|
||
Футбол: Футбол: ''Дніпро'' - ''Карпати'' - 3:0. Провал №1
Судді: Іщенко, Букреєв, Плужник (усі - Київ) Делегат ФФУ: Лисенчук (Київ) "Дніпро": Лаштувка, Чеберячко, Денісов, Пашаєв (Коноплянка 76), Лисицький, Холєк, Калініченко, Назаренко, Ротань, Гоменюк, Селезньов (Кастільо 85) Запасні: Боровик, Алсідес, Ессола, Бєлік, Самодін Головний тренер: Володимир Бессонов "Карпати": Тлумак, Тубіч, Лазаревскі, Федецький, Мілошевіч, Кашчелан, Кожанов (Зеньов 70), Голодюк (Ткачук 52), Худоб`як, Кузнецов, Батіста Запасні: Мартищук, Ощипко, Є. Тарасенко, Гурулі, Ґодвін Головний тренер: Олег Кононов Голи: Назаренко 30, 83 (пен), Селезньов 33 Попередження: Коноплянка 77 - Мілошевіч 63, Тубіч 78 «Карпати» уперше в чемпіонаті поступились у поєдинку по грі Цікава команда – «Дніпро». Хто б не був її суперником – не йде гра, голів забиває мало, фанати свистять, футболісти після матчу кажуть, що роблять усе, що можуть, але не виходить… І тут в Дніпропетровськ приїжджають «Карпати». «Дніпро» змінюється на очах. І атаки цікаві, і передачі гострі, і лідери помітні, зрештою, і голи є. У чому причина? – це цікавить прихильників цієї команди. Але нас більше цікавить інше питання – чому саме «Карпати» мають виконувати роль чарівного принца, якому доводиться будити сплячу красуню? І як з цим боротися? До складу «Карпат» повернувся Неманья Тубіч. Олег Кононов, очевидно, вирішив, що захист повинен розмовляти однією мовою – посадив на лавку Тарасенка, який, зрештою, не зле виглядав у попередніх матчах, і випустив Тубіча. Таким чином, троє з чотирьох оборонців спокійно страхували і підказували один одному сербською мовою. І що це нам дало? Зміна друга. 90 хвилин на лавці просидів Ґодвін. Може, якби він грав – у «Дніпра» було б менше моментів, але навряд чи він врятував би Тлумака від неприємної дії. Погодьтеся, швидка гра у повітрі – не найсильніше місце нігерійця. Унизу – так, без суперечок, а от на другому поверсі вже гірше. Нарешті, зміна номер три. Усі так хотіли побачити зв’язку Кузнецов-Батіста, що і сам Олег Кононов вирішив перевірити: що ж цього вийде. А що вийшло? Якби «Карпати» забили свої голи, а мали це робити і Батіста, і Кузнецов, і Зеньов – всі б сказали, що експеримент, як мінімум, вдався. Але не забив ніхто. Відповідно, висновки напрошуються самі. Зрештою, тут не так треба зациклюватися на обговорені дисертаційної теми «Кузнецов – Батіста: переваги і недоліки», як обуритися карпатівським прицілом. Точніше, його відсутністю. Вибачте, але гравець вищої ліги, який у чудовій фізичній формі (щойно на заміну вийшов) за неприємного рахунку для його команди, ПОВИНЕН забити бодай один нещасний гол, коли і свої, і чужі роблять для нього таку ласку. Незрозуміло, що завадило Зеньову влучити бодай у ворота Лаштувки. До воріт було всього нічого – 6 метрів. Є претензії і до Батісти – не обов’язково перекидувати через лежачого голкіпера. Гіркий досвід в бразильця вже мав би бути – матч проти «Зорі» і його «фінт» з Шуховцевим. Але нападник «Карпат» вирішив: забили тоді, заб’ємо і тепер. А тепер не вийшло. Тепер сам час покритикувати захист. Олег Кононов чи не єдиний тренер в Прем’єр-лізі, який для оборони під час стандартів використовує у штрафному майданчику абсолютно усіх гравців. Нехай. Така тактика і справді давала результат – «Карпати» практично перестали пропускати голи зі стандартів, а саме цим вони «славилися» останніми роками. Перестали, принаймні до матчу проти «Дніпра». Сумнівно, що перед грою захисники «Карпат» не розбирали як гру суперника в цілому, так і дії Гоменюка зокрема. Невже вони не знали, чого варто чекати від цього форварда під час навісів і штрафних і кутових? Зрештою, залишимо це на загальнокомандний розгляд – хлопцям буде над чим замислитися. А як тут не згадати про Назаренка – його штрафні це щось з чимось. І Тлумак далеко не перший і не останній, кому довелося витягати м’яча з сітки після його ударів. Ну є в хлопця талант, що тут казати. Але голу можна було уникнути – якби стінка була стінкою, а не парканом з дірками. Кпин у бік Тлумака? Можливо, адже м’яч летів у той кут, де він і стояв. Виправдання – не бачив момент удару, гравці перекрили видимість… Може, але кому від цього легше? Заради справедливості можна сказати, що голи у ворота «Карпат» назрівали. Занадто багато свободи гравці «зелено-білих» дали Калініченку, який, здавалося, отримував неабияке задоволення, коли з легкістю обігрував карпатівців один в один. Лише Федецький всіма законними і незаконними методами намагався його стримати. Калініченко теж не святий – словом, на лівому фланзі карпатівської оборони була серйозна чоловіча заруба. Федецькому плюс за самовідданість і мінус за те, що кілька разів проґавив «вильоти» Гоменюка. Те, що цей процес красивий і за ним приємно спостерігати, зрозуміти можна. Але у своєму карному не час бути поціновувачем високого і прекрасного. Сподобався Кашчелан. Багато брудної роботи, підкати, фоли, боротьба – усе, що має робити справжній опорник. Можливо, було б раціональніше використовувати його у парі з Ґодвіном. Таке припущення викликане тим, що ані Голодюк, ані Худоб’як не показали задовільної гри. Худік взагалі аж занадто часто загравався з м’ячем, його втрачав і занадто рідко робив те, що повинен – загострював ситуацію біля воріт «Дніпра». Та й взагалі, щось дивне відбувалося з карпатівцями, як тільки вони доходили до штрафного суперника. Команда просто зупинялася – не було гострих прострілів, несподіваних передач – все, за винятком кількох моментів, відбувалося до банальності просто і передбачувано. Тому поразка 3:0 – справедлива. Знову треба висловити прикру думку про те, що перерва в чемпіонаті знову виявилася на руку суперникам «Карпат»… |
|
| ||||