|
||
Що б сказав своїм львівським колегам В’ячеслав Чорновіл?
Якби комусь була потрібна стара друкарня площею близько тисячі квадратних метрів, ніяких проблем – бери і приватизуй. Але хтось невідомий намагається проковтнути ще дві редакції: міську, яка займає 100 метрів квадратних, і районну – близько 150 метрів. Комусь потрібен весь майновий комплекс, аби одноосібно розпоряджатися землею і приміщеннями, які за ринковими цінами потягнуть до мільйона доларів. Управління комунального майна облради спочатку навіть не хотіло з самбірськими редакціями продовжувати договір оренди. Вкотре журналісти їдуть на сесію і просять з'ясувати, хто той бідняк, який поклав око на 250 газетярських квадратних метрів. У сусідніх Пустомитах вже продали друкарню з приміщенням районної газети. Через рік журналістів викинули на вулицю. Хтось з депутатів після гарячої дискусії запропонував: "Нехай встане сірий кардинал, який проштовхує це питання через сесію". У відповідь мовчання. Тільки голова обласної ради Мирослав Сеник запитав: "А що нам продавати?". Дійсно, чим торгувати? З таким успіхом обласна рада може виставити на аукціон лікарні, школи, дитсадки. Або частину свого просторого приміщення на вулиці Винниченка. Скільки прибутків! Вовчі апетити бізнесменів, які не бояться викидати журналістів комунальних видань на вулицю, підштовхнули одного з депутатів розповісти нам повчальну історія про старого злодія. Вже бувалому в різних перепалках крадію запропонували купити за півціни 15 кілограмів золота. - Що ви, я не можу, – відмовився той. - Чому? Віддаємо майже задарма. - Я можу взяти рівно стільки, скільки проковтну. Інакше мені все вирвуть з нутрощами. Так трапилося і в самбірській історії. Невідомий не зміг проковтнути дві редакції. Тільки як проголосують депутати завтра чи після завтра? Депутатський корпус просто зомбують. "Редакційні приміщення треба залишити газетам, співзасновниками яких є міська та районна рада", – вважає голова Самбірської райдержадміністрації Іван Білак. Ще недавно він був успішним бізнесменом. Добре знає всі підводні течії місцевого бізнесу. Прізвища глитаїв не став назвати. Від нинішнього депутатського корпусу можна різних несподіванок чекати. Завтра партійні бонзи скажуть – голосуйте – і куди дінешся? Галичани пам’ятають, як створену В’ячеславом Чорноволом у Львові обласну газету кілька разів перепродали, а потім прикрили. Бізнесмени поклали око на приміщення редакції в самому центрі міста. Це 600 квадратних метрів. По тисячі доларів за один квадратний метр. Що їм пам'ять Чорновола? Апетити "дикунського" бізнесу не мають меж. Нічого святого, лише прибутки й гроші. Львівська обласна рада першого демократичного скликання часів В’ячеслава Чорновола сьогодні згадується як казковий сон. Тоді депутати працювали за ідею. Нині в стінах облради на вулиці Винниченка бал правлять комерсанти. Все купується і продається, немов ковбаса на прилавку. Обговорені й проголосовані на засіданнях комісій питання чомусь не знаходять підтримки на сесіях. За видачу одних дозволів голосують майже стовідсотково, а інших – не підтримують. Старий депутат чорноволівської доби в прямому ефірі відкрито заявив: заплатили – голосують, не заплатили – ігнорують. Розлючені колеги на діда гаркнули, налякали судом, а на додачу облили брудом: "Та він п’яний". Здавалось, прийдуть заможні люди і допоможуть бідним. Схоже, навпаки, заможні готові бідних журналістів викинути на вулицю за ласий шматок ковбаси. Вони не хочуть зрозуміти: засоби масової інформації не товаром торгують, а виконують важливу для суспільства функцію. Чого дивуватися: в обласній раді домінують бізнесмени. Із 120 депутатів майже 100 львів’яни. Що їм проблеми забитих райцентрів? Депутати-бізнесмени принесли з собою не найкращі традиції "дикого капіталізму", з середовища якого і вийшли. Проблеми з моральністю та порядністю почалися з відсторонення інтелігенції від влади. Саме інтелігенція в обласній раді, якою керував журналіст за професією В’ячеслав Чорновіл, виступала моральним авторитетом суспільства. З нею рахувалися, до її думки прислухалися. У команді Чорновола були відомі академіки, професори, ректори вишів, художники, письменники – вони виступали стримуючим фактор для чиновницької еліти. З масовим приходом бізнесменів й підприємців влада перетворилися на базар. В’ячеславу Чорноволу у Львові поставили пам’ятник, але дітище журналіста – створену ним газету – його друзі продали і закрили. На фасаді будинку залишилась лише старенька вивіска. Богдан Кушнір, журналіст, Львів, для УП |
|
| ||||