Виставка у Львові «розповідає» про те, «За що ми воюємо»

Про це повідомили сьогодні, 19 грудня, в прес-службі Львівської облдержадміністрації, де також розповіли: «Це півсотні творів, в яких матеріалізувались українські архетипи часів активного самоусвідомлення нації 1920-30 років. Участь у відкритті виставки взяв голова Львівської ОДА Олег Синютка».
Очільник Львівщини зазначив: «Після перегляду картин Анастасії Рак хай хтось тепер нам розкаже, що є різні України, що є Схід і Захід і вони різняться між собою. Так сталося, що ми сьогодні дуже часто розмовляємо різними мовами, але ви вдивіться в ці образи, кольори та ті речі, які зображені на картинах. Це – наша Україна, це Волинь, Галичина, Надніпрянщина, Луганщина. І я би дуже хотів, щоб кожного разу переглядаючи ці картини, ви розуміли, яка в них насправді сила, енергетика. Це те, що є нашим коренем і нашою державою».
В облдержадміністрації пояснили: «Художні роботи «За що ми воюємо» – це картини із колекції Моргана Вільямса та Володимира Рака. Організатор акції стверджує, що представлені картини здатні «викувати» дух».
Володимир Рак наголосив: «Якщо ви зумієте відкрити душу перед цими картинами та запустити цей образ в себе, вони здатні викувати ваш дух. Це не просто картини, це заповіт наших предків для нас, в якому закладена ядерна картина любові. В 20-30 роки авторка відчула, що існує сильна загроза і колективна душа кинулась писати заповіт для нас. Провідна ідея – це енергія любові. Сьогодні ми перемагаємо на Сході бо ми дужчі і знаємо за що воюємо».
В облдержадміністрації також розповіли: «У своїх роботах майстриня зуміла оживити та пропустити через власний досвід традицію малювання самобутньо-мистецької народної картини. В центрі уваги мисткині – краєвиди, українські хатини, церкви, дівчата та парубки в національному одязі, сцени з повсякденного побуту, натюрморти з квітів та фруктів та багато іншого», – поінформували також в облдержадміністрації.
«Анастасія Рак народилася в сім’ї порівняно заможних селян в селі Васильки Лохвицького району на Полтавщині. Сім’я Анастасії пережила Голодомор, прийняла до себе дітей материної сестри, батьки котрих померли від голоду. Перед війною Анастасія вступила до Лубенського педінституту. У 1942 році Анастасію забрали до Німеччини на примусові роботи. Працювала на годинниковій фабриці в місті Карлсруе. Після війни закінчила педучилище у Лохвиці, стала вчителювати в селі Ісківці. Малювати почала ще до Другої світової війни, продовжила в Німеччині, куди її забрали на роботи.», – розповіли також в облдержадміністрації.
«Коли війна закінчилася, повернулася у Васильки. Малювала тільки для рідних та знайомих. Діти Анастасії Рак організували її першу виставку, коли їй було 68 років. На Дні української культури в Парижі роботи художниці було виставлено в Музеї людини, виставку було подовжено на вісім місяців, Анастасію Рак запросили провести майстер-клас. Париж їй повернув віру в себе. З 2000 року вона активно почала творити, повторила по пам’яті свої ранні роботи, перейшла від ніжних кольорів до інтенсивніших тонів.
Живопис на склі Анастасії Рак характеризується простотою і глибиною зображуваного. Картини зберігаються у Державному музеї українського народного мистецтва, Народному музеї народної архітектури і побуту, НЦНК «Музеї Івана Гончара», Державному музеї Тараса Шевченка, Державному музеї літератури, Запорізькому художньому музеї, у Музеї людини в Парижі», – повідомили також у прес-службі Львівської ОДА.

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook