|
||
''Львівводоканал'' приватизують?
Затвердження нового тарифу на водопостачання (2,59 гривні за один кубометр) може призвести до того, що ЛМКП "Львівводоканал" загрожує приватизація. Про такі невтішні "перспективи" повідомили під час прес-конференції члени Громадського форуму Львова (ГФЛ) Олег Мацех, Теодор Дяків, а також представник ГО "Спілка захисту прав громадян" Сергій Компанієць. Оскільки найвищі судові інстанції мали чимало претензій до попереднього тарифу (1,84 гривні) і жодним чином не вплинули на міськраду, аби його скасувати, єдиний вихід із замкненого кола, як стверджує Форум, - це переконати мешканців узагалі не платити зайві кошти. Плюси та мінуси приватизації "Тарифи формують із грубим порушенням, вкотре їх затвердять незаконно, - наголошує голова координаційної ради ГФЛ Олег Мацех. - Це призведе до чергового оскарження їх у суді. Є величезна загроза, що львів'яни відмовляться платити за воду. Внаслідок непродуманих кроків мерії "Львівводоканал" опиниться на межі банкрутства, а це дасть підстави "рятувати" комунальне підприємство шляхом передачі його у руки приватника". Пан Мацех переконує: небезпека від приватизації комунального підприємства - у кількох аспектах. По-перше, зважаючи на недоліки чинного законодавства, це призведе до втрати будь-якого контролю над теперішньою комунальною структурою - тоді жодна інстанція не зможе зупинити підняття ціни монополістом. По-друге, сумні наслідки відчує насамперед пересічний мешканець: підприємство після банкрутства зможуть віддати за копійки як надзвичайно збитковий об'єкт. "Як тільки "Львівводоканал" буде приватизовано, нове керівництво (я впевнений у цьому) відмовиться закладати у тариф компенсацію за очищення стоків, - продовжує розмову наш співрозмовник. - Ці кошти йтимуть із бюджету. Тариф можуть залишити на теперішньому рівні. Згідно із законодавством, не є проблемою змусити місто компенсувати за очищення талих вод, снігу, річки Полтви". Окрім цього, керівництво комерційної структури може встановити однакову ціну на воду для всіх споживачів Львова та приміського населення. Це може призвести до конфлікту, оскільки приміські мешканці не захочуть використовувати воду для промислових потреб за стабільним тарифом, коли за законом мали б платити значно менше, а іншого виходу не буде. По-третє, приватний власник інвестуватиме у підприємство додаткові кошти, намагаючись їх відробити з прибутком. Але проблема у тому, що тарифи для мешканців не зменшаться - зростуть. "Отож, ми закликаємо міську владу правильно організувати роботу "Львівводоканалу", аби в майбутньому уникнути негативних наслідків, - каже Олег Мацех. - Насамперед, міськрада повинна компенсувати підприємству з бюджету витрати за талі води, зменшити для населення тариф. Відтак, споживачі почнуть вчасно сплачувати за "чесним" тарифом - підприємство буде ефективно розвиватися. Тоді всі виграють". Що це за тариф? Мовою цифр тарифні перипетії можна змалювати так. Обласна Державна інспекція контролю за цінами подала розрахунок планових витрат на виробництво послуг водопостачання, який становить 2,35 гривні разом із ПДВ, зазначають члени Форуму. Різниця від запропонованого тарифу становить 10%. Окрім цього, споживачів незаконно змушують платити за очищення стічних вод утричі більше, ніж вони споживають. Людям нав'язують оплату за очищення талих вод, дощових стоків і річки Полтви. Так, споживаючи 55 мільйонів кубів води, населення платить за очищення 159 мільйонів кубів. Несправедливою є компенсація заниженого тарифу на водопостачання у розмірі 0,31 копійок за кубометр для населення зони депресійної лійки за рахунок львів'ян, яким встановлено тариф у розмірі 1,79 гривні за кубометр. Пан Мацех зауважив: компенсувати треба не за рахунок тарифу для львів'ян, а із бюджету. Проблема також у тому, що у підвищеному тарифі закладено втрати води у розмірі 37%, тоді як програма поліпшення водопостачання за кошти Світового банку передбачала зменшення їх до 15%. Відтак, гроші банку використовують, але витрати закладають щораз більші, і компенсують вартість, спустошуючи гаманці львів'ян. Форуму вдалося з'ясувати одну суттєву деталь: щорічно вищезгадані витрати зростають. Численні запити пана Мацеха до "Львівводоканалу" щодо дослідження реальних витрат ні до чого не призвели. Такі дані можна отримати лише тоді, коли кожний будинок у місті буде обладнано лічильником. За таких умов можна буде чітко простежити, скільки води насправді отримують мешканці, і порівняти її з тим, скільки видобуто. А різниця цих даних дасть змогу говорити про реальні втрати води. Натомість ми маємо іншу проблему: ніхто достеменно не знає, в якому стані перебувають мережі львівського водогону. А дослідити реальний стан усієї аварійної мережі нереально. Основна причина, знову ж, - немає лічильників. "Львівводоканал" їх встановлювати не поспішає... Коментар: Мирослав ЗАПЛАТИНСЬКИЙ, директор ЛМКП "Львівводоканал": - У 37% входять не лише витоки на мережах, а й технологічні витрати підприємства - наприклад, на транспортування, хлорування, промивання водоводів і роздільної мережі після виконання аварійних робіт, втрати води на утримання зон санітарної охорони водозаборів. До цього слід додати і комерційні витрати, необліковані втрати води на приладах обліку та протипожежні заходи. Тому стверджувати, що 37% води у місті витікає через погані труби, - неправильно і нефахово. |
|
| ||||