|
||
Замовні вбивства у Львові: час відповідальності настав!
«Ранок 26 жовтня надто нагадав аналогічний сонячний день 29 листопада минулого року: «Ви чули?», «Ти вже знаєш?», «Та не може бути!». Тоді в Брюховичах розстріляли голову спостережної ради корпорації «ЕкоЛан» Степана Сенчука. Не минуло й року, як знову резонансний злочин – замах на генерального директора ТзОВ «Шувар», заступника голови фракції БЮТ Львівської міської ради Романа Федишина. Об’єкт замаху вцілів, але наслідки його не менш трагічні: від вибуху автомобіля загинула ні в чому не винна чотирнадцятирічна дівчинка», – писалося менш ніж три тижні тому, 27 жовтня. На жаль, знову кляте дежавю (щоправда, день похмурий): 14 листопада, близько 8 години ранку на прохідній ТзОВ «Галімпекс-Склодзеркальний завод» на вулиці Балабана, 14 у Львові невідомий з пістолета розстріляв генерального директора цього підприємства Богдана Дацка. Це вже четвертий резонансний замах у Львові за останній рік – рік, коли в області за криміногенну ситуацію відповідає начальник УМВС України у Львівській області Віталій Максимов та голова Львівської ОДА Петро Олійник. Саме Петро Олійник, котрий нещодавно наголосив: «Мене взагалі не цікавить питання, буду чи не буду я губернатором. Мене цікавить, яким головою обласної адміністрації я буду, чи буду я мати повноваження, чи буду впливати на кадрову, економічну політику. Якщо я не впливатиму на такі речі, тоді ця посада мене не цікавить». Взагалі Петро Михайлович не раз наголошував на тому, що керівники відомств подвійного підпорядкування в області повинні бути призначеними і є призначеними за його згоди. Не винятком, а радше прикладом, є генерал Максимов. Вбивство Богдана Дацка підтвердило дивну тенденцію останніх замахів на підприємців Львова: усі вони відбуваються під час зміни політичної влади в державі. Степан Сенчук та Ярослав Вовчак були вбиті через рік після Помаранчевої революції і цілковитої зміни влади в країні. Замах же на Романа Федишина та розстріл Богдана Дацка сталися в акурат після остаточного реваншу Партії регіонів. Про що це може свідчити? Перш за все, слід наголосити, що часті зміни влади в Україні дезорганізовують та розбалансовують ситуацію на місцях, вносять дисбаланс в бізнес-середовища. Та найголовніше: жодна влада фактично не займається роботою з правоохоронними органами. Попри матеріальну скруту (гроші на святкування енної річниці міста – є, а от на бензин міліції – а навіщо?), правоохоронці морально не готові до системної боротьби зі злочинністю: ну не можуть керівники, скажімо, УМВС України у Львівській області нормально працювати, не знаючи, буде завтра Луценко міністром чи ні. Якщо ні, то хто буде на його посаді). А державна і місцева влади реально усіма цими питаннями взагалі не займаються. Варто наголосити, що обласна влада навіть не намагається виокремити для себе проблемні місця на бізнесовій та економічній ниві Львівщини. З огляду на останні події можемо сміливо констатувати: виконавча влада області абсолютно не володіє реальною ситуацією в економічному секторі регіону. Адже ні Олійник, ні його команда, володіючи повнотою влади в області, не можуть попередити ймовірні конфлікти в бізнес-середовищах. Влада просто не має реальної оцінки економічної ситуації в області, відтак не може через адміністративні, силові та агентурні важелі впливу попередити можливі криваві способи перерозподілу бізнесу, власності, майна, землі. Нехай це не так стосується ситуації з ринком «Шувар» та Романом Федишиним, бо базар завше залишиться базаром, де з рук в руки течуть живі гроші. Але вбивство гендиректора ТзОВ «Галімпекс-Склодзеркальний завод», 97% продукції якого експортувалося, яскраво свідчить про те, що влада не може прорахувати, де в економіці області можуть бути проблемні місця. Відтак міліція насправді просто не готова до роботи з попередження таких злочинів. Згадаймо ситуацію з вбивством Степан Сенчука. Під час кожної публічної заяви Віталій Максимов наголошував, що вбивць Степана Романовича от-от знайдуть. Петро Олійник же заявив, що керівництво УМВСУ піде у відставку, якщо за десять днів не буде знайдено вбивць. А що маємо зараз? Максимов – на посаді, вбивць – не знайдено, Олійник з Максимовим працюють нормально, а Луценко заявляє, що претензій до Максимова не має. Маємо приклад «чудової взаємодії» органів влади між собою. Плюс констатуємо, що силовики в особі Максимова займаються одним видом популізму, а влада в особі Олійника та Луценка – іншим. А політичні сили лише з цього користають, заробляючи для себе криваві дивіденди. З огляду на усе вищесказане, висновок зринає сам собою: місцеві органи виконавчої влади (президентська вертикаль, силовики, депутатський корпус) професійно не готові протистояти викликам, які вони отримали на Львівщині протягом останніх років. Зокрема, щодо попередження та розслідування резонансних замахів на відомих бізнесменів. Не виключено, що в усій цій ситуації на Львівщині крайнім зроблять Віталія Максимова. Але це, фактично, буде окозамилюванням, призначенням офірного цапа, бажанням приховати справжні системні причини розгулу бандитизму на Львівщині. Бандитизму та кримінальних структур, які, власне, своїм способом прагнуть перехопити вплив на підприємців, котрі мають великі грошові обороти та є монополістами у своїх галузях. Політичні версії вбивства Богдана Дацка навряд чи варто розглядати попри те, що він до президентських виборів 2004 року був членом СДПУ(О), а під час парламентських 2006 – членом ВО «Батьківщина». По-перше, люди, які знали Богдана Дацка особисто, стверджують, що він не мав політичних амбіцій. По-друге, ті ж знаючі люди наголошують, що панові Дацку було легко домовитися за місце у списку не лише до обласної чи міської, а й до Верховної Ради. Але, як бачимо, він не ходив з депутатським значком на лацкані піджака. Тим паче, ніколи не було жодної інформації, що він фінансував ту чи іншу політичну групу. Отже, найвірогіднішою версією може бути: а) спроба перехопити вплив на прибуткове підприємство, б) непорозуміння зі співзасновниками, в) усунення неугодного конкурента на ринку землі та нерухомості у Львові. Щодо третього, то поінформовані джерела стверджують, що Богдан Дацко збирався інвестувати кошти в ринок нерухомості та землі у Львові. Тобто стати потужним гравцем на цьому ринку. |
|
| ||||