруженість у різних проявах буде присутня в Україні, а також будуть складнощі з вирішенням і соціальних, і політичних, і економічних проблем. Так що Україні необхідно думати про повернення Криму, ніхто, крім неї, цю проблему піднімати і вирішувати не буде.

- Ви зараз сказали про економічну нестабільність. Як взагалі ви оцінюєте перспективи української економіки?
- Зараз українська економіка стоїть перед великими проблемами, пов'язаними з неоптимальним законодавством у сфері оподаткування та ведення бізнесу, в країні дуже високий рівень корупції, рейтинг Doing Business для України - дуже низький.
Однак я хочу відзначити і позитивний момент: ті зусилля, які робить Міхеїл Саакашвілі в Одеській області - це такі модельні події, які почали повторюватися в різних регіонах. І це добре, це призведе до поліпшення ситуації і це надія, яка з'являється після року відсутності позитивних подій.

- А збоку помітно, що в українській економіці проводяться реформи?
- Реформи видно, але вони недостатньо радикальні. Так вважаю не тільки я, про це говорять і міжнародні експерти, і держсекретар Сполучених Штатів. Вони наполягають на початку реформ.

- У яких сферах треба діяти "більш радикально"?
- Я вважаю, що зараз є дві сфери, де необхідне просування: це боротьба з корупцією, з протекціонізмом, як однією з форм корупції, найнебезпечнішою, до речі; і реформування законодавства у сфері підприємництва, і податкової системи, і залучення до державного менеджменту нових сил, молодих людей. Загалом, треба робити все, що призвело Грузію до значного просування по шляху реформ.
 
- Костянтин Натанович, Україна навряд чи піде на інтенсифікацію військових дій. А є альтернатива військовому способу вирішення територіального питання. Наприклад, зміна влади в Росії?
- От мене найбільше хвилює сподівання в Україні на спонтанні події в Росії. Це те саме, що надії на диво. Зрозумійте, замість Путіна, якщо той кудись подінеться, прийде Путін №2, а це в сьогоднішніх умовах повного придушення в Росії свободи слова та прав людини, в умовах хворого, отруєного свідомістю суспільства, те, що не вселяє оптимізму. Зараз головне навіть не Путін, а ті люди, які його обирають і підтримують. Безумовно, соціологічні опитування, які нам підсовують, брешуть, але з іншого боку, я знаю, що більше половини громадян Росії продовжують підтримувати політику Путіна, і це дуже небезпечно.
Так що Україні не варто розраховувати на зміну влади в Росії. Ну, влада російська рано чи пізно зміниться. Думаю, що нескоро. Я не бачу сценарію для такої події, яка може привести до швидкої зміни влади. Може бути, тільки якісь агресивні дії Путіна, які призведуть до того, що у військовий конфлікт будуть включені США і західне співтовариство. Але цей випадок небезпечний вже для самої Росії, бо тоді влада буде повалена збройним шляхом зовнішніми силами.

- А ви можете назвати зараз ідеального кандидата на пост президента Росії?
- Зараз таких кандидатів немає. Політичні еліти, які претендують на цю роль, відповідаючи на запит суспільства, по суті, копіюють модель Путіна з різними ступенями відмінності. Так в Росії роблять майже всі політики, які мають хоч який-небудь шанс бути обраними. Через ось цю отруєну свідомість вони змушені повторювати тези самого Путіна. І швидко ця хвороба не лікується. Механізми лікування Росії включені зовнішніми силами - це санкції, дипломатичний і військовий тиск. Але особливість цих інструментів полягає в тому, що вони діють дуже повільно.
 
- Що ви маєте на увазі під військовим тиском? Це російські літаки і субмарини норовлять порушити територіальний простір то Швеції, то Великобританії.
- У Європі через заплановану агресію Росії проти України, а також країн Балтії, Молдови, зараз зосереджене озброєння НАТО. Зараз імовірність агресії стає дещо меншою, тому що Путін розуміє, що йому доведеться зіткнутися з концентрованими збройними силами Європейського союзу та Сполучених Штатів. А концентрація їхніх військ на західному кордоні РФ зараз дуже висока і це дуже серйозний і стабілізуючий фактор, що охолоджує агресора.

- В оточенні Путіна є так звана ліберальна група. Чи можна на неї можна розраховувати в контексті зміни влади в Росії? І кого можна зарахувати до цієї групи?
- Це ті люди, які реалізують завдання економічного блоку російської влади. Можна сказати, що це, в деякій мірі, міністр фінансів (Антон Силуанов. - авт.), голова Центрального банку (Ельвіра Набіулліна. - авт.), Це Олексій Кудрін - як експерт з економіки, це деякі директори інститутів. Але вони мало впливають на прийняття політичних рішень і, тим більше, на прийняття військових рішень. І Путін швидше скористається послугами Сергія Глазьєва, цього маленького яструба, поганого спеціаліста в сфері економіки, ніж фахівця рівня Кудріна.

- Чи може в Росії нова політична сила потрапити до Держдуми?
- Не може, бо вибори контролюються, та й не вибори це вже, а призначення, які робляться внаслідок угод. Експертне співтовариство, яке оточує Путіна, діє дуже професійно: у багатьох сенсах сьогоднішня російська опозиція - це контрольована владою структура. І розраховувати на те, що ці сили будуть в змозі не те що змінити владу, а навіть якось вплинути на неї, - було б необачно.

- Ви багато говорили про російську пропаганду. Якщо уявити собі ситуацію, що раптом одночасно вимкнулися по всій Росії всі телевізори, скажімо, на тиждень, свідомість росіян проясниться?
- У нас є такий приклад, це 1991 рік, коли вимикання радянської пропаганди, настільки ж брехливої, як і путінська, призвело до того, що люди усвідомили цінності демократії і стали підтримувати демократичну владу. У протистоянні між комуністичною партією і новою демократичною владою більшість стала на бік демократії.

- Тобто, якщо вимкнути пропагандистську машину, росіяни зроблять демократичний вибір і не будуть в українцях бачити ворога?
- Але для того, щоб вимкнути пропагандистську машину, необхідно щоб у влади виявився демократичний уряд. Виходить замкнуте коло. І Путін-2, і Путін-3 і так далі будуть використовувати ввесь пропагандистський інструментарій, який йому залишить у спадок Путін. Так само, як і в 91-му році, коли демократична влада звалилася як подарунок, так і в сьогоднішніх умовах можна розраховувати тільки на диво. Або на катастрофічні події, які вплинуть на загальну ситуацію в Росії та оточуючих її країнах.
 
- Про яку катастрофічну ситуацію ви говорите?
- За оцінками багатьох експертів, Путін готується до великої агресії вже не тільки проти України, але й проти країн Балтії, проти НАТО. Це неминуче призведе до результатів, які були в Нюрнберзі. Основний злочин, в якому звинувачувалася гітлерівська влада, - це ведення агресивних воєн, порушення суверенітету інших держав, етнічні чистки, концтабори. У них найголовніше - ведення агресивних воєн, а цей злочин Путін здійснював вже неодноразово: він порушив суверенітет Грузії, а потім і України.

- Ви думаєте, Путін зважиться на велику війну?
- Про це свідчить дуже серйозна і небезпечна ознака - концентрація російських збройних сил на наших західних кордонах, це мілітаристська пропаганда всередині країни, це набір військових інструментів, які сьогодні використовуються Путіним.

- А російське суспільство готове воювати не тільки з Україною, але й з усім світом?
- Той стан, в який приводить суспільство пропагандистська кампанія - це той стан, в якому громадян можна переконати в чому завгодно. Підготовка до війни - зараз домінуюча установка. Людям навіюють думки, що на Донбасі йде війна не з Україною, а зі Сполученими Штатами; про те, що ввесь світ ненавидить Росію і хоче захопити її ресурси; про те, що Росія в ізоляції і санкції, які застосовуються проти Росії, спрямовані на те, щоб її послабити, і це результат агресивної політики Заходу. Я перерахував лише частину пропагандистських установок, які засновані не на реальних фактах, але вони вбиваються у свідомість людей і стають їхніми переконаннями.

Наталія Кондратьєва.