|
||
У Литві комунізм прирівняли до нацизму на законодавчому рівні
Бі-Бі-Сі: Якими мотивами керувалися литовські депутати, ухвалюючи цей закон? Емануіліс Зінгеріс: Ви знаєте, ви говорите з людиною єврейського походження і для мене ясно, що таке нацизм, бо моя мати була і в німецькому концтаборі, і була також в Каунаському гетто. А звільнили її радянські солдати, які крикнули таким як вона: "бабоньки, ви ще живі?" "Один з цих режимів залишився поза увагою міжнародних судів! Перед судом не постали людожери з історичної епохи під назвою комунізм!" Емануіліс Зінгеріс. А інших моїх родичів, які залишилися живими, звільнили американці з концтабору Дахау. Так що я абсолютно точно знаю, що таке союзництво і що таке Друга Світова війна. І ні в кого тут у нас немає наміру применшувати злочини Гітлера. Немов би ми якось випинаємо злочини Сталіна. Тут не божевільні люди в Литві ходять під сонцем. Юність моєї матері, а їй було 18 років, була перервана німецьким нашестям, фашистським нашестям, а моя юність була проведена під окупаційним сонцем Хрущова-Брежнєва та інших товаришів, які намагалися зламати вільну суть моєї батьківщини - Литви. Вони на багнетах принесли іншу дійсність. Дійсність, коли п’ятирічку виконували за три роки. Моя бабуся увесь час мене просила: «Емануіліс, підійди до вікна. подивись - чи вони ще там? Маючи на увазі радянську владу. Підходив до вікна, повертався до бабусі, в якої совєти відняли її готель в Каунасі і казав: «Бабусю. На жаль червона тканина якась на щоглі ще висить!» Бабуся казала, що «нічого, 50 років радянської влади все одно переживемо!» Бі-Бі-Сі: Закон, який прирівнює нацистські та комуністичні символи в Литві діє, а як реально він втілюється, яка його реальна дія з дня-в-день? Емануіліс Зінгеріс: Ну, ніхто ні за ким не бігає, і ніхто нікого не хапає за руку - одягне хтось радянську шапку чи не радянську, я маю на увазі усі ці радянські символи. Але, все ж, Литва пройшла десятки років і мала вже певну силу до того, щоб протистояти постулату, що, мовляв, радянська дійсність, яку нам принесли на багнетах, є нашою. Адже то не наша дійсність. От мені недавно російські колеги з думи в Раді Європи казали: «але ж це була і Ваша дійсність!» Я кажу: «Ні, це не була наша дійсність.» А вони – «Ну, все ж таки, ви дивилися радянське телебачення. І ви стали частиною нашої дійсності.» А я їм знову: «Ні, ми не стали частиною вашої дійсності. Так, ми дивилися пригоди Шуріка і дивилися всю ту радянську естраду, але ми чекали 50 років, щоб відновити почуття свободи і незалежності, і прав людини.» Тому злочини комунізму, які є іншого плану аніж расові злочини нацизму, не можуть залишитися без покарання. Не забувайте, що в центральній Європі: в Чехії, Польщі чи балтійських країнах комунізм ще й асоціювався з окупацією. Тому наші народи й закликають нас поглянути на злочини цих двох режимів. Поруч вони чи не поруч, це не важливо, але один змінив інший. Я не хочу вдаватися в дискусії щодо того чи ідентичними є гітлеризм та сталінізм, але ясно те, що ці режими також домовилися один з одним. Вони півтора року прекрасно співпрацювали і вийшло так, що після цього один з цих режимів залишився поза увагою міжнародних судів! Перед судом не постали людожери з історичної епохи під назвою комунізм! Але ви знаєте, у нас в Литві майже не було серйозних процесів проти комуністичних злочинів. Бі-Бі-Сі: Отже реально нікого не судили? Емануіліс Зінгеріс: Ні, бо закон має більше моральний зміст. Закон по своїй суті забороняє бігати по Литві з фашистською символікою чи комуністичною символікою, я маю на увазі радикальні групи. І більшість населення, яка виконує цей закон, не вдається в дискусію який з цих режимів більше нагадив в історію людства. Всім же ж зрозуміло, що обидва ці режими є злочинними. Тому, не ставлячи абсолютного знаку рівності між Гітлером та Сталіним, треба зробити так, щоб ці дві ідеології в литовському суспільстві одразу розпізнавалися, і щоб суспільство мало до них імунітет. Адже не можемо ми відкласти вбік все те, що натворив комуністичний режим тут у нас, і, як він на 50 років загальмував наш розвиток. Бі-Бі-Сі: Чи можете ви зрозуміти, що Україні, можливо, набагато важче рухатись от цим шляхом, який пройшла Литва? Емануіліс Зінгеріс: Я абсолютно розумію бажання українського народу мати свою окремішню від Росії історію українського народу. Мати право на вулицю Мазепи, мати право на власний погляд на комунізм, на Голодомор, мати право власного погляду на гоніння часів Хрущова, на репресії. Тобто на все те, що означав комунізм і радянська історія для українського народу. Адже важко виміряти увесь рівень того жаху, що стояв за словом комунізм. Ростислав Хотин, редактор Української Служби Бі-Бі-Сі, Лондон |
|
| ||||