15/05/11

Навіть якщо будуть фальсифікації, "Свобода" пройде в парламент

В ексклюзивному інтерв'ю ТСН.ua Олег Тягнибок розповів про те, за чиї кошти утримується партія "Свобода", для чого він запасається "мівіною", скільки складає його зарплатня та чи шкодує він про те, що не став лікарем.

Та почали ми розмову, звісно, з подій, що мали місце 9 травня у Львові. Олег Тягнибок продовжував наполягати на тому, що провокації в цей день у Львові були влаштовані за участю влади і МВС, хоча ті звинувачують у масових безпорядках його однопартійців.
За словами лідера "Свободи", його прибічники попереджали МВС про акції, що готуються заїжджими провокаторами – "московськими шовіністами". І взагалі на проведення мітингів під червоними прапорами рішеннями Львівської обласної і міської рад було накладено заборону. Утім провокацій уникнути таки не вдалося – як заявив Тягнибок ТСН.ua, вони відбулися за мовчазної згоди правоохоронців. І вже тоді, за його словами, ані свободівці, ані львівська громада змовчати не змогли.

- Якщо ви знали, що готуються провокації, чому піддалися на них?

- Я вже пояснив, що львівська громада і "Свобода" зокрема зробили все, щоб провокацій не було. Але оскільки в місті перестали працювати рішення місцевої громади, Конституція, рішення суду, своє слово мусила сказати громада, яка зрештою не допустила наруги над пам'яттю своїх предків, знищених більшовицькою окупацією.

- Чи правда, що свободівці не пускали простих людей на кладовище у Львові 9 травня, одбирали та топтали вінки. Можливо, це були "перегиби" на місцях з боку ваших однопартійців?

- Зранку 9 травня саме міліція, а не "Свобода" чинила спротив ветеранам та їхнім рідним, які хотіли покласти квіти на Марсовому полі. Людей не пускали мотивуючи це рішенням суду. Ми здогадуємося, що це робилося навмисно, бо напередодні львівські ветерани ухвалили рішення вшановувати жертв загиблих у ІІ світовій війні під державними прапорами. Міліція усіх спрямовувала у натовп протестувальників, який вже був розлючений інформацією про постріли з боку провокаторів. Проте львівська громада вела себе шляхетно, усіх, хто без спроб образити чи принизити пам'ять українців, хотів вшанувати жертв ІІ світової війни, зустрічали спокійно.

Натомість українці ніколи не дозволять публічно демонструвати будь-які окупаційні символи під якими чинився Геноцид і вбивства українців. І останнє. Жоден ветеран ІІ світової війни, учасник бойових дій 1941- травня 1945 року у Львові не постраждав. А тепер дайте відповідь, кого поранили у Львові, кого побили правоохоронці, кому поламали ребра і хто насправді допустив "перегиби" у Львові?

- За останнім соцопитуваннями, на наступних парламентських виборах партія "Свобода" може потрапити до парламенту, витіснивши звідти комуністів та Блок Литвина. Як гадаєте, щось змінилося у суспільстві? Чому росте рейтинг Тягнибока?

- Чомусь ніхто не говорить про головну причину. Насправді протягом 20 років (а 13 жовтня рівно стільки виповниться нашій партії) ми тяжко "пахали", даруйте на слові. Ми провадили агітацію, ми спілкувалися з людьми, переконували, формували нашу команду, збільшували наші впливи... І воно потрохи дає результат. Такого не може бути, що нізвідки щось з'являється, навіть якщо є великі гроші для підтримки і "розкрутки". Хоча звісно, бувають і такі випадки. Втім, "Свобода" пишається, що той рейтинг, який в нас є, здобуто кров'ю і потом. Він не є липовим. І коли ми дивимося ці рейтинги, ми відзначаємо, що крива нашої підтримки не є синусоїдою чи кардіограмою – вона є поступовою лінією догори. Є динаміка росту. Окрім того, ми були поступовими і послідовними. Звичайно, також зіграли роль певні історичні події – розчарування владою, радикалізація суспільства, розчарування тими, хто себе називає опозицією, підвищення цін, проблеми з роботою. Все це підштовхує громаду шукати інші політичні сили, які представлятимуть її інтереси, і "Свобода" потрапляє у той ракурс. Інша справа – я би дуже не поспішав говорити, що ми стовідсотково потрапляємо в парламент. Адже ми живемо у такі часи, коли влада може поміняти правила виборчої гри.

- Маєте на увазі підвищення прохідного бар'єру?

- Дійсно, деякі політологи давно закликали владу підвищити прохідний бар'єр, аби націоналістів не допустити в парламент. Хоча нас турбує не стільки це, скільки процедура формування дільничних і окружних виборчих комісій. Якщо і цього разу, як це було на місцевих виборах, "Свободу" не буде допущено до участі у роботі виборчих комісій, ми розуміємо, що в нас значну частину голосів вкрадуть. Тобто, справа не лише в тім, щоби ми здобули популярність і переконали значну кількість людей за нас проголосувати – треба ще й вміти зберегти ці голоси. Я можу навести приклади з минулих виборів. Візьмемо ту ж Київську область, де в нас зараз п'ять депутатів. За нашими найскромнішими підрахунками, ми повинні були мати 10 депутатів. Навіть екзит-поли нам давали 7,5%, а на виході ми отримали 3,4%, хоча для інших політсил офіційні і дані екзит-полів збігалися з похибкою у десяті, ба навіть соті... У нас похибка була – у два рази. І це не тільки у Київській області, а по всій Україні. Загалом, за нашими підрахунками, у нас вкрали близько 250 тисяч голосів.

- Якщо не брати до уваги можливі фальсифікації, який реально бар'єр "Свобода" подолає на парламентських виборах?

- Навіть якщо будуть фальсифікації, ми подолаємо 5% бар'єр, який за новим проектом закону пропонують запровадити. Утім, більшість норм цього закону ще не узгоджено, багатьма позиціями будуть торгуватися. Приміром, підвищення того ж прохідного бар'єру не вигідно ані Литвину, ані комуністам, ані Тігіпку. Напевно, вони будуть ставити це питання перед коаліцією, перед регіоналами. Ну і багато інших норм цього проекту закону є суперечливими.

- Зараз фракцію НУ-НС роздирають по шматках, на наступних виборах блоки заборонять, а окремо більшість партій цього блоку не пройдуть. Чи не думали ви домовитися з кимось із нунсівців про те, щоб створити фракцію Тягнибока ще до виборів в обмін на прохідні місця у списку?

- Гадаю, це неможливо. Ми не бачимо у чинному парламенті в принципі депутатів, які відповідають нашій ідеології. Ясно, що можна придумати будь-яку групу і назвати її будь-як. Але чи та група буде вести нашу лінію – ось у чому питання. Крім того, депутати теперішнього складу парламенту, особливо опозиційні, показали свою недієздатність. Ну я ж був 8 років у Верховній Раді, і можу вам сказати, що навіть один депутат, якщо захоче, може зірвати ухвалення будь-якого антидержавного рішення. Але ж ми такого не спостерігали. Коли стояло питання вкрай важливе для України, ми не бачили, щоби депутати від опозиції кістьми лягали, аби цього не допустити. Один з останніх прикладів – Харківські угоди, проти яких зараз виходять на мітинги... Але на відміну від того, коли ми 2004 року виходили і боролися з режимом Кучми, ми зараз виходимо і кажемо, що справа – не лише в тому, аби побороти режим Кучми чи тепер Януковича, а в тому, що буде потім. Адже режим-то побороли, але взамін нічого не запропонували. Повернули старі кадри в систему, чим ще більше погіршили ситуацію.

Ті політичні сили, які зараз в опозиції, показали, що вони не здатні повести за собою людей, ці політики не є ефективними, тому для чого нам з ними домовлятися і створювати якісь групи?

- Якщо ви пройдете в Раду, з кимось усе одно доведеться домовлятися. Хто може бути вашим потенційним союзником?

- Це будуть ситуативні домовленості. Зараз ще зарано передбачати склад парламенту. Тим більше, ми не знаємо, скільки депутатів буде у партії "Свобода". Чи буде в нас так звана "золота акція", чи з нашою думкою не схочуть рахуватися. Але, без сумніву, по всіх державницьких питаннях, якщо нам бракуватиме голосів, ми будемо шукати союзників. На прикладі міських рад "Свобода" довела, що вміє об'єднувати державницькі політичні сили. Краще ніж будь-хто. Там, де депутати зі "Свободи" є в більшості Ради працюють, як годинник.

- Як ви прокоментуєте заяву лідера "Нашої України" Валентина Наливайченка про те, що до кінця року «Наша Україна» об'єднається зі "Свободою"?

- Ми контактуємо, обмінюємося інформацією, але про об'єднання політичних сил не йдеться. Йдеться про координацію дій. Приміром, після президентських виборів "Свобода" заявила: ми готові узгоджувати дії у боротьбі проти антиукраїнської політики Януковича з усіма політичними силами, окрім наших ідеологічних противників, якими є комуністи і їм подібні. "Регіоналів" ми також вважаємо своїми ворогами, адже це яскраво виражена прокремлівська політична сила.

- За часів, коли Наливайченко очолював СБУ, ви і його називали антиукраїнським політиком. Щось змінилося?

- Бувало, що ми конструктивно критикували Наливайченка як очільника СБУ за недостатню боротьбу з проявами антидержавної діяльності. Але звідки Ви взяли, що я називав його антиукраїнським політиком?

- За рахунок чого живе партія "Свобода" і ви особисто?

- Ну, дивіться. По-перше, якщо ви помітили, фінансування "Свободи" є дуже скромним. Ну куди ж ми витрачаємо великі гроші? Ви бачите?

- Ось наприклад, ми зараз із вами сидимо в офісі, в центрі Києва...

- Жодної таємниці. Цей офіс належить нашому побратиму, який у 2008 році
балотувався до Київміськради під 6 номером у нашому списку. Це є заможний чоловік, він з нами понад 10 років. Має серйозний бізнес і є ідейним свободівцем. Він дав Київській організації для користування цей офіс, меблі. Єдине, за що ми платимо – це за комунальні послуги.

- Особисто вам закидають, що ви їздите на "Ленд крузері", який коштує до 100 тисяч доларів, і з охороною....

- Охорони в мене нема. Вона була лишень під час президентських виборів
– згідно з законом, держава зобов'язана приставити до кожного кандидата у
президенти охорону і протягом виборчої кампанії мене охороняли ці хлопці. До
речі, я був дуже задоволений – вони багато чого мене навчили, багато що
показали. Один був капітан держохорони з Криму, інший – старший лейтенант з Львівської області.

- І чого вони вас навчили?

- Необхідних правил безпеки. Інша справа – на кожному засіданні Політради "Свободи" ставлять вимогу перед головою партії, щоб я почав ходити з охороною.

- Вони так вами дорожать?

- Не в тім справа. Я взагалі "понтів" не люблю –щось там десь показувати, що я ніби велике цабе і таке інше. Але я є головою політичної партії, котра фактично є четвертою в Україні – у великій європейській державі. Ви самі стверджували, що без п'яти хвилин "Свобода" є парламентською партією. З опозиційних сил лише "Свобода" має голів обласних рад. У теперішніх умовах хіба це має викликати якусь негативну реакцію, що лідер багатотисячної, впливової політичної сили міг би мати охорону? Хоча насправді я її не маю і не хочу цього, для мене це створює дискомфорт. І так я їжджу по всій Україні. А люди мене зупиняють на вулиці і кажуть, як це так, що я без охорони!

Щодо авто. Я вісім років був народним депутатом. Зарплата народного депутата дозволяла мені купити навіть дорожчу машину. Це була велика зарплата протягом того часу. Проте я не належу до "гламурів" чи "мажорів", які розкидається грошима направо і наліво, живуть на широку ногу. Але партія наполягала, щоб я користувався саме таким безпечним і надійним авто. Адже я
постійно на колесах, майже живу в машині. От, можете подивитися, – у моїй автівці висить чотири костюми, випрасувані сорочки, там нижня білизна, чисті шкарпетки, майки, зубна щітка, засоби для гоління, подушка, ковдра, ящик з "мівінами", водами, сухпайками на випадок чогось і все, що потрібно для життя. Півбагажника забито різними партійними агітматеріалами і документами. Це мій офіс на колесах. Але, що найцікавіше – той автомобіль, про який ви говорите, "Ленд крузер", я продав ще в серпні минулого року. Через те, що не вигідно було далі виплачувати відсотки за семирічним кредитом. А зараз ситуація така, що власного авта я не маю.

- То на якому авто ви зараз їздите?

- Мене обслуговують службові партійні автомобілі. Це, наприклад "Тойота-Секвоя", яка є власністю члена "Свободи". Підписали договір оренди, і організація використовує цей транспорт. Особисто мені було зручніше їздити на якійсь невеликій машині, аби було легше паркуватися в місті. Але ще раз кажу: я є публічною людиною, на превеликий жаль, вимушений вдягати те, що не завжди хочу одягати, їздити на тому авто, на якому я не обов'язково хочу їздити.

- Так все ж, звідки гроші у "Свободи"? Прокоментуйте чутки про спонсорство Фірташа.

- Ви знаєте, ми колекціонуємо всі ці найрізноманітніші чутки у ЗМІ про джерела фінансування "Свободи". За останніми даними, у нас їх цілих 53! І Фірташа, здається, там не найчастіше згадують (сміється. – Авт.). Але звідки ресурси – не секрет. Ще у 2006 році "Свобода" заснувала Економічну раду. У керівництві партії з'явилися нова посада – заступник з питань економіки. Завдання Економічної ради – згуртувати всіх підприємців-членів організації та прихильників (а це кілька сотень представників малого і середнього бізнесу), організувати у такий собі "клуб за інтересами". І ці підприємці почали забезпечувати "Свободу". Вони приводили своїх друзів,
знайомих. Кожен допомагав, як міг. Є випадки, коли підприємці вкладають у партію кошти. Це буває рідко. А зазвичай представник економічної ради може утримувати офіс тої чи іншої парторганізації, дати автомобіль, може дати картки на пальне, виготовити на своєму підприємстві прапори чи футболки. Наприклад, голова Івано-Франківської міської організації "Свободи" є власником однієї з найбільших поліграфічних фірм у Західній Україні. Тобто, газети, буклети, листівки ми там друкуємо завдяки йому. Ще один наш свободівець – депутат Київської облради – займається продажем фарби. Володіє чи не 60% українського ринку поліграфічної фарби... Окрім того, ми не платимо гроші нашим агітаторам, учасникам мітингів, які тримають прапори. Тобто, наша партія порівняно з іншими обходиться на порядки дешевше в обслуговуванні. Один з відомих парламентських опозиціонерів "підрахував" – це ж які мільйони "Свобода" витратила на двадцятитисячний марш УПА в Києві? По собі ж судять, наймаючи прапоротримачів по сто гривень штука. А насправді, подібні марші нам обходяться лише у пару тисяч доларів на оргвидатки та рекламу. Бо люди на акції "Свободи" самі за свої гроші приїжджають! Хоча, насправді, коштів катастрофічно бракує.

- Скільки приблизно становить місячний (або річний) бюджет "Свободи"?

- Як такого сталого бюджету немає. Закінчуються одні вибори, починаємо збирати по «копійці» на наступні. А так – кожна місцева організація на самофінансуванні.

- Особисто Олег Тягнибок отримує зарплату у партії? Скільки вона складає?

- Це не є секретом. Я отримую на руки 12 тисяч гривень, стільки мені виділяє
партія.

- З вашого сайту я дізналася, що над ліжечками ваших дітей ніколи не висіли фотографії Мікі маусів, натомість висіли портрети Бандери, Франка. Чи не були ваші діти позбавлені дитинства?

- А вони самі обирають, що вішати. Ми з дружиною ніколи нічого не нав'язували своїм дітям. Звісно, ми їх виховували в українських національних і духовних цінностях. Але якщо говорити про портрет Бандери – старша донька сама його повісила. А бавилися вони усім тим, чим бавилися будь-які інші нормальні діти. Звісно, читають українських авторів, світову класику. Діти мої люблять читати, особливо старша донька, Яринка, яка вчиться на другому курсі української філології у Львівському університеті. Молодша донька – Даринка – ходить до коледжу декоративного і ужиткового мистецтва. Її зараз більше захоплює професійна література, також вона відвідує модельне агентство...

- Ваша донька хоче стати моделлю? Ви дозволите?

- Ну, власне я би не хотів, щоб моя донька стала моделькою. Та навряд чи вона нею стане, хоча в неї зовнішність підходяща: зріст 180, худенька білявка, з карими очима... Та на цих курсах вони навчаються загальних речей – естетики, як поєднувати кольори, як себе поводити, як правильно ходити... Але її це більше цікавить як майбутнього дизайнера, для загального розвитку.

- Не шкодуєте, що свого часу не пішли працювати за першою спеціальністю – лікарем-хірургом?

- Знаєте, з віком, з часом я переконався: шкодувати про щось – то є марна справа. Так, час від часу є певна ностальгія за лікарським фахом, особливо, коли потрапляю в лікарні на зустрічі, чи з інших причин – трошки зачіпає. Але я настільки вже відвик від того відчуття, як це – бути хірургом... навички дуже швидко втрачаються...

- Як депутат кількох скликань, ви ще користуєтеся якимись пільгами, перевагами, виплатами?

- Ні, зараз я нічого такого не отримую. Так же, я не помиляюсь? (перепитує у помічника і отримує схвальну відповідь. – Авт.).

Щоденний Львів