|
||
Консулу Панкевичу півроку не вдається позбутися статусу депутата ЛМР
Богдан Панкевич, який був першим за ліком почесним консулом зарубіжної країни у Львові і другою такою особою – в Україні, каже, що не знав про цей припис міністерства, а коли мав намір балотуватися до міської ради, то погодив свій вибір з послом Нідерландів в Україні. Жодних застережень-заборон з боку професійного дипломата щодо свого депутатства Панкевич не одержав. Навпаки: тільки схвалення, оскільки голландські дипломати не вважають участь у місцевому самоврядуванні політичною діяльністю. Крім того, Панкевичу було відомо про те, що й інші почесні консули у Львові безперешкодно працювали в радах. Так, у Львівській обласній і міській радах було депутатське подружжя, яке паралельно виконувало консульські обов’язки, представляючи у Львові дві зарубіжні країни. Міські депутати у березні 2013 року написали офіційного листа у Міністерство закордонних справ із проханням дозволити Богдану Панкевичу поєднувати обов’язки консула і депутата. Проте Київ категорично заборонив це, і Панкевич кінцево вирішив для себе віддати депутатський мандат, залишившись консулом. Однак депутатська більшість ВО «Свобода» у міській раді не знаходить часу проголосувати за його заяву. З яких мотивів це робиться, Панкевич каже, що не знає. На думку експертів, можуть бути дві причини. Перша – колеги-депутати, відкладаючи його депутатську відставку, все ще мають надію, що Панкевичу як виняток дозволять поєднувати функції консула і депутата. Друга причина – комусь заманулося таким зволіканням підставити консула, щоб постало питання, може, навіть про його заміну. Особисто Панкевич заперечує обидві ці версії. По-перше, Міністерство закордонних справ України не змінить свою інструкцію заради одного консула. По-друге, якби навіть сталося так, що Панкевич позбудеться консульських функцій, що малоймовірно, то Нідерланди не те, щоб клопотатимуть про призначення іншої особи на консульську посаду – вони взагалі закриють своє почесне консульство у Львові, яке обслуговує кілька областей західного регіону. Отже, найліпше для всіх, щоб сьогодні, 18 липня, міські депутати проголосували позитивно за заяву Богдана Панкевича. Є в цій історії ще одна площина – політична. Панкевич належить у міській раді до фракції Республіканської християнської партії, в якій троє депутатів. А саме ця партія свого часу підтримала-висунула нинішнього міського голову Андрія Садового на виборах до міської Ратуші. Тож пильна увага до особи Панкевича, мабуть, не була випадковою, особливо після переконливої перемоги на останніх виборах до міської ради ВО «Свобода». Ймовірно, й досі достеменно невідомо, хто і як мав та має дотепер намір розіграти «консульсько-депутатський казус» Панкевича. Адже не стільки інструкція Міністерства закордонних справ 2007 року, як Указ Президента, датований ще 1997-м роком, забороняє почесним консулам займатися політичною діяльністю. Тринадцятий пункт цього Указу "Про нештатних (почесних) консулів України" гласить про таке: «13. Вони (почесні консули – «ЩЛ») не повинні перебувати на державній службі в Україні та у державі перебування чи брати активну участь у політичному житті». Щоправда, термін «брати активну участь у політичному житті» навряд чи має в Україні однозначне трактування, особливо – юридичне. Чи є ще в Україні нині інші приклади поєднання консульсько-депутатської діяльності? З неофіційних джерел відомо, що є, але вони поки що потребують перевірки. |
|
| ||||