У Львові дискутували про те, як нам перемогти

У Львові продовжуються Дні «Дня». Після відкриття Фотовиставки «День-2014»  в Культурно-мистецькому центрі «Львівський палац мистецтв», де відвідувачі сповна змогли проникнутися понад 150-ма світлинами з-поміж переможців XVI Міжнародного фотоконкурсу газети, діалог «Дня» та мешканців міста продовжився у стінах Національного університету «Львівська політехніка». Там головний редактор Лариса Івшина спілкувалася в форматі запитання-відповіді із аудиторією, яку склала не лише студентська молодь і викладачі ВНЗ, а й багато інтелектуалів з інших навчальних закладів, бібліотек, музеїв, книгарень, гімназій, громадських організацій Львова. 

Тема дискусії, котра охопила «глибинні пласти» нашої історії та сьогодення, проблеми та (не)вивчені уроки, – «Як нам перемогти?» Лариса Олексіївна вважає:

«Унікальність української ситуації потребує унікальних зусиль. Це насамперед – зусилля розумові. Повинен бути план наступу на «темноту» й він має бути різносторонній.

Я не бачу чарівної палички чи одного прийому, яким можна подолати наші проблеми, –Очевидно вони триватимуть довго.

Я могла б спокійно займатися газетою, але все інше – багаторічні «волонтерські» проекти – громадянські почуття. І саме в цьому дискурсі я показую, що ми можемо робити, аби перемогти». 

У понад півторагодинній розмові йшлося про інформаційні стратегії України й Росії, адже остання реалізує повернення до неоімперського проекту, українську незалежність, котра, як сказала Лариса Олексіївна, була схожа на «солом’яного бичка», бо замість сенсів була набита «соломою». А ще про проблему Донбасу та його інтелектуальних лідерів, процеси державотворення...

Відповідаючи на одне із запитань, Лариса Олексіївна сказала: «Ми можемо перемогти тоді, коли переполемо «забур’янене» українське поле, коли попрацюємо з українськими людьми, які емоційно часто вважаюсь себе патріотами, а крок убік… Вони абсолютно нічого не робили для того, щоб змінити ситуацію – рухалися за інерцією. Вибори попередніх років підготували нам цю катастрофу. Кого обирали, як обирали, за скільки обирали – це колективна провина»,.

На додаток до розмови львів’янам дістався ексклюзивний інтелектуальний подарунок від головного редактора «Дня» – вони першими подивилися, як «розпускається» інтерактивне «Дерево» пізнання газети «День». Інтелектуальні ініціативи видання, які варто підтримувати і до яких хочеться долучатися, візуалізувалися в чарівному цвіті – це і львівський Сад світового українства, і «Самоосвіта»-online, Літня школа журналістики, акція «Свічка у вікні», започаткована Джеймсом Мейсом – автором «Дня», фотоальбоми, книжки-бестселери, коник «Алегро» та багато іншого. І навіть – Дні «Дня» у Львові! Подивіться і ви – не пошкодуєте!  

Також Лариса Олексіївна представила аудиторії один із плодів інтелектуального дерева «Дня» – книгу «Україна Incognita. ТОП-25», видану трьома мовами. Вона теж покликана допомогти читачам знайти шляхи, якими «ми зможемо перемогти».

Найцікавіші фрагменти розмови читайте вже скоро на сторінках «Дня», а наразі – враження її учасників:

Професор, історик мистецтва, проректор Львівської національної академії мистецтв Роман Яців:

– Я намагаюся бути на всіх зустрічах з Ларисою Олексіївною й читаю постійно її тексти. Скажу, що в неї дуже розвинене стратегічне мислення, бачення ситуації в цілому й розуміння тих ключових тактичних кроків у діях суспільства, які потрібно вчиняти в різних ситуаціях, коли органи державної влади не дають того розуміння. 

Є інтелектуальний дискурс й розуміння певної місійності інтелектуалів, які можуть зробити позитивну трансформацію й той рішучий крок для подолання наслідків минулого – тут вона дуже добре артикулює. Я бачу її функцію, як «провідницю» в тих питаннях, до яких чимало політиків просто не досягає. Це є результат її заглиблення в історичні паралелі, здатність мислити певними категоріями минулих перемог чи поразок й тих точок зіткнення чи конфліктних моментів, що колись траплялися. Можна дивуватися, наскільки вона вміє робити висновки з усіх тих ключових питань історії, наскільки вона обізнана й ерудована в тому, що відбувається у світі.

Ті її посили, які звучать на телебаченні чи в газеті, коли вона дає певні настанови через школи журналістики, через свої фотовиставки -  це величезна справа. Я належу до кола тих людей, котрі всіляко хочуть допомагати її роботі. Тому що я в ній бачу якості лідера.

Студент інституту гуманітарних та соціальних наук факультету міжнародних відносин НУ«ЛП»:Дмитро Руденко:

– Найбільше мене вразив рівень освіченості головного редактора «Дня» й директора МІОКу. Дуже цікавим і важливим було представлення нового проекту – «Дерево» пізнання «Дня». Вражає. А радує те, що молодь долучилась до цього масштабного проекту. Ми багато говорили про Донбас, наслідки й передумови сьогоднішньої кризи на сході країни. Добре, що «День» не забуває бійців АТО, які зараз продовжують виборювати свободу. Особисто я поставив запитання Ларисі Олексіївні, яке мене хвилювало чи не найбільше: що потрібно робити для того, аби відбулося суспільне усвідомлення, що освіта – це престижно. Я зрозумів, що потрібно більше залучати молодь до цього, проводячи такі презентації, як сьогодні, в усіх університетах України. Не тільки в найбільш відомих закладах навчання, але й у тих, що в невеликих містах. Для себе я виніс, що потрібно особисто долучатися до таких проектів, брати активну участь у волонтерській допомозі, організовувати конференції, тобто брати ініціативу на себе. 

Студент ІІ курсу факультету журналістки НУ «ЛП» Михайло Гема:

– Пролунало дуже багато актуальних питань, які на слуху щодня. Чи знайшов я відповіді після цієї дискусії? Складне запитання, яке потребує часу для того, щоб переосмислити дискусію, подумати. Безсумнівно, така подія – це позитивне явище. Це певною мірою й боротьба в інформаційній війні. Люди багато отримують від таких розмов, щось дізнаються. Мені особливо сподобалась думка головного редактора про те, що ми 23 роки незалежності все «розконсервовували», продавали замість власного вдосконалення. 

Журналіст, політолог, член Ради засновників Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді з Донецька Сергій Стуканов:

– Я почерпнув для себе дуже слушні думки, що називається, «звірив годинники» між тим, як я розумію ситуацію й тим, як це робить пані Лариса. Вона, звичайно, має значно багатший досвід й може ретроспективно охопити близько 25-ти років. А, наприклад, я свідомо себе пам’ятаю лише близько з 2000-го року. Те, що вона говорила, надзвичайно корисне для розуміння витоків тої ситуації, в якій ми опинилися. 

Про це повідомляється в останньому номері київської газети «День».

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook