|
||
І від води гниють, і від вогню горять: дерев’яним храмам Львівщини загрожує цілковите зникнення
Церква півтисячолітньої давності, яку нещодавно селяни розібрали у селі Бісковичі Самбірського району на Львівщині, руйнується через неправильне зберігання. Як повідомив «Об’єктивно» директор Інституту розвитку Самбора, архітектор Орест Ференц, дерев’яні конструкції зберігаються під поліетеленовою плівкою, що й сприяє їх руйнації. «Ці дерев’яні конструкції є поскладаними на подвір’ї біля церкви. Накриті поліетиленом. До речі, запрівають та набирають вологості і від землі і через сам поліетилен, - каже експерт. – Таке зберігання викликає процеси гниття, а це найгірше для деревини». Ференц наголосив, що на сьогодні необхідно підписати пам’яткооохоронний договір, а після того спеціалісти ЛОДА мають видати необхідні рекомендації та чіткі вказівки для того, щоб відновити пам’ятку сакральної архітектури. «Парадоксально, але при відновленні церкви прийдеться залучати людей, які її розбирали», - додав Ференц. За словами експерта, раніше питання звучало так, щоб перенести пам’ятку з її історичного місця – у монастир у Золочівському районі, або у Музей народної архітектури і побуту. Проте, як наголосив Ференц, на сьогодні мова про це не йде, адже пам’ятки мають стояти там, де стояли віками, і це є правильно. Наголошує, що пам’ятка має зберігатися при автентичному збереженні усього - автентичне середовище, довкілля, археологічне та культурний шар та ін. Окрім того, не можна застосовувати новітні матеріали при проведенні ремонтно-реставраційних робіт. Додамо, як розповідав Орест Ференц, перша писемна згадка про церкву датується 1515 роком і є внесена до переліку пам’яток архітектури. І її селяни самовільно, без жодного дозволу влади повністю демонтували. Таке рішення вони прийняли після того, як збудували нову, муровану церкву. Ференц наголошував, що вартість пам’ятки, за оцінками експертів, - 55 млн. євро. Поміж тим, місію рятувати церкви беруть на себе європейські пам’ятко-охоронні організації. Нагадаємо, чотири львівські дерев'яні храми можуть поповнити Список світової спадщини ЮНЕСКО. Спільна польсько-українська комісія затвердила рекомендаційний перелік дерев'яних храмів, що мають шанс увійти у транскордонне подання до ЮНЕСКО із робочою назвою "Дерев'яні церкви польських та українських Карпат". Із визначеного переліку чотири церкви розташовані у Львівській області, дві – у Закарпатській і дві – в Івано-Франківській. Серед львівських церков «щасливчиками» стали церква Святого Юра в Дрогобичі (1657 - 1678), церква Святого Духа Потеличі (1502), церква Різдва Пресвятої Богородиці в Маткові (1838) та церква Святої Трійці в Жовкві (1720). За словами фахівців, саме ці дерев'яні церкви найбільше підпадають під вимоги ЮНЕСКО. Однак чи потраплять вони під опіку євро організації, сьогодні ніхто гарантувати не може. За словами Василя Івановського, начальника управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА, на підготовку документів по цих церквах піде щонайменше півтора року. І лише після цього пропозицію передадуть до ЮНЕСКО. До речі, у липні цього року депутати Львівської обласної ради з бюджету області на збереження пам'яток дерев'яної сакральної архітектури виділили один мільйон гривень. Ці кошти мають йти на закупівлю вогнегасників, спеціальної рідини, якою просочуватимуть деревину в храмах, а також встановити охоронно-протипожежної сигналізації. Контроль за виконанням цих робіт делегували безпосередньо голові Львівської облради Мирославу Сенику. За словами Івановського, вже відбулися тендери по закупівлі товару. “Зараз погоджуємо питання з фінуправлінням Львівської ОДА. Думаю, що цього тижня вже вкладемо договори з виконавцями робіт”, – додав посадовець. Він додав, що відповідні роботи мають розпочати ще у вересні. “І завершать їх у жовтні-листопаді. Гроші неодмінно будуть використані цього року”, – підкреслив чиновник. На думку надзвичайників, серед головних причин пожеж у церквах – застаріле, а тому небезпечне електрообладнання. Однак доволі часто спрацьовує і так званий людський фактор. Мова йде про звичайну недбалість та халатність, або подекуди і зумисні підпали. Ігор Держко, заступник голови Львівської ОДА, вважає, що причиною цьому є просте невігластво людей. “Люди хочуть мати великі церкви, вони не розуміють цінності дерев’яних святинь”, - сказав чиновник. Поміж тим є ще одна причина навмисних підпалів – це намагання приховати сліди розкрадання давніх ікон, стародруків та церковних цінностей. Щоправда, ще жодного разу правоохоронцям не вдалося довести цього. Однак, за словами Держка, зараз на поверхню випливли факти про те, що ікони, які бралися з окремих церков на Львівщині, назад до храмів не потрапили. За словами чиновника, з цього приводу у середу 16 вересня буде скликана спеціальна нарада за участю мистецтвознавця, директора Львівської галереї мистецтв, Президента Українського Національного Комітету Міжнародної Ради Музеїв Бориса Возницького. Окрім вище згаданого питання, на нараді обговорять і проблему щодо церкви у Бісковичах. А за словами Андрія Салюка, президента Благодійного фонду “Збереження історико-архітектурної спадщини Львова”, врятувати ситуацію зможе хіба відродження свідомості у галичан. “Потрібно, аби вони ці церкви вважали не старими і старовинними і самі ратували за їхнє збереження. А так що? Всі хочуть мати велику церкву, аби не гірше, аніж у сусідів”, – сказав він. Він зазначив, що дуже часто церкви руйнуються навіть при позитивному ставленні до них селян. “Адже часто ремонтують храм «хлопським» способом і шкоду при цьому завдають неймовірну. Або знову ж таки наймають некваліфікованих працівників, і ситуація аналогічна”, – сказав Салюк. Фахівець додав, що коли ситуація не зміниться, то кожного року на Львівщині згоратиме все менше церков. “Тому що не буде чому горіти”, – сумно зауважує Салюк. Водночас він зауважив, що позитивно оцінює виділення коштів на храми обласними обранцями. “Це дуже велика сума”, – запевнює Салюк. В той же час, він зазначає, що придбати той самий вогнегасник – це лише півсправи. “Ну, повісять його на стіні. Але якщо люди під час небезпеки не використають його, то витрачені кошти підуть “на пси”, – сказав Салюк. Поміж тим, на думку багатьох фахівців, така ситуація склалася і через те, що більшість церков знаходиться у власності релігійних громад, а не держави. Ідеальним виходом було б вкладання договорів поміж церквою та органом охорони культурної спадщини. Однак такі договори уклали релігійні громади менше, аніж 20% дерев'яних храмів області. Священики уникають підписання аналогічних договорів, аби не брати на себе відповідальність за збереження пам'ятки. Водночас у сусідній Польщі такі пам'ятки є винятково у власності та під опікою держави. |
|
steelrat[09.09.16 09:21] Просто в нас церква пеетворилася в прибутковий бізнес... а історія, памятки історії нікого не цікавлять доки вони ще можуть приносити гроші
| ||||