Постійний приплив іноземних коштів – часто сумнівного походження – змушує британський уряд замислитись над тим, щоб зробити правила купівлі нерухомості більш суворими та не дозволяти офшорним компаніям, які приховують реальних власників, укладати угоди на купівлю нерухомості. Обговорення нових правил у Британії тільки починається, водночас виглядає, що кількість українців із лондонськими адресами значно зросла за останні роки.
​​
Рекордною все ще залишається угода найбагатшого українця Ріната Ахметова, який придбав квартиру в Лондоні в 2011 році, в Гайд-парк, 1 за 136,3 мільйона фунтів. Із вікон своєї квартири Ахметов може насолоджуватися нічним маршем Королівської варти, але це не єдиний привілей, який він тут має. Якщо вірити британській пресі, усі вікна комплексу – куленепробивні, також тут обладнана так звана «панік рум», куди Ахметов може сховатися у разі небезпеки чи стихійного лиха. Житловий комплекс охороняється колишнім спецназом, і вони не вітають будь-яких відвідувачів. У листопаді журналісти програми «Схеми», спільного проекту Радіо Свобода та «UA:Першого каналу», відвідали резиденцію, але їх зупинив охоронець. «На жаль, я не можу надати вам жодної інформацію про будь-що. Крім того, я маю попросити вас залишити приміщення. На жаль», – сказав охоронець.

Британський журналіст Марк Холлінгсуорт, який писав про іноземних магнатів у своїй книжці «Лондонград», каже, що російські та українські олігархи купують нерухомість у маленьких районах, як Белгравія, Найтсбрідж чи Кенсінгтон з двох причин.
«По-перше, вони можуть похизуватися перед друзями та сім’єю – бачите, в мене великий будинок в Кенсінгтон чи за відомою адресою Гайд-парк, 1. По-друге, це гарна інвестиція», – каже Холлінгсуорт.
«Російські чи українські мільярдери мають дуже романтичне уявлення про Лондон. Вони люблять старомодні місця, відвідують дуже старомодні ресторани, одягаються у вбрання в англійському стилі», – додає він.

Холлінгсуорта зацікавило те, що зять президента доволі бідної держави України трубний та медіамагнат Віктор Пінчук розгорнув бурхливу діяльність у Лондоні. Про це британський автор чимало написав у своїй книжці. Пінчук володіє розкішним будинком у Лондоні на площі з розкішними віллами – на Апер Філімор Гарденс, 17. Ця біла чотириповерхова будівля у вікторіанському стилі опинилася у власності подружжя Пінчуків у 2008 році. Віктор Пінчук витратив на будинок близько 80 мільйонів фунтів стерлінгів. На той час це приблизно 1 мільярд гривень. Для порівняння: мільярд гривень – це приблизно цьогорічний бюджет прифронтового українського Маріуполя.

Офіційно будинок оформлений на офшорну компанію, реальних власників якої дізнатися неможливо. Водночас сам Пінчук ніколи не приховував, що вілла належить саме йому. Прес-служба його компанії EastOne на запит «Схем» відповіла: «Придбання цієї нерухомості в Лондоні було інвестицією компанії, що перебуває під мандатом інвестиційно-консалтингової групи EastOne, заснованої Віктором Пінчуком. Про купівлю було заявлено у березні 2008 року». Також прес-служба звертає увагу на те, що «30 січня 2008 року, незадовго до угоди придбання нерухомості в Лондоні, EastOne повідомляла про завершення угоди про продаж 94,2% акцій «Укрсоцбанку».

Марк Холлінгсуорт зазначив, що гроші, витрачені на майно, часто технічно чисті, проте зароблені «завдяки зв’язкам та маніпуляціям». Він звертає увагу на те, що Пінчук – зять президента Леоніда Кучми – придбав низку «солодких» активів за його президентства.

Один із фінансових стовпів режиму Віктора Януковича газовий магнат Дмитро Фірташ, схоже, розглядав Великобританію як план Б, оскільки упродовж останніх кількох років придбав тут чимало неухомості, у тому числі стару станцію метро. Фірташ – відома у Великобританії фігура. Його персона та зв’язки фігурували у парламентських слуханнях у березні 2014 року, бо він оплачував поїздки британським політикам тощо. Його прес-служба не надала коментарів для цього матеріалу.

«За різними оцінками, статки Фірташа складають від 600 мільйонів до 5 мільярдів доларів. Його пов’язують із президентом Януковичем та навіть президентом Путіним. Тому я була дуже стурбована, отримавши імейл від активістів з прав людини про те, що британські парламентарі отримували гроші від Дмитра Фірташа, великого українського олігарха», – заявила депутат британського парламенту Хелен Гудман під час парламентських слухань.
«Я вважаю, що питання досі відкрите – чи гроші, роздані Фірташем та його оточенням – це була купівля доступу, купівля впливовості. Це моє питання – і воно досі актуальне», – розповіла Хелен Гудман журналістам «Схем».

Олівер Баллоу, британський журналіст і автор книг, який спеціалізується на питаннях корупції в колишньому Радянському Союзі, трохи раніше цього року знайшов ще одну згадку про Фірташа у Лондоні, гортаючи телефонну книгу. Він наштовхнутися на ім’я дружини Фірташа Лади. Саме її ім’я вказано як власника квартири на Найтсбрідж, неподалік від універмагу Harrods – розкішного торговельного центру.
«Я, звісно, і мріяти не міг би про таку квартиру на Найтсбрідж, але ж це не квартира олігарха. Тут, у підвалі. Значить, поруч десь має бути будинок, подумав я – і шукав далі», – пригадує Олівер Баллоу. Він припустив, що ця квартира призначена для персоналу, а десь поряд має бути інша нерухомість. І він знайшов її зовсім неподалік.
«Цей будинок був збудований не Фірташем, а Майком Спінком – одним із найпрестижніших девелоперів Лондона. Він його збудував і потім продав за 60 мільйонів фунтів – це 80 мільйонів доларів», – розповідає журналіст.
За даними реєстру нерухомості, будинок Фірташа має 5 поверхів, у тому числі два підземні. Тут є басейн, тренажерний зал, конференц-зал, щонайменше чотири спальні. Операція купівлі була завершена в грудні 2012 року.

Але навіть цього виявилося недостатнью. Згодом Фірташ зробив ще одну велику купівлю просто через стіну, у тому ж кварталі. Сталося це одразу по закінченні Євромайдану. 27 лютого 2014 року Дмитро Фірташ придбав приміщення колишньої станції метро Бромптон Роад. Мешканці Лондона користувались нею до 1934 року. Згодом, під час Другої світової війни, станція за 22 тисячі фунтів перейшла у власність підрозділу Міноборони – і слугувала бункером та в інших військових цілях. Уже в наш час лондонці подумували відкрити тут музей. Але у 2013 році Міноборони таки виставило станцію на продаж – і Фірташ купив її незадовго до арешту у Відні за поданням ФБР США, яке підозрювало його в економічних злочинах.

Із березня 2014 року Фірташ провів близько року під домашнім арештом, до тих пір, поки австрійський суд вирішив, що ФБР не змогло надати достатньо доказів для його екстрадиції до США.

Емма Грабб, офіцер з комунікації та персоналу Міністерства оборони, на запит «Схем» повідомила: «Будівлю 206 на Бромптон Роад було продано на відкритому ринку через офіційних агентів тому, хто дав найвищу ціну. Перевірки були проведені маркетинговими агентами, а покупця представляла авторитетна британська юридична фірма. Продаж майна відповідав суворим інструкціям від Казначейства». Найбільшою пропозицією під час продажу виявилася саме пропозиція Фірташа, який і придбав стару станцію метро за 53 мільйони фунтів. Для порівняння – це приблизно півторарічний бюджет українського Ужгорода. Жодного з членів родини Фірташа журналістам «Схем» в жодному з його помешкань у Лондоні знайти не вдалося. «Нерухомість не обов’язково купують, щоб жити тут, – пояснює Марк Холлінгсуорт. – Це більше як інвестиція. Багатії хочуть перемістити свої гроші з Росії, України чи Казахстану і залишити їх у безпечному місці – вкласти їх у нерухомість у Лондоні. Це інвестиції». Але ці інвестиції змінили обличчя деяких районів Лондона, бо ціни через них злітають вгору.

Уеслі Девіс, фінансист і член ради директорів Азійсько-Тихоокеанського інвестиційного партнерства, раніше жив у Енісмор Гарденс, що у Південно-Західному Лондоні. Він зауважує, що місце було сімейним протягом тривалого часу, але згодом родини звідси витіснили.
«Ми почали помічати, що багато заможних приватних осіб з-за кордону з’явилося в цьому районі. Вони купували квартири, по кілька квартир і об’єднували їх. Вони купували їх як другу, третю, четверту, п’яту резиденції, хоча насправді тут не мешкають», – говорить він, вказуючи на порожні місця на парковках, що дуже незвично для Лондона.

Зовсім неподалік від колишнього помешкання Девіса, на Віком сквер, розташований житловий комплекс із 19 будинків. Власником будинку №4 є український політтехнолог Володимир Грановський. Грановський відомий своїми заявами про те , що так звані «ДНР» і «ЛНР» не сепаратизм, а продовження розпаду Радянського Союзу. Самого власника будинку знайти не вдалося. Однак того ж вечора Володимир Грановський відписався у Фейсбук, що у Лондоні вже не мешкає і, хоча будинок перебуває у його власності, сам він більшість часу проводить у Німеччині, і продовжує надавати політичні консультації.

Має помешкання в Лондоні й Ольга Калетник. Будинок, де вона зареєстрована, стоїть за кілька кварталів від домівки Ахметова – Найтсбрідж Апартментс, 199. Але офіційний власник апартаментів – офшор із Британських Віргінських островів. Ольга Калетник належить до відомої в Україні політичної родини. Її рідна сестра Оксана Калетник була народним депутатом VII скликання від Комуністичної партії України та членом Нацради з питань телебачення і радіомовлення під час президентства Януковича. А член КПУ Ігор Калетник, який за часів екс-президента-втікача очолював Державну митну службу і нині перебуває у розшуку, є двоюрідним братом Ольги. Також Ольга – племінниця депутата VII скликання від Партії регіонів Григорія Калетника.

Офіційно Ольга Калетник займається дизайном одягу і є власницею торговельної марки Ellion, яка, втім, залишається маловідомою і для українців, і для британців. Її компанія відмовилася коментувати про елітну нерухомість. Журналіст «Схем» залишив візитівку у поштовій скриньці для Ольги Калетник, проте наступного дня на вказаний номер зателефонував невідомий чоловік і повідомив, що його компанія орендувала цю квартиру для нього. Більше розказувати він не став.
Тим часом у Лондоні після того, як у липні вийшов фільм-розслідування британського «4-го Каналу» «З Росії з готівкою», розпочалася кампанія проти прихованих власників розкішних апартаментів.

У документальному фільмі двоє журналістів – у тому числі журналіст Радіо Свобода Наталка Седлецька – спілкуються з агентами нерухомості, видаючи себе за корумпованого російського посадовця та його коханку. Вони говорили, що хочуть придбати розкішний будинок у Лондоні за готівку, вкрадену з російського бюджету. Жоден з агентів не відмовився допомогти.

Документальний фільм підлив олії у вже розпалене багаття кампанії проти відмивання іноземних коштів у Лондоні. «У Британії немає місця брудним грошам. Це моє послання до іноземних злочинців. Лондон – це не схованка для ваших брудних грошей», – виступив із заявою прем’єр-міністр Великобританії Девід Кемерон. Після цього він почав консультації з антикорупційними організаціями щодо зміни законодавства.

«Ми не хочемо, щоб будь-яка іноземна компанія могла купити нерухомість у Великобританії, не поінформувавши владу про те, ким вони є», – говорить Рейчел Девіс, старший менеджер з адвокації в Transparency International Великобританії.
«Перш ніж купувати нерухомість, вони муситимуть казати, хто є реальним фактичним власником. Звичайно, дехто збреше – але тоді вони будуть порушувати правила», – додає вона.

Репортаж було підготовано відділом розслідувань Української редакції Радіо Свобода за підтримки SCOOP, мережі для журналістів-розслідувачів Східної Європи, Росії, Кавказу, Центральної Азії та Західної Африки і проекту журналістських розслідувань OBJECTIVE.