26/12/12

Кому належить влада у парламентських комітетах

Розподіл посад керівників парламентських комітетів, що відбувся у вівторок, засвідчив величезний вплив на новообраний парламент мільярдера Рината Ахметова та залишив непогані можливості для піару опозиціонерам. Зазвичай у розподілі комітетів беруть участь лідери фракцій. Перед кожним лежить список комітетів. Угорі списку «цікаві» комітети: бюджетний, з питань ПЕКу, фінансів та банківської діяльності, екологічний та контролю за надрами, з питань правосуддя. Нижче – соціальні, антикорупційні та культурно-духовні комітети.

Відповідно, у першій половині списку є комітети, лідерство в яких дає істотний вплив поза межами Верховної Ради, та забезпечує певні фінансові можливості. У другій частині – «недорогі» комітети, більше зручні для антиолігархічної риторики (хоча, посада голови комітету так чи інакше дає доступ до певних державних багатств, грантів тощо).

У перші дні після обрання Ради триває такий собі здоровий торг за посади голів – як всередині опозиції, так між опозицією та владою – навколо посад голів комітетів. Досить часто аналітики і журналісти не надають великого значення цим специфічним парламентським ролям. Одначе, залежно від особистості голови того чи іншого комітету вплив цих людей на державні процеси може бути колосальним. Про повноваження та функціональні особливості голів комітетів – нижче, для початку – давайте оглянемо тих людей, які забезпечуватимуть найближчими роками ініціативи влади та проходження лобістських законів.

Хлібні місця.

Головою комітету з питань бюджету обрано Євгенія Гєллєра (фракція Партії регіонів). Те, що бюджетний комітет — справа хлібна, не секрет. На одному із засідань, побачивши рядки із сумою повернення ПДВ, авторові цих рядків довелося почути цинічну фразу тодішнього голови комітету: «ПДВ вертаємо, а чому не ділимося?». Відомі скандали, коли мажоритарники з бюджетних комітетів вибивали на свої округи гроші на стадіони та школи. Взагалі, посада голови цього комітету — контроль та важіль впливу на головний фінансовий документ країни, і, відповідно, фінансові потоки, закладені у ньому. А вплив на процедури відшкодування ПДВ для експортерів та на безпосереднє внесення змін до Держбюджету протягом року роблять голову бюджетного комітету надважливою персоною, яка має у кишені досить широкий спектр «потенційних послуг» - як для підприємців різного ґатунку, так і для мерів міст і голів ОДА.

Пана Гєллєра вважають депутатом, що належить до «групи Ахметова» у Партії Регіонів. Далі за текстом ми ще не раз побачимо прізвище найбагатшого українця біля прізвищ голів «жирних» комітетів – таким чином, можна стверджувати, що власник корпорації СКМ, хоч і не обрався цього разу у Верховну Раду особисто, сконцентрував у своїх руках величезні важелі впливу на діяльність новообраного парламенту.

Головою комітету з питань верховенства права та правосуддя знову став Сергій Ківалов (ПР). Цей комітет контролює суддівський корпус держави, і відтак вважається одним з найпрестижніших, адже у віданні комітету є пожиттєве призначення суддів на посади та переведення суддів із суду в суд (наприклад, підвищення за суддівськими інстанціями чи переведення до більш «цікавого» міста чи області), а також, що найважливіше – дострокове припинення повноважень суддів. Таким чином, голова комітету з питань правосуддя є однією з небагатьох осіб у державі, яка може, при бажанні, чинити тиск на суддів (або, навпаки, захищати їх).

Головою комітету з питань національної безпеки і оборони обрано позафракційного Володимира Литвина, який працював спікером парламенту минулого скликання. Цією посадою, вважають фахівці, Партія Регіонів розплатилася із екс-головою Ради за минулі заслуги. Він не буде давати різких та чесних оцінок стану армії, або суттєво втручатись у кадрові призначення в царині безпеки (хоча від «подяк» за такі призначення мало хто відмовиться). Одначе питання фінансування оборонних підприємств, «закриті очі» на непрозору передачу в оренду і розпродаж майна Міноборони коштують чимало, і саме тому головування у Комітеті з нацбезпеки є вигідною інвестицією.

Головою комітету з питань податкової та митної політики обрано Віталія Хомутінніка (ПР). Враховуючи, яким динамічним наразі є податкове законодавство та якими цікавими є питання податків та податкових пільг для різних царин бізнесу, цей комітет наразі є одним із найпопулярніших. Адже одна постанова, погоджена ним, може змінити курс цілої галузі, а одна кома у законопроекті комітету - вплинути на добробут великого підприємства. У перші ж дні журналісти почали питати Віталія, чи повернеться цей комітет до розгляду питання про податок на продаж валюти.

Головою комітету з питань фінансів і банківської діяльності став іще один регіонал – Олександр Ріженков. Цей комітет працює у безпосередньому зв'язку із міністерством фінансів. Його залученість у фінансові процеси, прямий доступ до інсайдерської інформації щодо нормативних актів регуляторів ринку, питань рефінансування банків та ін., роблять голову комітету дуже корисною особою для представників фінансової системи і учасників фондового ринку. Раніше пан Ріженков працював топ-менеджером у промисловій групі «Донецьксталь» мільярдера Віктора Нусенкіса (найбільшого жертводавця УПЦ МП), тому, відповідно, голову банківського комітету вважають людиною цього олігарха.

Головою комітету з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради обрано також регіонала (хоча раніше цей комітет вважався традиційно «опозиційним») – Володимира Макеєнка. Роль регламентного комітету зростає від скликання до скликання, враховуючи все більшу здатність маніпулювати правилами організації роботи ВР. Цей комітет робить висновки у конфліктах парламенту, ставить крапку у питаннях, як змінювати роботу парламенту, як розподіляти кошти ВР, депутатські квартири, матеріальну допомогу та пільги для нардепів. Для простих народних депутатів цей комітет є ключовим у питаннях забезпечення їх життєдіяльності. Вочевидь, враховуючи фактор мажоритарників у Верховній Раді поточного скликання, регламентний комітет розглядається владою як додатковий інструмент для організації домовленостей щодо голосувань та переходів у потрібні фракції для безпартійних депутатів.

Головою Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації призначено Євгена Мармазова (фракція Компартії України). Враховуючи грандіозні плани уряду Азарова щодо масової приватизації державного майна на наступний рік, можна припустити, що головування у Комісії представника КПУ зможе забезпечити суттєву підтримку парламентської фракції Компартії (наприклад, з точки зору бажання різноманітних олігархів підтримати комуністів у непростий кризовий час).

Головою комітету з питань транспорту і зв'язку обрано екс-міністра транспорту та інфраструктури Бориса Колєснікова. Можливо, розчарувавшись у потягах «Хюндай», які Борис Вікторович купував під час перебування на міністерській посаді, у новій ролі Колєсніков лобіюватиме потяги вітчизняного виробництва. У будь-якому випадку, ставши головою транспортного комітету, цей помітний регіонал дає можливість своєму давньому партнерові Ринату Ахметову зосередити у своїх руках фактично повний контроль над транспортною галуззю – адже новий міністр транспорту, Володимир Козак (колишній керівник «Укрзалізниці») також вважається людиною із орбіти найбагатшого українця.

Головою комітету з питань промислової та інвестиційної політики став регіонал Юрій Воропаєв. Цю людину вважають одним із найталановитіших лобістів Верховної Ради попереднього скликання (чого навіть сам Воропаєв не заперечував), а також називають «юристом Ахметова» (про що сам Воропаєв каже, що з Ринатом Леонідовичем його поєднують лише взаємоповага та приємні спогади про співпрацю у корпорації СКМ, де пан Юрій був свого часу головою юридичного департаменту). Цікаво, що Воропаєв був одним із небагатьох членів фракції ПР у раді минулого скликання, який, перебуваючи у сесійній залі, дозволяв собі голосувати не так, як вказувала керівна рука Чечетова – тобто не так, як голосує уся фракція (наприклад, Воропаєв і Ахметов були єдиними депутатами-регіоналами, які проголосували за антикорупційний законопроект Яценюка про обов’язкове декларування видатків президента і інших чиновників, при чому, сам Воропаєв зізнався, що під час того голосування скористався карткою Ахметова, проголосувавши за колегу). Можна припустити, що на посаді голови Комітету пан Юрій зможе допомогти старим друзям забезпечити потрібну увагу держави (і Держбюджета) до певних галузей промисловості, та ймовірно, зможе лобіювати модернізацію за державний кошт підприємств, які, після освоєння бюджетних інвестицій, можуть стати цікавими об’єктами для дешевої приватизації «потрібними» людьми.

Головою комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки обрано Миколу Мартиненка (фракція «Батьківщина»). У передчутті приватизації підприємств енергетики та ймовірної корпортизації підприємств атомної галузі комітет – один з найпоживніших. Однак у тому, що саме пан Мартиненко (один із фінансових донорів опозиції) очолив це тепле місце, немає нічого дивного – по-перше, він має досвід роботи саме у цьому комітеті Ради з 1998 року, по-друге (виходячи із «по-перше»), дуже тривалий час він був незмінним учасником бізнес-проектів щодо постачання ядерного палива на вітчизняні атомні електростанції. Дипломатичність та не публічність пана Миколи, а також його бізнес-зв’язки і відсутність різкої критики влади з його боку і забезпечили йому безпроблемне обрання головою комітету.

Головою комітету з питань охорони здоров'я стала іще одна людина з оточення Рината Ахметова, регіонала Тетяна Бахтеєва. Комітет, що, серед усього іншого, здійснює контроль над держзакупівлями ліків та медобладнання вже тривалий час знаходиться у сфері впливу власника СКМ.

Біля годувальниці

Головою комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією обрано Віктора Чумака (фракція Політичної партії «УДАР Віталія Кличка»). Цей комітет – можна вважати добрим придбанням для фракції УДАР. Він здійснює парламентський контроль за силовими структурами та органами влади, зв'язки із прокуратурою. Наприклад, голова комітету має можливість проігнорувати, або, навпаки, дуже уважно розглянути скаргу на поганого прокурора, направити у правоохоронну структуру величезну кількість перевірок. В цей комітет сходиться величезний масив інформації щодо стану чиновників. І в волі голови комітету дати хід її оприлюдненню чи ні.

Головою комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи стала Ірину Сех (фракція ВО «Свобода»), довірена особа Олега Тягнибока. Попри таку «ботанічну» назву цей комітет має певні контрольні функції над фінансовими потоками та надрокористуванням. Сюди сходяться обсяги дуже цікавої інсайдерської інформації щодо ліцензій та використання надрів. Як буде послуговуватись цими знаннями і можливостями представниця «Свободи», покаже час. Офіційне завдання комітету — створювати законодавство, яке в Україні ніхто не буде виконувати.

Головою комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування обрано Давида Жванію (фракція Партії регіонів), який свого часу був бізнес-партнером Миколи Мартиненка. У цьому комітеті, як кажуть проінформовані люди, є мало чим поживитися. Він не володіє фінансовими потоками, й черга бажаючих туди не шикувалася. Комітет був модним у другому та третьому скликанні, бо тоді він формував виборче законодавство. Зараз АП переключила на себе формування виборчих законів, тому цінність комітету впала. Щодо присутності на посаді його голови Давіда Жванії, то як пожартував один з його колег: «Давід Важаєвич з нардепа, який працював де хотів, став нардепом, який працює там, де пошле партія».

Головою комітету з питань економічної політики обрано Андрія Іванчука (фракція "Батьківщина"). Попри цікаву назву, в експертних колах побутує думка, що даний комітет відірваний від реальних процесів, і його діяльність не віддзеркалює економічну політику держави.

Головою комітету з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики стала Олександра Кужель (фракція «Батьківщина»). Пані Олександра вже займала аналогічну посаду у минулому. Як стверджують фахівці, роль голови цього комітету корисна тим, що дозволяє заводити добрі стосунки з представниками бізнесу (особливо, середнього та малого), а також – певною мірою, впливати на Антимонопольний комітет.

Головою комітету з питань європейської інтеграції обрано Григорія Немирю (фракція "Батьківщина"). Комітет з євроінтеграції ніколи не був дуже впливовим. Його створення – це знак поваги до нашого європейського курсу. Єдине, чим цей комітет міг похвалитися, то це – кількістю зарубіжних поїздок його членів. Втім, враховуючи стратегію «Батьківщини» на залучення європейців для допомоги у вирішенні опозиціонерами внутрішніх українських питань, можливо, саме мандат на закордонні відрядження стане Немирі у нагоді.

Головою комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності призначили Андрія Кожем'якіна (фракція "Батьківщина"). Комітет опікується розробкою законів, що регламентують діяльність правоохоронних органів, та, частково, боротьбою за корупцією у них.

Головою комітету у закордонних справах обрали Віталія Калюжного (фракція Партії регіонів). Цей комітет, так само, як і комітет з євроінтеграції, мав величезну популярність у минулих скликаннях, куди записувалося до тридцяти нардепів. Але зараз він перестав бути популярним.

Головою комітету з питань науки і освіти обрано Лілію Гриневич (фракція "Батьківщина"). Лілія Гриневич у додепутатському житті відомий експерт в галузі освіти виявилася на своєму місці. Комітет цей непрестижний. Але питання стану та реформи освіти настільки гострі, що Лілія Гриневич зможе надати їм відповідного звучання.

Головою комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики обрано Спірідона Кілінкарова (фракція Компартії України). Цей комітет повинен розглянути і Житловий кодекс, і закон про містобудування, й питання реформування ЖКХ. Законодавство, якого ще нема, робить роль комітета дуже важливою. Але можливостей формувати законодавство (і заробляти на цьому) нема, допоки не існуватиме політичного рішення проводити такі реформи.

Головою комітету з питань правової політики обрано Писаренка Валерія Володимировича (фракція Партії регіонів). Цей комітет перестав бути цікавим, коли він нього відбрунькувався комітет з питань правосуддя. Після того, як комітет позбавили судової складової, то він припинив грати ключову роль.

Головою комітету з питань свободи слова та інформації став Микола Томенко (фракція "Батьківщина"). Цей комітет є ідеальним майданчиком для контактів з пресою, оскільки його голова тримає тісний зв'язок із журналістами, реагує на випадки цензури, бере участь у інформкампанії при непрозорому розподілі частот. Одним словом, це помітна для політики посада.

Головою комітету з питань інформатизації та інформаційних технологій обрано Валерія Омельченка (фракція Партії регіонів). Цей комітет вперше створений у цьому скликанні. Поки що положень про його функції не оприлюднено. Щодо пана Омельченко, то він є зятем покійного Василя Джарти.

Краще, ніж нічого

Головою комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів обрано Сушкевича Валерія (фракція "Батьківщина"). Головою комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму став Артур Палатний (фракція Політичної партії "УДАР Віталія Кличка"). Головою комітету з питань з питань соціальної політики та праці обрано комуніста Петра Цибенка. Головою комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин став Валерій Пацкан. Головою комітету з питань культури і духовності обрано Івана Кириленка (фракція "Батьківщина").

*** Де-юре: чому цікаво бути головою

Попри те, що основним центрами прийняття рішень є Кабінет міністрів та Адміністрація президента, очільники комітетів парламенту також мають серйозні важелі впливу на виконавчу владу – зокрема, через законотворчий процес. Де-факто, голови комітетів є певними посередниками між сесійною залою ВР, де приймаються закони, лобістами певних законодавчих ініціатив та урядом: оскільки під законопроектом, що пропонується до обговорення і голосування в парламенті, має стояти підпис голови профільного комітету Ради.

Зазвичай, навіть домовитись із спікером про голосування якого-небудь специфічного законопроекту недостатньо – для швидкого проходження проекту нормативного акту до сесійної зали слід «вирішувати питання» саме з головою комітету, сфери якого стосується той чи інший законопроект. Крім того, голови комітетів мають гарантований законодавчо доступ до небожителів виконавчої влади. Посада голови парламентського комітету дає вплив на силові та правоохоронні структури (які підзвітні певним комітетам ВР), можливість звернутися до Президента (під депутатським зверненням до голови держави також повинна стояти віза голови комітету), можливість організувати комітетські слухання та запросити на них членів уряду, першого віце-прем'єра і навіть прем'єр-міністра України.

Якщо перші особи Кабміну не приходять на засідання комітету, то вони, за законом, зобов'язані туди прислати іншого чиновника. Причому, на письмове попереднє запрошення голови комітету ці особи ЗОБОВ'ЯЗАНІ прибути на слухання та дати роз'яснення щодо питань, які розглядаються комітетом. Окрім усього іншого, комітет Ради руками його керівника завжди здатен попити крові представникам виконавчої влади, притримуючи бажані законопроекти «до кращих часів», змушуючи звітувати і відповідати на сотні запитів, не погоджуючи певні кадрові призначення. Саме голова комітету складає план засідань, визначає порядок денний, представляє комітет у відносинах з парламентським керівництвом, а також з відповідними органами парламентів іноземних держав та міжнародними організаціями. А ще – підписує усі акти, прийняті комітетом та протоколи засідань комітету.

Голова комітету для рядового депутата – це право підпису на запрошення і на відрядження, це - зв'язки із апаратом парламенту, участь у процедурі призначення членів Кабінету міністрів. Теоретично голова комітету не впливає на рішення комітету безпосередньо. Але він може гальмувати одні проекти та проводити інші, впливає на темпи розгляду питань. Крім того, новітня історія українського парламентаризму знає чимало прикладів, коли рішення, прийняте комітетом, абсолютна більшість його членів в очі не бачили. А ще комітетський керівник керує фондами та апаратами комітету. І, наостанку: саме ця людина зосереджує в своїх руках звернення та листи громадян. Листи із скаргою чи викриттям масштабного злочину зусиллями голови комітету можна розпіарити, а можна – заховати в шухлядку...

Лана Самохвалова

УНІАН