|
||
У Львова ще все попереду
Далія Бардаускіне – радник міського голови Вільнюса з розробки та реалізації Стратегії сталого розвитку міста. Вона допомагатиме владі Львова напрацювати стратегічний план. Розмова з пані Бардаускіне – про Львів, Вільнюс і стратегічне планування розвитку міст. – Пані Даліє, яке ваше враження від сучасного Львова? – Місто залишає особливо хороше враження. Я була тут 30 років тому на практиці з живопису. Пам’ятаю, що тоді ми були дуже раді, що нас привезли в найкрасивіше місто. Тому було певне переживання, коли їхала сюди. Думала, як ви тут живете в цей складний час. Але у вас нічого не втрачено. Ба більше: у вас ще все попереду: зріст економіки та розбудова міста. Зараз маєте час добре підготуватися до цього, щоб не наробити помилок. Наприклад, у Львові чудова панорама міста. Треба, щоб висотні будинки не зіпсували її. А для цього необхідно визначити місця, у яких дозволено висотну забудову. Завжди є амбітний бізнес, але треба добре розуміти і пояснювати бізнесу, де можна це робити. Головне, що впадає у вічі, – дуже теплі та відкриті люди. А найбільше бракує написів іноземною мовою. Я дуже хотіла піти в Оперний театр, але зрозуміла, що він зачинений. Було написано години, коли він працює. Проте я не зрозуміла тексту. Написи іноземною мовою мають бути обов’язково. Вам також треба поліпшити культуру людей, які працюють в аеропорту. Вони не розуміють, що людина, яка сюди прилітає, – це потенційно або інвестор, або турист, або мешканець міста. Його треба любити й оберігати. – Як думаєте, на що треба звернути увагу місцевій владі? – Гадаю, представники місцевої влади знають, на що звернути увагу. Той факт, що взялися за Стратегію сталого розвитку міста, означає, що справді хочуть працювати серйозно. Якщо вони організують відкритий процес створення цієї стратегії, то одержать відповідь, на що треба звернути увагу. – Ви фахівець зі стратегічного планування. Поясніть, будь ласка, що таке стратегічний план, навіщо він... – Львів обов’язково мусить мати свій стратегічний план, оскільки саме місто є стратегічним для України. Саме Львів є воротами України в Європу. Якщо місто не матиме плану, воно ніколи не проведе дискусії ні з Європейським Союзом, ні з українською владою. Це ж зрозуміло: якщо ви – ворота в Європу, треба, щоб у вас були гарні дороги, слід подумати про швидкісні потяги, протягувати залізничні колії тощо. Якщо не буде плану, гроші йтимуть на поточні проблеми, а не на розвиток міста. Якщо не буде конкретної візії міста, люди не знатимуть, як розвиватиметься місто. Коли ж вона буде, бізнес дуже швидко підхопить і вже самі бізнесмени думатимуть, що їм теж робити, щоб від цього була користь. Зрештою, якщо не буде стратегічного плану, не буде стратегічних проектів. Без затвердженого плану буде багато дискусій, які не завжди матимуть відповідь, із ним можна буде вже говорити про те, як зробити цей документ кращим. – Не так давно розробляли стратегічний план у себе. Які пріоритети розвитку визначили для Вільнюса? – Головний – це конкурентоспроможність. Перед вступом у Європейський Союз ми зрозуміли, що можемо бути там глухою та відсталою провінцією, оскільки, за даними статистики, всі нові країни, які вступали в ЄС, зокрема Литва, входили з дуже низьким ВВП. Це було десь 30-40% середньоєвропейського. Ми зрозуміли, що головний наш потенціал – це люди, їхній бізнес, їхні знання. Треба було зробити так, що люди та бізнес від нас не їхали, а навпаки, щоб до нас приходили інвестиції. Важливо окреслити цілі. Чи не найважливішим виявилося зробити наш бізнес конкурентоспроможним. Експерти разом із владою, з бізнесом і вченими, які живуть у Вільнюсі, працювали над цим. Вільнюс – це інтелектуальне місто: кожен четвертий має вищу освіту. Тому дуже важливо було, щоб після закінчення навчання молодь не їхала кудись, а залишалась у місті. Нам підказали, що в нашому місті є потенціал для розробки IT, лазерів і біотехнологій. Нині працюємо над цим. Сьогодні влада мало втручається в процес розвитку міста. Мені здається, основне – розроблено головні шляхи розвитку та визначено конкретні території для цього. І бізнес брав усе у свої руки навіть швидше, ніж ми думали про це. Дуже важливими під час розробки стратегії була абсолютна відкритість і постійний діалог. Постійно обмінювались думками в інтернеті. Тому бізнес так добре це сприйняв і почав втілювати. Окрім цього, Вільнюс, як і Львів, занесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це означало, що мали потенціал зі світовим значенням. Це було те, на чому можна розробити багато різних концепцій для міста, наприклад, туризм. Є окремі програми ревіталізації старого міста. Оскільки на початку 1990-х років Вільнюс був дуже сірим містом, пам’яток архітектури не підсвічували, місто виглядало некомфортним. На межі старої та нової систем просто губилося. Проте спершу звернули увагу не на пам’ятки, а на громадські місця. Мали зробити місто приємним і безпечним: освітили всі вулиці, зробили дороги. Згодом була програма для підсвічування наших чудових монументів. Посадили багато квітів. Важливо, що під час цих змін люди “загорілися” і почали допомагати владі, робити комфортними місця біля свого будинку. Звісно, звернули увагу на проведення святкувань, які приваблюють людей. Була окрема велика програма відкриття літніх кафе. Це все слугувало своєрідною підготовкою до великих туристичних програм, особливо до 2009 року, оскільки в генеральному плані зазначено, що саме цього року Вільнюс має стати культурною столицею Європи. І нам це вдалося. – Яка у вас ситуація зі збереженням архітектурної спадщини, як ставитеся до нового будівництва в історичній частині міста? – Постійно дискутуємо і щодо охорони пам’яток, і щодо нового будівництва. Жоден документ і жоден представник влади не вирішить того, що має вирішити суспільство. Зараз триває переоцінка цінностей. Головне в цей період – виділити автентику, визначитися з цінностями, які є в народу, а не нав’язані певними експертами. Зараз головне, щоб експерти так пояснили людям цінність того, що є, щоб люди самі сказали: так, це треба зберігати. Якщо громада розумітиме це, то не потрібно буде такого контролю. Те, що вдається зберегти, – це унікально і зазвичай значно вигідніше для бізнесу. Коли люди розуміють це, тоді працювати з ними дуже легко. Експерти повинні пояснити, а не просто сказати: має бути так. У нас теж були помилки в цій сфері. Зокрема, хотіли зберегти забагато. Це дуже небезпечно. Треба добре знати, що необхідно зберегти, а що можна просто задокументувати. Якщо намагатися зберегти все, можна все і втратити. Слід мислити стратегічно. Наприклад, визначити територію, на якій дуже строгий режим, оскільки там багато автентики. Щодо нового будівництва, мені здається: краще, коли споруджують новий будинок, який є представником цієї епохи, а не копіюють старе. Наприклад, якщо треба відбудовувати частину кварталу, дуже важливо зберегти його структуру, врахувати масштаб будинку, який стояв, але можна дозволити показати себе культурі, яка є в цей час. Головне в цьому – відкрита дискусія. У старому місті Вільнюса немає скляних будівель. Були відбудови старих кварталів, але немає такого, що бізнес прийшов туди і будував те, що хоче. Ми розказуємо, які цікаві моменти були колись. Наприклад, старе місто знали як місто ремісників. Є історичні відомості про це. Не хочемо робити копії, але прагнемо використати цю ідею. Дуже важливо зберегти структуру, масштаб, поверховість будівель. Маємо намір влаштувати маленькі майстерні для ремісників. Зокрема, є програма, згідно з якою ті приміщення на перших поверхах у старій частині, які належать місту, ремісники можуть орендувати за копійки, але лише якщо вони там працюватимуть і показуватимуть, що і як роблять. Це настільки успішно, що багато людей зараз навчаються цих старих ремесел. |
|
| ||||